Сьогодні Львів переживає важку втрату, прощаючись із трьома Захисниками, які віддали свої життя за незалежність України. Церемонія прощання відбудеться в обласному центрі, де рідні, друзі та небайдужі громадяни зберуться, щоб вшанувати пам'ять героїв. Загиблі воїни стали символом мужності і самовідданості українського народу у боротьбі проти агресії. Кожен із них залишив по собі не лише спогади близьких, а й незгладимий слід у серцях тих,
Про цеповідомляєЛьвівська міська рада. Міськавладазакликає громаду долучитися до вшанування пам'яті Героїв та утриматися в цей день від будь-яких розважальних заходів.
Чин похорону військових розпочнеться об 11:00 у Гарнізонному храмі святих апостолів Петра і Павла. Опісля, орієнтовно об 11:30, на площі Ринок відбудеться загальноміська церемонія прощання. Івана Козубського та Олега Кутянського поховають на Личаківському кладовищі, на полі почесних поховань № 87 на вулиці Пасічній. Прощання з Русланом Дутком продовжиться у храмі Пресвятої Трійці на вулиці Майданній, а поховають воїна на Сихівському кладовищі.
Іван Козубський народився 9 листопада 1977 року в селі Жовтанці на Львівщині, де й закінчив місцевий ліцей. Проходив строкову службу, а згодом працював водієм-експедитором у ТзОВ "Моліс". Захисник був учасником Антитерористичної операції (АТО). Друзі та рідні згадують його як доброго, турботливого й активного чоловіка, який захоплювався футболом, автомеханікою та полюбляв збирати гриби.
З початком повномасштабного вторгнення РФ він знову став на захист України. Воював на Луганському напрямку у складі 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила. За особисту мужність отримав низку державних нагород, зокрема відзнаку Президента України "За участь в антитерористичній операції", відзнаку Головнокомандувача ЗСУ "За взірцевість у військовій службі" II ступеня, хрест "Воля" від 24-ї ОМБр, а також медалі "Учасник АТО" та "Ветеран війни". Життя бійця обірвалося 20 квітня 2022 року. У нього залишилися дружина, син, донька, батько, брат та сестра.
Олег Кутянський народився 21 липня 1988 року у Львові. Навчався у ліцеї № 46 імені В'ячеслава Чорновола, а згодом — у Фаховому коледжі інформаційних технологій НУ "Львівська політехніка". Працював системним адміністратором у ТзОВ "Росан-Агро", девелоперському бюро "Будинки та Люди" та мережі "Львівські круасани". За словами близьких, він був надзвичайно оптимістичним, писав вірші, захоплювався науковою фантастикою, комп'ютерною технікою та автомеханікою.
До лав захисників приєднався у 2025 році, рятуючи Батьківщину від російських загарбників. Виконував бойові завдання на Південно-Слобожанському та Дніпропетровському напрямках у складі 82-ї окремої десантно-штурмової Буковинської бригади ДШВ ЗСУ. Воїн загинув 28 лютого 2026 року. У Олега Кутянського залишилися мати, дружина, дідусь, бабуся та донька.
Львів'янин Руслан Дутко народився 28 лютого 1991 року. Отримав освіту в середній загальноосвітній школі № 98, після чого закінчив Автомобільно-дорожній фаховий коледж НУ "Львівська політехніка". Відслужив строкову військову службу та знайшов себе у будівельній сфері, працюючи на приватних підприємствах. Рідні пам'ятають його життєрадісним оптимістом із чудовим почуттям гумору, який дуже любив тварин, захоплювався кулінарією та багато читав.
З перших днів повномасштабного вторгнення Росії Руслан без вагань пішов обороняти країну. Проходив службу у складі 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила Сухопутних військ ЗСУ. Герой захищав територіальну цілісність України на Дніпропетровському, Миколаївському, Херсонському та Донецькому напрямках, за що був нагороджений медаллю "Ветеран війни". Серце воїна зупинилося 19 травня 2026 року. Вдома на нього чекали батьки, дружина, син, бабуся, тітка та дядьки.
Нагадаємо,у бою за Україну загинув військовослужбовець зі Львівщини Валентин Побоков.
Читайте нас у Telegram. Підписуйтесь на наш канал"Говорить великий Львів"