У Житомирі відбулося прощання з Андрієм Копійченком, який загинув на фронті, захищаючи Україну. Церемонія пройшла в обстановці глибокої скорботи та шани до мужності Героя. Рідні, друзі та небайдужі жителі міста зібралися, щоб віддати останню честь чоловіку, чиє життя обірвалося під час виконання військового обов'язку. Андрій Копійченко був не лише військовим, а й людиною з великим серцем і активною громадською позицією. Його пам
Житомиряни попрощалися з Героєм Андрієм Копійченком
Великий ремонт у Чуднові: на трасі Н-03 Житомир –...
«Це може зламати життя з першої спроби»: житомирські поліцейські...
У Звягелі тариф на воду та каналізацію зросте одразу...
Житомир попрощався з Воїном-Захисником…
КОПІЙЧЕНКО АНДРІЙ ЛЕОНІДОВИЧ 21.12.1977 – 11.05.2026 рр.
Андрій Леонідовичнародився у місті Житомирі.Змалечку виділявся серед однолітків працьовитістю та наполегливістю. Навчався у ЗОШ №26, а згодом — із відзнакою закінчив Технічний ліцей при Житомирському філіалі КПІ (нині — Ліцей №1).
У 1995 році вступив до Житомирського військового інституту радіоелектроніки ім.
С.П. Корольова. Здобувши вищу військову освіту та отримавши диплом з відзнакою, він залишився служити в рідній альма-матер, передаючи знання новому поколінню курсантів.
У 2007 році Андрій Леонідович завершив військову службу та повернувся до цивільного життя. Його гострий розум і технічний талант знайшли реалізацію у сфері зв’язку. З 2008 року він працював старшим інженером оптичних мереж у ТОВ «Житомирський міський інформаційний центр — Телемережа». Колеги згадують його як бездоганного професіонала, надійного товариша та людину рідкісного сумління.
Життя не раз випробовувало Андрія на міцність. Він був люблячим чоловіком, турботливим сином і батьком. Проте доля приготувала для нього важкі удари: спочатку пішли у вічність батьки, а згодом серце чоловіка назавжди підкосила трагічна втрата сина Валерія, якого він любив понад усе на світі.
Попри глибокий особистий біль, з початком повномасштабного вторгнення капітан Копійченко Андрій Леонідович без вагань став на захист України. Офіцер за фахом, патріот за покликанням, він швидко здобув беззаперечний авторитет серед побратимів і командирів. Його цінували за виважені рішення, щиру підтримку та готовність першим прийти на допомогу в найкритичніших ситуаціях. Він був взірцем офіцерської честі та людяності.
11 травня 2026 року серце мужнього Воїна зупинилося. Смерть вирвала Воїна з лав захисників,
У вічній скорботі рідні, близькі, друзі та бойові побратими…
Світла пам’ять і вічна слава Воїну-Захиснику