Нещодавно Берлін висунув нову ініціативу, що стосується майбутнього України в контексті європейської інтеграції. Лідер німецької партії ХДС Фрідріх Мерц запропонував концепцію "проміжного ЄС", яка передбачає створення особливого статусу для країн, які прагнуть приєднатися до Європейського Союзу, зокрема для України. Ця пропозиція виникла на фоні триваючої війни в Україні та її наслідків для безпеки і стабільності регіону. За словами Мер
Обговорення можливого проміжного формату участі України в Європейському Союзі активізувалося після того, як німецький канцлер Фридрих Мерц звернувся до керівництва європейських інституцій із пропозицією запровадити модель асоційованої участі. Як повідомляє Bloomberg, йдеться про варіант, який мав би пришвидшити інтеграцію України без формального завершення процесу вступу.
Німецьке медіа Tagesschau у своїх аналітичних матеріалахпідкреслює, що ця пропозиція виникла на тлі складнощів у переговорах про розширення ЄС і різного темпу просування країн-кандидатів. У центрі дискусії – пошук формату, який дозволяє зберегти політичну динаміку без зміни базових правил ухвалення рішень у Союзі.
Згідно з деталями, оприлюдненими німецькимвиданнямDie Zeit, асоційована участь передбачає залучення України до засідань європейських інституцій без права голосу. Україна могла б брати участь у роботі Ради ЄС та інших органів, а також отримати обмежене представництво в окремих структурах.
У виданні FAZ звертають увагу, що фінансову складову також пропонується запроваджувати поступово. Доступ до бюджетних програм ЄС може розширюватися залежно від прогресу переговорів, але без автоматичного поширення всіх механізмів фінансової підтримки, які діють для держав-членів.
Окремий елемент пропозиції стосується безпекової складової. У німецькому баченні асоційований статус пов’язується з політичним зобов’язанням держав ЄС поступово наближати Україну до механізмів взаємної підтримки, передбачених договорами Союзу.
У листі до керівництва Європейської комісії, Європейської ради та держав, що головують у Раді ЄС, Фридрих Мерц наголошує на необхідності зберегти рух України до членства, одночасно визнаючи, що повноцінний вступ є тривалим процесом.
Якзазначаєгазета Die Zeit, у німецькому підході ключовим є прагнення уникнути політичної паузи, яка виникає між відкриттям переговорів і їхнім фактичним просуванням. У цьому проміжку Україна залишається кандидатом без значного доступу до інституційної взаємодії, що й стало підставою для пошуку проміжного рішення.
FAZ звертає увагу, що Берлін також намагається врахувати інтереси інших країн-кандидатів, зокрема держав Західних Балкан, для яких питання темпів розширення залишається чутливим.
Окремою лінією дискусії про можливе розширення Європейського Союзу за рахунок України залишається Спільна сільськогосподарська політика ЄС (САП) – система правил і фінансових інструментів, через яку ЄС підтримує фермерів, регулює аграрні ринки та фінансує розвиток сільських територій у державах-членах. Це одна з найбільших статей бюджету Союзу, яка формує значну частину прямих виплат і субсидій для аграрного сектору, а також механізми стабілізації ринків. Саме тому вона традиційно є політично чутливою темою в усіх переговорах про нові вступи.
Як зазначає Bloomberg, у разі повноцінного членства Україна автоматично отримала б доступ до фінансових інструментів САП. З огляду на масштаби її аграрного сектору це означало б суттєве перерозподілення коштів у межах бюджету ЄС і потенційне посилення навантаження на чинну модель фінансування спільної аграрної політики.
Німецькі медіа, зокрема Frankfurter Allgemeine Zeitung та Die Zeit,звертаютьувагу, що саме цей аспект дедалі частіше впливає на політичні розрахунки щодо темпів розширення. У внутрішніх дискусіях ЄС він використовується як аргумент на користь поетапного підходу, який дозволяє уникнути різкого фінансового зсуву в момент вступу нових держав.
У запропонованій Німеччиною моделі асоційованої участі фінансова складова розглядається як поступова. Доступ до програм ЄС, включно з аграрними, передбачається не одразу в повному обсязі, а у міру просування переговорів і виконання умов інтеграції. Такий підхід фактично відокремлює політичне наближення до Союзу від негайного включення до його найбільш витратних бюджетних механізмів.
У цьому сенсі САП стає не лише технічним елементом аграрної політики, а й одним з індикаторів того, як саме ЄС намагається узгодити дві суперечливі вимоги – підтримку розширення і збереження фінансової рівноваги всередині власної системи.
Українська сторона, за даними Bloomberg, ставиться до подібних пропозицій обережно. Зеленськийвідреагувавна ідею “асоційованого членства” стримано й критично. Він дав зрозуміти, що Україна не погодиться на проміжний або символічний статус замість повноправного членства в ЄС.
