Там, де починалися Черкаси: як на Дзеленьгорі ярмаркували й привертали увагу до забудови історії (ФОТО)

Як ярмаркували на першій площі Черкас

Черкаси називають містом на березі «моря» й найдовшого каштанового бульвару. Та водночас тут поступово стирають історичні місця.

Замовий узвіз – одна із найгучніших справ та прикладів того, як нищать історичність міста, але не єдиний. На черзі до забуття –  Дзеленьгора – місце, де починалися Черкаси.

Щоб привернути увагу черкасців до історії міста та загрози забудови місцеві активісти організували ярмарок на першій площі Черкас – урочищі Дзеленьгора, поблизу Будинку природи. Журналістка «18000» побачила на власні очі, як ожила перша міська площа – і тепер ми ділимося цією історією з вами.

Після затяжних дощів зелень ожила, а про негоду тепер нагадують лише поодинокі калюжі на узбіччі. Туди падають білі пелюстки каштанового цвіту. Черкаси розквітли попри все.

З‐за дерев пробираються мелодії веснянок – перша міська площа теж оживає. Саме тут починалися Черкаси, творилася історія міста. Втім, у звичайний день про це майже нічого не нагадує.

Велика вивіска з картону «Дзелень ярмарок» підказує – мені точно сюди. У перерві між піснями чується: «Ви мене шукаєте?». Це Тетяна Батюк – співорганізаторка ярмарку.

Поміж «прилавками» з прикрасами ручної роботи та картинами вона розповідає про ярмарок:

- Це акт любові до нашого міста, до його історії, архітектури й археології. Це акція проти забудови історичного центру, щоб показати людям, що перша міська площа може бути живою, активною, як і сотні років тому, – розповідає Тетяна.

Тетяна Батюк на фоні виставки ярмарку

Музика знову набирає гучності, а Тетяна Батюк пояснює: ярмарок організували тут символічно. Саме на Дзеленьгорі колись стояв литовський замок — звідси починалися Черкаси. Крім привернення уваги до історії, за словами співорганізаторки, тут також збирають гроші для підтримки археологічного музею.

На запитання, чи планують зробити ярмарок щорічним, Тетяна на кілька секунд замовкає:

- Потрохи цю територію викупляють, хочуть забудовувати. Хотілося б, аби була така можливість.

Між ятками зі свічками, парфумами й картинами вирізняється столик із великим мухомором та дивакуватими ляльками — шадліками й зубанями. Черкаська майстриня Ліза підходить ближче й вказує на ляльок у вигляді дідуся й бабусі.

- Це шадліки. Бачите, дідусь і бабуся? Їх запікають у печі, – Ліза повертає ляльку потилицею. – А це мої авторські зубані. Я придумала їх для торпед автівок.

Прилавок майстрині Лізи

Музика стає голоснішою. Запитую про «камінчики», які лежать у дерев’яній посудині на зеленій підстилці. За словами Лізи, саме ці камінчики‐антистрес сьогодні купують найчастіше.

- Подібні ярмарки – не моя стихія, бо товар недешевий. Ще купують зубанців, – додає майстриня.

До Лізи підходять покупці, тож відходжу до сусіднього столика. Там розкладені прикраси ручної роботи, а поруч маленькій дівчинці наносять аквагрим. Пройшовши ближче до затінку, людей більшає. Веснянки, які підхоплюють відвідувачі ярмарку, змішуються із солодкими ароматами парфумів. З‐за столиків чується: «А спробуйте ще цей, він не такий солодкий».

Люди на ярмарку

Між ними сидить дівчинка із саморобними маленькими іграшками та прикрасами з табличкою «Збираю на комп’ютер». Періодично до неї підходить Тетяна, а згодом і покупці. За мить вона вже з усмішкою перераховує у руках кілька двохсотгривневих купюр.

Дівчинка, яка збирає на комп’ютер

Вікторія Тулуман

Читайте також:Історія черкаських узвозів. Де стояли черкаські замки, що малював Шевченко і чому узвози змінили назви?

Коли музика затихає, ближче до зони з гамаками чути «дзелень‐дзелень». На гілках молодого деревця чи діти, чи вітер грає мелодію глиняними дзвониками.

Дзвоники на дереві

Їх вчать створювати у ятці навпроти, від черкаської творчої студії. Пані Ярослава тримає в руках серце з червоних ниток і запальничкою обпалює китиці. На прилавку – керамічні підставки з каштанами, намисто, сережки та білі дзвоники.

- Ці дзвоники розписані петриківкою. Ось «Дзеленьгора», «Черкаси» – з нашими символами, присвяченими ярмарку, – розповідає Ярослава.

Дзвоники на ятці пані Ярослави

Тим часом вона обпалює чергову китицю й додає, що ярмарок для них — це змога познайомитися з місцевими майстрами.

