У світі футболу зміни тренера можуть стати вирішальними для подальшої долі команди, і приклад Барселони під керівництвом Хаві Фліка яскраво це демонструє. Після низки невдалих результатів та внутрішніх проблем клуб звернувся до досвідченого фахівця, щоб повернути команду на правильний шлях. Флік розпочав свою роботу з аналізу існуючих слабких місць у грі команди. Він акцентував увагу на фізичній підготовці гравців, що дозволило значно покращити їхню витривалість та швидкість
Німецький тренер не просто допоміг каталонцям втримати титул чемпіона Ла Ліги, а знов зробив із них одну з найпривабливіших команд світу.
Коли Флік приїхав на перемовини з «Барселоною», він був одним із кандидатів на місце головного тренера. Після першої зустрічі Хансі залишився єдиним вибором. Німець розумів усю складність фінансової ситуації клубу, тому в своїй презентації не зазначав виділення грошей на трансфери, не позиціонував себе як рятівника або реформатора. Він приїхав із конкретними ідеями, як можна поліпшити гру команди найближчим часом із погляду тактики, як підтягнути фізичні кондиції, а головне: кого з футболістів підняти з молодіжки до основи. Флік ретельно проаналізував ростер Ла Масії. Саме підготовленість фахівця справила велике враження на Лапорту, на Деку.
Якщо зануритись у попередню роботу Хансі, то все стає на свої місця. Після чемпіонату світу-2014 він покинув тренерський штаб німецької збірної та три роки працював у Футбольному союзі країни. За цей час Флік реформував систему підготовки юних кадрів. Зокрема, реалізував ідею створення загального реєстру молодих талантів. За проєктом Хансі було зібрано інформацію від кожного дитячого тренера про його підопічних віком від 6-ти років. Статистика, сильні сторони та навіть особливості характеру. Велику кількість даних Флік опрацьовував особисто. Не варто забувати, що на момент переїзду до Каталонії німець уже відкрив футбольному світу Джамала Мусіалу, Джошуа Зіркзеє і Тангі Ньянзу. Дуже швидко в Європі адаптувався Альфонсо Девіс.
Тому аж ніяк не дивно, що під орудою нового наставника блискуче заграли Ямаль, Кубарсі, Касадо, Фермін, Берналь, Мартін тощо. Коли ледь не найкраща академія світу перетинається з фахівцем, який точно знає, як працювати з молодими талантами, то такий симбіоз відтворює щось надзвичайне.
В професійних клубах кожне тренування йде за чітким графіком без довгих перерв. Проте Флік скоротив усі павзи до мінімуму, лише лічені секунди, щоб попити водички або перевести подих. Підготовка й так стала набагато інтенсивнішою, а крім того, німець додав вправи зі спротивом і вагою, використовуючи еластичні гумки та залізні млини. Що цікаво, жоден футболіст не почав скаржитися на збільшені навантаження. Хансі чітко довів до гравців, для чого це потрібно. Відіграли свою роль дисципліна та особисті розмови, але про це трохи згодом.
Виняток із погляду навантажень зробили лише для одного футболіста – Педрі. В хавбека за часів Хаві організм почав давати збій, тому для півзахисника розробили спеціальну програму тренувань і харчування, спрямовану на зміцнення та еластичність м'язів. Результат говорить сам за себе. За два останні сезони Педрі пропустив лише 16 матчів, а сама «Барса» тепер грає всі 90 з гаком хвилин і не вимикається до фінального свистка.
Після переїзду Бускетса до США «Барселона» шукала йому заміну. Френкі де Йонг не став новим Серхіо, адже він гравець іншого типу, а експеримент із поверненням Оріоля Ромеу провалився. Флік одразу зрозумів, що формацію команди слід змінювати. Тому він просто скасував роль, яку виконував Бускетс, трансформувавши тактику. Тепер номінального опорного півзахисника просто не існує. Де Йонг, Педрі, Фермін, Ольмо чи Гаві віднині відповідальні не стільки за темп і руйнування чужих атак, як це робив Серхіо, скільки за просування м’яча вперед – від власного штрафного майданчика до чужого. Такий собі каталонський варіант англійських «box-to-box». А щоб запобігти розривам у середині поля під час втрати м’яча, лінія оборони «Барселони» розташовується доволі високо, що допомагає ловити суперників у штучний офсайд під час чужих контратак (у середньому п’ять разів за гру). Водночас Флік зберіг підключення крайніх оборонців. Канселу, Бальде й Кунде опиняються біля штрафного майданчика супротивників не рідше, ніж це раніше робили Жорді Альба чи Дані Алвеш. Звичайно, все це можливо лише за футболу дуже високої інтенсивності й пресингу. Саме для цього команда активно підтягувала фізичні кондиції.
