У Києві відбулася символічна акція, під час якої скульптуру «дівчинки з колосками» вдягнули у вишиванку. Ця подія стала важливим жестом пам’яті про жертви голодоморів та геноциду українського народу, які мали місце як у минулому, так і в сучасності. Вишиванка, що прикрасила фігурку дитини, була спеціально виготовлена з використанням традиційних мотивів та кольорів. Організатори заходу наголосили на актуальності цієї ініціативи у світ
У Києві на території Національного музею Голодомору-геноциду відбулася традиційна акція доМіжнародного дня вишиванки. Пам'ятник «Гірка пам’ять дитинства», відомий як «дівчинка з колосками», одягли у вишиту сорочку. Захід, який проводиться вже четвертий рік поспіль, присвячено збереженню української національної ідентичності та пам'яті про жертв радянських репресій.
Про це повідомляє фотокореспондентZN.UAВасиль Артюшенко.
Цьогорічне вбрання для скульптури створила волинська майстриня Людмила Тишкова. Основою для орнаменту став унікальний зразок — сорочка з ліліями, зафіксована на скляних фотонегативах 1930-х років (зокрема 1933 року) із Роменщини. Ці історичні кадри співробітники установи знайшли під час експедиції у 2020 році, після чого благодійна організація «Розвиток Посулля» передала їх до фондів музею.
Василь Артюшенко, ZN.UA
Організаторинаголошують, що в роки Голодомору традиційний одяг часто ставав засобом виживання, оскільки його обмінювали на продукти харчування. Для ілюстрації цього факту музейники навели свідчення очевидиці подій Марії Бондар (1924 року народження, уродженки села Піски на Луганщині):
«В нашій сім’ї ніхто не вмер. Ми жили в Закотному, на Юрківці, і часто ба видели, як по дорозі під горою люди котили повозки з мертвецями, везли на кладовище, ховали самі. Батько ходив у Вороніж, не на заробітки, а міняти одежу. Були вишиті сорочки, рушники і їх батько одніс. Батька не було довго, ми вже думали, шо він не повернеться. Батько вернувся і приніс у вузлику пшона, а сусід, з яким він ходив, умер у дорозі, як вертався назад».
ВАС ЗАЦІКАВИТЬСкільки українців носять вишиванки: результати опитування Gradus
Василь Артюшенко, ZN.UA
У музеї також підкреслили символізм участі майстрині з Волині у цьому проєкті. У 1932–1933 роках Волинський регіон перебував поза межами радянської України і уникнув штучного голоду, проте місцеві жителі знали про ситуацію в УСРР. Зокрема, у Луцьку тоді діяв Волинський Громадський Комітет Допомоги Голодуючим, який збирав фінансову та гуманітарну допомогу для жителів Наддніпрянщини.
Василь Артюшенко, ZN.UA
Вперше пам'ятник одягли у травні 2023 року. Представники музею зазначили:
«Тоді наша акція була присвячена дітям, дитинство яких забрав Голодомор, вчинений сталінським режимом. А тепер вже новий режим — путінський — продовжує красти дитинство в українських дітей. Сьогодні, нагадуючи світу про геноцид, який Україна пережила понад 90 років тому, ми наголошуємо: зло знову повернулося та продовжує вчиняти злочини проти нас і нашої ідентичності. Бережіть себе, свої родинні реліквії, свою мову і культуру».
Василь Артюшенко, ZN.UA
Крім зміни вбрання скульптури, програма заходів включала лекцію директора Центру фольклору та етнографії Інституту філології КНУ імені Тараса Шевченка Володимира Щибрі на тему: «Традиційна вишита сорочка: міфи та реальність». Дослідник продемонстрував екземпляри з власної колекції та розповів про регіональну специфіку вишивки. Захід супроводжувався виступом фольклорного ансамблю «Станція Сиваш», який виконав автентичні пісні південних регіонів України.
Раніше повідомлялося, щоукраїнська вишита сорочка може увійтидо Репрезентативного списку нематеріальної культурної спадщини людства. Київ уже завершив підготовку та направив відповідне номінаційне досьє до Міжурядового комітету ЮНЕСКО.