- Ми дуже любимо заходи, пов’язані з місцевими подіями. Це про наше місто й можливість більше про нього дізнатися, – каже Ярослава, відкладаючи виріб. – Хочеться підтримати цей проєкт, культуру та старі місця Черкас.

Майстриня біля прилавку

Тим часом за столиком позаду жінка, звіряючись з ескізом, вмочує пензлик у червону фарбу й наносить малюнок на білий дзвоник. Згодом за столом збираються й інші — дорослі та діти.

Лівіше від сцени, між ятками з їжею, постери з історичною довідкою про це місце та схеми можливої забудови. Люди різного віку пробігають очима по тексту. Пара старшого віку довго обговорює між собою ці написи. Відходячи, чоловік каже:«Історичні місця хочуть знищити».

Постери на ярмарку

Поряд гамаки та пуфики. Там відпочивають переважно діти й підлітки. Білява дівчинка у червоній сукенці гойдається в гамаку, а за кілька хвилин бере маму за руку й просить підсадити її до дзвоників на дереві. Мелодії співу перегукуються із дзеленькотінням.

Далі – ятка медіа «18000» із футболками, хустками та брелоками. Менеджерка крамнички Аня каже: футболки розкупили ще на початку ярмарку, а тепер найбільше питають хустки.

Ятка медіа «18000»

До стенда підходить пані Ліза, що виготовляє зубанів, й приглядається до хустки. Згодом з’являється пані Наталія із сином Дмитром. Вони, за словами жінки, часто відвідують черкаські фестивалі, тож цей ярмарок також не оминули.

- Ми часто їздимо на різні заходи, завжди там знаходимо для себе щось цікаве, з душею. Сьогодні дитина уподобала іграшку ручної роботи й хоче придбати її, – розповідає, поки зі сцени лунає спів, пані Наталія.

Прилавок з лотереєю

Вона додає, що знала, що ця місцина історична для Черкас, але ніколи не пов’язувала це з назвою ярмарку.

- Приємно, коли таке відбувається у нашому місті й можна підтримати місцевих майстрів, – каже Наталія.

Позаду жінки метушаться маленькі дівчатка з розмальованими обличчями, щось розповідаючи одна одній. Жінка говорить, що подібні ініціативи – хороша можливість залучити сюди дітей.

Десятирічний Дмитро ж розповідає, що на ярмарку є багато чого цікавого і вже встиг скуштувати бутерброд із хамоном.

Відвідувачі у колі співають

Спів на мить вщухає й біля дерева з дзвониками збираються чоловіки. На імпровізованій сцені з’являються інструменти та мікрофон. Ведучі оголошують «найдрайвовішу» частину ярмарку – черкаських музикантів.

Біля них збирається натовп, серед якого вирізняється подружжя з Хмельницького. Вони розглядають прикраси у пані поруч. Коли на сцені роблять паузу між піснями, запитую, чи знають вони, чому організували цей ярмарок тут:

Пара біля прилавку з рослинами

- Ми немісцеві, тимчасово тут. Я слідкую за новинами й побачила цей ярмарок. Звідки походить назва – не знаю. Ми щойно прийшли. Захопилися музикою гурту, чуємо їх уперше(SHUFFLE – ред.),- крізь акорди промовляє пані Марина.

Прощаючись, подружжя розповіло, що попри те, що придбати нічого не вдалося, вони доєдналися до підтримки археологічного музею.

Люди слухають концерт

Тим часом люди збираються біля археолога Михайла Сиволапа. Він продає книги та листівки поруч із сусідньою яткою з вишиванками. До пана Михайла підходять люди й чути, як він розповідає їм краплю історії цього місця, про знахідки. Іноді протиснутися там неможливо.

Коло рослин стоїть одна пані, оглядаючи листочки екзотики. Там зустрічаю Катю й Софію. Вони вже купили свічку у місцевих майстрів, проте дівчата додають, щойно прийшли.

Прилавки на ярмарку

- Ми тут, щоб подивитися, підтримати ініціативу, можливо, ще щось придбаємо, – розповідає пані Катя.

Дівчата сміючись пішли в ароматний бік ярмарку, де людей й товару поменшало. Здається, що всі пішли у зону релаксу на гамаки відпочити від сонця.

Дзвоники ще дзеленчать на дереві. Люди не поспішають розходитися. Дзеленьгора знову ожила — бодай на один день.

Зона релаксу на Дзелень ярмарку

Читайте також:Занепад «зоряного центру»: що нині зі столітнім черкаським планетарієм та чому він не працює (ФОТОРЕПОРТАЖ).

Підписуйтеся нателеграм‐канал «Шо там у Черкасах?». Лише перевірені новини