Так, не завжди все це працює. «Барсу» іноді ловлять на межі створення штучного офсайду, що призводить до фатальних дій захисників, які перетворюються на вилучення та пенальті. А команди на кшталт «Атлетіко» чи «Мальйорки» можуть просто вибити м’яч на таргетмена по типу Сьорлота чи Мурікі, який зачепиться та переведе гру на чужу третину поля. Однак, враховуючи результати «Блаугранас», можна точно сказати, що задум Фліка працює.
А ще не варто забувати про стандарти. Саме Хансі відповідав за цей бік гри під час підготовки збірної Німеччини до ЧС-2014. За чутками, Йоахім Льов навіть уклав парі з Фліком щодо того, скільки команда заб’є голів зі стандартів. Йоахім вважав, що не більше одного. Німці у Бразилії забили чотири зі стандартів, при чому в чвертьфіналі з французами єдиний і переможний – із кутового.
В німця, який грав за «Баварію», а батько його майже ніколи не хвалив, не могло бути інакше. Раніше приїзд футболістів «Блаугранас» на матч був справжнім показом мод, тепер усі без винятку мають носити лише клубне екіпірування. Водночас з’явилось інше правило: якщо запізнюєшся на тренування чи теоретичне заняття, то платиш 40 000 євро штрафу та починаєш дальший матч на лаві запасних.
Водночас Флік аж ніяк не диктатор. У нього є чіткі правила, але на полі він дає підопічним виявляти свободу. Наприклад, Ламін Ямаль зізнавався, що тренер йому майже не дає порад із приводу атакувальних дій. Якщо впевнений у власних силах, можна сміливо йти в обіграш на двох-трьох візаві. Навіть втрата м’яча не обіцяє жодного покарання, якщо футболіст одразу ж вступає у відбір і повертається назад під час захисту. Щоправда, щодо гри в обороні Ямаль, як усі інші, дістає настанови. Це й не дивно, адже сам Флік грав опорного півзахисника у «Баварії», де дисципліна в захисті була одним із головних компонентів гри.
У цьому питанні Хансі можна назвати справжнім гуру. Флік відповідав за атмосферу, хай де б він працював тренером. Мануель Ноєр і Томас Мюллер зізнавалися, що тренер чудово відчував будь-яку напруженість і вирішував непорозуміння ще до того, як вони переростали в конфлікти. Хансі завжди позиціонував себе не лише як спортивний наставник, а ще і як психологічний ментор. Тобто на роботі він тренер, але спілкування з ним легко виходить за межі професії. Якщо потрібно, німець завжди може обговорити життєві ситуації чи психологічні моменти, які турбують гравця. І саме можливість спілкуватися з тренером у неформальних обставинах чи поза полем є козирем Фліка. Давід Алаба згадував, що після перемоги в Лізі Чемпіонів Хансі залюбки приєднався до компанії футболістів, які полетіли відпочивати на Ібіцу. Аж ніяк не дивно, що іноді гравці називають Фліка батьком, а хтось, як Ямаль, навіть дідусем. Щоб зрозуміти, наскільки фахівець вміє додавати впевненості, розглянемо три приклади.
Перший – Рафінья. Два роки тому бразильця могли продати до Саудівської Аравії. Здавалося, що він не зміг показати себе повною мірою, що йому не знайдеться місця на полі та краще його продати й заробити. Проте Хансі спочатку проводив особисті бесіди з футболістом і запевнив його в ключовій важливості для проєкту. Опісля, розуміючи, що Рафа та Ямаль можуть поєднуватися на полі, а не конкурувати за позицію правого вінгера, знайшов для бразильця альтернативну роль, де він балансував між позиціями лівого вінгера та атакувального півзахисника. Рафінья видав найкращий сезон у кар’єрі, був претендентом на Золотий м’яч, став лідером «Барселони» та іноді виводив команду на поле з капітанською пов’язкою на руці. Зараз бразилець один із найкращих у складі каталонців, а про його продаж ніхто не думає.
