Сенат США, разом з європейськими партнерами, висунув Кремлю чіткий ультиматум: без повернення українських дітей, які були викрадені під час війни, неможливо досягти миру в Україні. Це заява стала важливим акцентом у контексті міжнародних зусиль щодо вирішення конфлікту та підтримки України на всіх рівнях. У документі наголошується на необхідності термінового повернення дітей додому, оскільки їхнє примусове переміщення стало одним із найгірших злочинів російської агресії. Сенатори закликали
Дипломатичні зусилля з припинення війни Росії проти України зазвичай обговорюються в контексті карт, артилерії, санкцій та гарантій безпеки. Але на перший план у цих дебатах дедалі частіше виходить інше питання: тисячі українських дітей, яких Росія вивезла й намагається асимілювати у власну державну систему.
Для Києва це не другорядне гуманітарне питання. Це один із найяскравіших прикладів намагання Москви знищити майбутнє України.
Підписуйтесь на нашViber-канал.
Політичної ваги цьому аргументу додає щойно прийнята резолюція № 236 Сенату США, подана групою сенаторів від обох партій на чолі з Чаком Ґрессі та Емі Клобучар. Хоча ця резолюція є скоріше офіційною заявою про наміри, а не обов’язковим законом, вона проводить чітку політичнулініюдля американських дипломатів і надсилає недвозначний сигнал: Сенат США вимагає безумовного повернення всіх викрадених українських дітей до підтримки майбутньої мирної угоди між Україною та Росією.
Цей документ засуджує викрадення, насильницьке переміщення та незаконну депортацію українських дітей Росією. У ньому наводяться українські дані, які свідчать про щонайменше 19 546 підтверджених випадків незаконної депортації та насильницького переміщення станом на 16 квітня 2025 року, тоді як на той час було повернуто лише 1 274 дітей.
Резолюція знову привернула увагу після того, як цю ініціативу підтримав сенатор-демократ Ґері Пітерс, посиливши двопартійний тиск у Вашингтоні.
Резолюція Сенату № 236 не є обов’язковою і сама по собі не змушує Білий дім діяти. Але законодавці поєднують це послання з обов’язковим до виконання законодавством, покликаним перетворити повернення викрадених українських дітей з моральної вимоги на юридичний та фінансовий важіль тиску.
Першим кроком є ініційований Клобучар та Ґресслі Закон про повернення викрадених українських дітей та притягнення винних до відповідальності. Він був ухвалений у складі Закону про національну оборону на 2026 фінансовий рік і згодом, за даними офісу Клобучар,поданийна підпис президенту. Він покликаний посилити підтримку США у розслідуванні та розшуку викрадених українських дітей, сприяти їхній реабілітації та реінтеграції, а також забезпечити притягнення винних до відповідальності.
Версія цього законопроєкту для Палати представників, подана Ґреґом Ландсманом, була включена до Закону про уповноваження національної оборони (NDAA), підписаного президентом Дональдом Трампом. Ця версія відновлює програму Державного департаменту з надання технічної та навчальної допомоги Україні для розшуку викрадених дітей.
Другий напрямок йде далі. Сенатор-республіканець Ліндсі Ґрем і сенатор-демократ Річард Блюменталь, до яких приєдналися Клобучар і республіканка Кеті Брітт, подалипроєкт закону, за яким Росія має бути визнана державою-спонсором тероризму, якщо Москва не поверне понад 19 000 викрадених українських дітей.
За цим законом, державний секретар США має підтвердити за 60 днів після його ухвалення, що діти безпечно возз’єдналися зі своїми батьками або опікунами, і що відбувається їхня реінтеграція. Якщо держсекретар не зможе це підтвердити, Росія буде визнана державою-спонсором тероризму згідно з американським законодавством.
Законопроєкт Комітет Сенату з питань міжнародних відносин одноголосно схвалив у жовтні. Сенатор Ґрем заявив, що таке визнання буде «руйнівним для російської економіки».
У сукупності ці заходи показують, як Конгрес намагається вийти за межі символічного засудження. Резолюція Сенату встановлює політичну червону лінію: жодна мирна угода не повинна бути укладена, поки українські діти залишаються в руках Росії. Цю умова має бути підкріплена фінансами, механізмами примусу та санкційним тиском.
Депортація Росією українських дітей — це не просто переміщення цивільних осіб з одного місця в інше. Українська влада та міжнародні слідчі заявляють, що багатьом дітям видали російські документи, помістили їх у російські заклади, піддали пропаганді та відрізали від їхньої мови, родин та національної ідентичності.
У березні 2023 року Міжнародний кримінальний суд видав ордери на арешт президента Росії Владіміра Путіна та уповноваженої Росії з прав дітей Марії Львової-Бєлової за незаконну депортацію українських дітей з окупованих територій України. Росія заперечує ці звинувачення.
У четвер Державна Дума Росії проголосувала за призначення депутатки Яни Лантратової новою федеральною уповноваженою з прав людини (ця посада підпорядковується безпосередньо Путіну). Її призначення викликало міжнародне обурення: українська розвідка з’ясувала, що Лантратова особисто організовувала вивезення та незаконне усиновлення українських дітей у 2022 році.
У резолюції Сенату США викрадення дітей кваліфікуються як спроба знищити українську націю та її ідентичність. Вона також вказує на зміни в російському законодавстві про усиновлення після повномасштабного вторгнення, які, на думку України та її партнерів, були спрямовані на прискорення асиміляції українських дітей у російське суспільство.
Питання репатріації вийшло за межі гуманітарної вимоги. Тепер це випробування на те, чи можна вважати справедливою будь-яку майбутню мирну угоду.
У той час як Вашингтон посилює законодавчий фронт, Європа паралельно вживає нових дипломатичних, фінансових і санкційних заходів проти мереж, що стоять за депортацією та примусовою асиміляцією українських дітей Росією.
11 травня Європейський Союз, Україна та Канада спільно провели у Брюсселі зустріч на високому рівні Міжнародної коаліції за повернення українських дітей, зібравши міжнародних партнерів для координації зусиль з розшуку, повернення та реінтеграції вивезених Росією українських неповнолітніх.Коаліціябула заснована в Києві у 2024 році, її співголовами є Україна та Канада, а ЄС став її повноправним членом у 2025 році.
ЄС також ввів новісанкціїпроти 16 осіб та 7 організацій, яких звинувачують у причетності до незаконної депортації українських дітей. Ці заходи включають заморожування активів та заборону на в’їзд, а громадянам і компаніям ЄС заборонено надавати внесеним до списку особам кошти чи економічні ресурси.
Моральна передумова миру
Нова трансатлантична позиція проста: жодна угода, яка залишає викрадених українських дітей у Росії, не може розглядатися як мир. Натомість це легітимізувало б один із найжахливіших злочинів війни.
Можна обговорювати питання безпеки. Санкції можна знімати чи посилювати. Але життя, імена та особистість викрадених дітей не можуть стати предметом торгу.
Журналістка, яка пише про зовнішню політику, безпеку та геополітику США, з фокусом на пострадянському просторі. Вона розповідає про рішення Вашингтона та їх наслідки для України та регіональної стабільності.