У Тернопільській області одна з місцевих жительок, яка присвятила своє життя квітникарству, успішно розвиває бізнес із вирощування троянд. Цей проект почався кілька років тому, коли вона вирішила втілити свою давню мрію — створити власний сад троянд. Спочатку це була лише маленька ділянка, проте завдяки наполегливій праці та безмежній любові до рослин, її колекція швидко зростала. Квітникарка обрала для свого бізнесу не лише популярні сорти троянд, а
Про це повідомляєСільський господар.
Свій бізнес жінка розпочала з 2000 саджанців шипшини. Спочатку це були лише дві сотки городу. Нині ж її господарство розрослося до 60 соток, на яких цьогоріч готуються зацвісти понад 10 тисяч троянд. А наступного року плани ще грандіозніші.
Трояндовий бізнес – це не лише про милування квітами. Це важка фізична праця, де кожен кущ потребує індивідуальної уваги. Пані Тетяна з гордістю розповідає про своїх надійних помічників – синів Івана та Романа. Старшому вже 18, молодшому незабаром 15, але вони обидва повноцінні партнери у маминій справі.
«Ми все робимо разом. Один син відгортає коріння, я роблю щеплення, інший – обв’язує. Це наш сімейний підряд. Хлопці знають сорти, допомагають із пакуванням та відправленнями», – розповіла «трояндова» господиня.
Нині в колекції майстрині понад 150 сортів. Серед них є беззаперечні лідери симпатій українських господинь. Географія клієнтів вражає. Після Тернопільщини, перші замовлення поїхали до Києва та Запоріжжя, а далі – в усі куточки України. А торік стався випадок, який розчулив господарку до сліз: замовлення, сформоване в Україні, поїхало до Португалії.
Читайте також:На Рівненщині родина садівників вирощує в теплицях більше 30 видів різноманітних квітів
«Мої квіти є у кожному регіоні країни. Та найбільше вразило моє серце, коли клієнти розповіли, що троянди досі мужньо тримаються і квітнуть на опаленій війною Луганщині. Люди звідти виїхали, а вони цвітуть, терпеливо чекаючи на господарів», – говорить квітникарка.
За освітою Тетяна Башняк вчителька початкових класів. Каже, що робота з дітьми – це покликання, проте творча натура завжди вимагала чогось більшого, якоїсь «своєї справи», де можна було б проявити талант, закладений природою.
На запитання, чи не важко поєднувати школу і такий масштабний бізнес, жінка щиро відповідає: важко. Бувають дні, коли після уроків доводиться працювати в полі до пізньої ночі. Вона серйозно задумується над тим, щоби повністю присвятити себе квітам. Адже троянди для неї – це не просто бізнес.
«Це справа серця. Дарувати людям красу – це моя місія. Особливо тепер, під час війни. Коли мені пишуть люди з деокупованих територій або ті, хто покинув свої домівки, і дякують за те, що мої троянди квітнуть і дають їм надію – це дорожче за будь-які гроші. Краса лікує емоції, вона дає сили жити далі», – каже квітникарка.