Другий – Маркус Решфорд. Приїздив до Іспанії у статусі «збитого льотчика». Всі казали, що у «Барсі» англієць може перезапустити кар’єру, але аж ніяк не всі в це вірили. А от Флік у Решфорда повірив, і британець справді допомагав своїми діями в ключових поєдинках, як, наприклад, дубль «Ньюкаслу» на груповому етапі Ліги Чемпіонів або гол зі штрафного в останньому Ель-Класіко. Напевно, Маркус не вийшов на свій пік, але він точно довів, що може грати на топовому рівні та бути корисним.
Третій – Ерік Гарсія. Здавалося, що його чекає доля Бартри, Муньєси, Мінгеси чи Фонтаса. Тобто рівень «Барселони» не потягне та захищатиме кольори середняка Ла Ліги. Однак Гарсія видав, напевно, найкращий сезон! Він не просто закривав проблемні позиції (правий захисник, центральний захисник і центральний півзахисник), а справді розкрився як універсал, який відповідає рівню чемпіона Прімери. Вже зараз іспанські ЗМІ закликають Луїса де ла Фуенте взяти Еріка на мундіаль.
Навіть Ронана Араухо у Фліка вийшло повернути до гри, хоча й не на 100%.
Розуміючи, що в клубу немає грошей, Хансі не вимагав серйозного бюджету на новачків. За два роки «Барса» витратила смішні, як для топклубу, 88 млн євро, 61 з яких на Дані Ольмо та ще 25 на Жоана Гарсію. Що найважливіше: жодного трансферного провалу! Ольмо та Гарсія – ключові. Оренди Канселу та Решфорда – вдалі. Щенсни, здається, зіграв навіть краще, ніж від нього очікували після відновлення кар’єри. Пау Віктора придбали за 5,5 млн, а продали до «Браги» за 15. Руні Барджі взяли в «Копенгагена» за 2,5 млн спочатку до «Барселони Б». А він майже весь сезон провів у основі. Так, резервіст, так, поки сируватий для топового рівня, але йому лише 20 років, а в конкурентах – кращий вінгер планети Ламін Ямаль.
У «Барселони» початку та половини 2000-х була Мессі-залежність. Поява Ламіня Ямаля в якийсь момент почала робити з «Блаугранас» команду, яка знову стає заручницею гри одного футболіста. В півфіналі минулої ЛЧ з «Інтером» і чвертьфіналі вже цієї кампанії проти «Атлетіко» гравці «Барси», коли не могли розкрити низький блок захисту суперника, не починали вимудровувати креатив, а просто віддавали м’яч Ямалю з надією, що він вирішить усе індивідуально. Однак останнє Ель-Класіко довело, що «Барселона» не залежна ані від Ламіна, ані від Рафіньї. Навіть коли цих двох немає на полі, команда все одно може знаходити креативні рішення в атаці та повністю перегравати такого суперника, як «Реал» (Мадрид).
І якщо підсумовувати сучасний стиль гри «Барси», то це не тікі-така у її класичному розумінні. Це саме футбол Фліка з елементами тіки-таки. До того ж нинішня «Барселона» не полюбляє контроль заради контролю. Гра «Блаугранас» стала агресивнішою, атакувальнішою та яскравішою. І це дуже контрастує навіть із футболом Хаві, під орудою якого команда доволі часто перемагала 1:0, а тер Штегену доводилося творити дива куди більше разів, ніж зараз Жоану Гарсії. Не дивно, що за часів Хаві каталонці забили 79 голів і пропустили 44 в Ла Лізі, а після приходу Фліка забили 102 й пропустили 39 у сезоні-2024/2025, 94 забито й 33 пропущено поточної кампанії. Більше в п’яти топових лігах забила лише «Баварія» – 122.
Чи зробив Хансі диво, вигравши два титули Ла Ліги поспіль? Радше, ні. «Барселона» поки не найкраща в Європі, досі має кадрові та фінансові проблеми, а її гра аж ніяк не завжди є взірцем. Проте, враховуючи всі обставини, Флік чітко та глибоко проаналізував ситуацію, зробивши слушні ходи. Він точно зробив «Блаугранас» набагато кращими, приносить їм трофеї і дає змогу з великим оптимізмом дивитись у майбутнє.