Серіал «Суперники» став новим яскравим доповненням до жанру романтичних комедій, який вже встиг завоювати серця глядачів. Відзначаючи свою схожість із популярним проектом «Бріджертони», цей твір пропонує свіжий погляд на класичні теми кохання та соціальних стосунків у контексті сучасності. Дія відбувається в альтернативному світі, де традиції і правила минулих епох переплітаються з актуальними питаннями гендерної рівності та інклюзивності. Голов
1-й сезон «Суперників» («Rivals») з’явився 2024 року, несподівано вибившись у топи переглядів і отримавши максимально високі глядацькі оцінки. Строкатий акторський склад, естетика вісімдесятих, виразні саундтреки, майстерна операторська робота, інтригуючий сюжет — у «Суперників» багато чеснот, які перетворюють цю, здавалося б, необов'язкову до перегляду мильну оперу на справжню серіальну розвагу. І ось як це працює.
Друга половина вісімдесятих, вигадане англійське графство Ратшир, ідилічна утопія для британських аристократів, продюсерів, ведучих, IT-революціонерів, письменниць та численних членів їхніх родин. Місцевий краш і міністр спорту Руперт (Алекс Гасселл) ворогує зі своїм сусідом Тоні (Девід Теннант), телемагнатом і власником ТБ-імперії «Corinium».Тоні переманює до себе на роботу популярного ведучого ВВС Деклана (Ейдан Тернер). Деклан переїздить до Ратшира з усією сім'єю, в якій найпримітніші дві особи: його дружина Мод, що нудиться в провінції, та дочка Теґґі, яка по вуха закохується в Руперта. Усі вони — і ще з десяток інших не менш важливих персонажів «Суперників» — стають заручниками ворожнечі Тоні та Руперта, яка розростається до масштабів цілого графства.
На середині 1-го сезону Деклан зі скандалом залишає «Corinium», переходить на бік заклятого ворога Тоні Руперта і разом з ним відкриває телеконцерн під назвою «Venturer», щоб витіснити «Corinium». Обидві компанії розпочинають гонитву за володіння франшизою — ліцензією на телемовлення, яка знищить конкурента. Звісно, суперники не гребують навіть найбруднішими прийомами.
За всіма зовнішніми ознаками цей серіал підпадає під опис прохідного «телевізійного мила» про впливових можновладців-мільйонерів, де всі поперемінно то ворогують одне з одним, то затягують одне одного в ліжко.
Боротьба характерів, незручне мовчання закоханих, заміські особняки, викриття міністра, небажана вагітність, кінне поло, секс у саду і навіть хованки в шафі — це набір типової мелодрами, розрахованої на аудиторію «Далласа» і «Бріджертонів». Однак «Суперники» — виняток із правил. На відміну від багатьох інших «милодрам», серіал приємно вражає детальним опрацюванням кожного з ключових драматичних елементів, починаючи з вмотивованої поведінки персонажів і закінчуючи добором локацій.
Серіал підпадає під опис прохідного «телевізійного мила», де всі поперемінно то ворогують одне з одним, то затягують одне одного в ліжко
Це блискуча сучасна сатира, яка точно відображає англійську епоху вісімдесятих з її розквітом телевізійних шоу без цензури, політичними інтригами каденції Маргарет Тетчер та розвагами багатіїв у стилі dolce vita.
І хоча комедія «Суперників» незлобива й гуманна (адже навіть головний лиходій серіалу Тоні не такий вже й безнадійний), вона все-таки не позбавлена міцної драматичної основи. У «Суперниках» згадують СНІД, розповідають про зґвалтування і алкоголізм — але все це жодною мірою не вносить різнобій у тональність оповіді. Що б не відбувалося, шоу лишається життєствердним та вітальним. Торкаючись різноманітних тем і проблем, воно все ж не звертає з обраного ще у першому сезоні позитивного курсу.
Це блискуча сучасна сатира, яка точно відображає англійську епоху вісімдесятих
Як будь-яка мильна драма, «Суперники» — це самовідтворюване шоу, яке потенційно могло би тривати вічно. Адже приводів для сварок між героями «Суперників» завжди буде вдосталь! Тим паче, що в основу серіалу покладена серія бульварних романів Джиллі Купер із так званих «Ратширських хронік» (1986-2023). З одинадцяти «ратширських» книг Купер можна було б викроїти добру дюжину сезонів — було б тільки бажання і були б рейтинги.
1-й сезон «Суперників» завершився гіпотетичною смертю Тоні — його вдарила по голові (між іншим, що символічно, телевізійною нагородою) продюсерка Кемерон, яка перекинулася до табору Руперта і стала його коханкою. Однак у перші ж хвилини 2-го сезону глядачам демонструють живого-здорового Тоні, який оговтався після удару і, звичайно ж, затаїв ще більшу злобу на ворогів. Саме так і працює маховик «телемила»: новий сезон означає новий виток старих конфліктів.
Драматургія і сценарна якість продовження «Суперників» анітрохи не просіли — серіал, як і раніше, залишається заразливо смішним та емоційно зарядженим. Ансамбль умовно поганих і добрих персонажів продовжує тримати увагу глядачів. Ось вам і золотий стандарт для сучасної мильної опери.