За його словами, “Україні не потрібно символічне членство в ЄС. Україна захищає себе, безумовно, захищає Європу не символічно, а реально (…) Ми захищаємо спільні європейські цінності. Я вважаю, що ми заслуговуємо на повноправне членство Європейського Союзу”.
Зеленський також застеріг європейські структури та “деякі інституції в Україні” від пошуку формату “символічного членства”, бо, на його думку, українське суспільство цього не підтримає.
Окремо він нагадав про досвід Будапештського меморандуму “з символічними гарантіями безпеки”, натякаючи, що Україна вже мала негативний досвід домовленостей, які не дали реального захисту.
У європейських інституціях ставлення до ініціативи неоднорідне. Частина держав бачить у ній спосіб пришвидшити інтеграцію України без інституційного перевантаження Союзу. Інші – особливо в контексті внутрішніх дискусій про майбутнє розширення – сприймають її як складний компроміс між політичною волею та чинними правилами функціонування ЄС.
У європейських дискусіях паралельно обговорювалися різні моделі «прискореної інтеграції» України, і одна з них –концепціятак званого “зворотного членства”. Вона передбачала, що Україна могла б отримати розширений доступ до прав і переваг ЄС ще до формального завершення процедури вступу, фактично випереджаючи юридичне оформлення свого статусу.
Однак цей підхід не набув широкої підтримки в європейських столицях. Там наполягають, що процес розширення має залишатися прив’язаним до чітко визначених критеріїв і послідовного виконання реформ. Інакше виникає ризик розриву між обсягом прав, які отримує країна, і рівнем її відповідності зобов’язанням, що є базовим принципом функціонування ЄС.
Лана Зеркаль пояснює, що лист канцлера Фрідріха Мерца до керівництва ЄС не варто автоматично сприймати як “зраду” або спробу залишити Україну в “передпокої Євросоюзу” на невизначений час. На її думку, ця пропозиція не є ідеальною і не замінює повноцінного членства, але її варто розглядати як можливий проміжний крок, який може дати Україні практичні переваги вже зараз.
Вона наголошує, що причина появи такого формату очевидна: процес вступу до ЄС є довгим, складним і залежить від політичних рішень та ратифікації в окремих країнах-членах. Водночас, за логікою Мерца, часу на подальше відкладання вже немає, бо гальмування українсько-європейських відносин грає на користь Росії.
Отже, за її словами, йдеться не про відмову Україні в європейській перспективі, а про формат асоційованого членства, який мав би стати “новим імпульсом” для України, Молдови та країн Західних Балкан.
По-перше, запропонований Німеччиною формат асоційованого членства в ЄС для України дає можливість отримати повноправну участь у внутрішньому ринку Євросоюзу. Це означає торгівлю без тарифів і квот та глибшу економічну інтеграцію з ЄС ще до завершення повної процедури вступу.
По-друге, Україна зможе опосередковано брати участь у внутрішній політиці блоку. Зокрема, йдеться про право голосу на зустрічах Ради ЄС і Європейської ради, а також про участь у роботі Єврокомісії та Європарламенту, хоча й без права голосу в цих інституціях.
По-третє, Україну поступово інтегруватимуть у бюджет ЄС і можуть надати певні безпекові гарантії на основі статті 42.7 Договору про Європейський Союз, яка передбачає взаємну допомогу й оборону.
Водночас Зеркаль підкреслює, що в цій пропозиції бракує ключового елемента ‒ підписання договору про вступ України до ЄС. Саме в очікуванні його ратифікації, на її думку, і міг би діяти формат асоційованого членства.
Тому головне питання для України зараз ‒ не просто оцінювати цю ідею як добру чи погану, а домагатися, щоб асоційоване членство було прив’язане до реального договору про вступ. Для цього Україні потрібно показати не лише політичне бажання, а й конкретні результати роботи уряду та парламенту: ухвалення необхідного законодавства і його реальне впровадження.
Як зазначає Tagesschau, питання України тісно пов’язане із загальною проблемою темпів розширення Європейського Союзу. Після рішень 2024 року про відкриття переговорів з Україною та Молдовою ЄС опинився перед необхідністю узгодити різні підходи до інтеграції нових членів.
Die Zeit підкреслює, що частина держав-членів наполягає на швидшій інтеграції України з огляду на безпековий контекст, тоді як інші країни більше орієнтуються на поступовість і внутрішню спроможність Союзу адаптувати нових учасників.
FAZ у своїх аналітичних матеріалах звертає увагу на те, що в межах ЄС відсутній єдиний підхід до моделі розширення, і саме це створює простір для появи проміжних форм участі, подібних до запропонованої Німеччиною.
Запропонована модель асоційованої участі фактично переводить дискусію про членство України у площину поступових включень до європейських процесів. Це означає не зміну кінцевої мети, а спробу створити додатковий рівень взаємодії між статусом кандидата і повноправного члена.
Водночас така конструкція ставить перед ЄС питання довгострокової визначеності: наскільки проміжні формати здатні підтримувати очікування країн-кандидатів і водночас не замінювати сам процес вступу.