У Мелітополі, незважаючи на складну військову ситуацію, місцевий театр став новим осередком для дітей, які прагнуть знайти відраду у мистецтві. В умовах війни та постійної загрози життя культурні ініціативи набувають особливого значення. Театральна студія організувала виставу під назвою "Війна для дітей", яка покликана не лише розважити маленьких глядачів, але й допомогти їм зрозуміти та пережити труднощі сучасності. Постановка стала результатом спільних зусиль
У Мелітополі поставили чергову виставу на тему війни. фото телеграм-каналу окупантів
В окупованому Мелітополі переможна сцена, схоже, працює без антракту. 9 травня вже минуло, але дітей продовжують занурювати у нескінченні постановки про Другу світову війну.
Черговим продовженням цього безкінечного театру стала вистава за повістю Бориса Васильєва «А зорі тут тихі», яку показав мелітопольський театр «Созвездие».
Сам театр «Созвездие» працює при дитячій школі мистецтв, якупісля окупації очолила колаборантка Олена Соболєва.
Повість Васильєва давно стала частиною шкільної програми та радянського культурного канону. Питання в іншому: чому окупаційна культурна політика знову і знову крутиться виключно навколо війни, військової форми, жертовності та фронтової естетики.
Школярів і підлітків методично занурюють у нескінченну реконструкцію радянського минулого, де все зводиться до подвигу, фронту та «правильної» пам’яті.
Причому стосується це не лише театру. РІА Південь уже писав, як дітей у Мелітополі масово переодягають у форму часів Другої світової війни таорганізовують «маленькі Червоні площі» з маршами і танками з картону просто у школах.
А сам театральний репертуар в окупації дедалі частіше нагадує філію пізньорадянського будинку культури з артистами, вдягненими у шапки-вушанками,фронтовими піснями та нескінченною військовою ностальгією.
І найцікавіше, що все це відбувається вже після самого 9 травня. В окупації «побєдобєсіє» перетворилося на постійний фон, на якому дітям намагаються пояснити, яким має бути «правильне» минуле, сучасне і майбутнє.