Колишній заступник мера Черкас, який провів 199 днів на фронті, розповів про свій досвід служби в піхоті. Він поділився спогадами про важкі умови життя на передовій, де бійці стикаються не лише з фізичними викликами, а й психологічними навантаженнями. В умовах постійної небезпеки та відсутності елементарних побутових зручностей чоловік зазначив, що навіть прості речі — як миття голови — ставали недосяжною розкішшю. Служба на нулі вимагала від нь
Юрій Ботнар пробув 199 днів на передовій у складі піхоти та поділився історією служби, яка змінила його життя. Разом із батьком він пішов до війська у перший день повномасштабного російського вторгнення. Обоє стали бійцями 95 окрема десантно-штурмова бригада.
Спочатку Юрій Ботнар займався перевезенням боєприпасів, згодом став сержантом, а пізніше – офіцером. Однак, за його словами, завжди хотів спробувати службу там, де найважче – у піхоті, безпосередньо на нульових позиціях.
«199 днів не мив голову. І не мився. Тобто протирався, але в якийсь момент бруд в’ївся в пори. Плюс ще дим від свічок. Ця пилюка, і ти трешся цією серветкою, а воно вже не відтирається просто», – розповів військовий.
Він каже, що перші 30 днів на позиціях були найважчими через постійний страх. Потім прийшла втома і важкі думки. А після трьох місяців – внутрішній спокій.
«Після 90 днів приходить спокій. Ти просто робиш стільки, скільки потрібно. Вже все одно», – зізнався Ботнар.
Військовий розповів, що поруч із ним воювали дуже різні люди – колишні в’язні, які добровільно пішли на фронт, і звичайні цивільні, яких мобілізували просто дорогою на роботу.
«І всі вони тепер як одна стіна між нашим домом і бідою», – каже він.
За словами Юрія Ботнара, служба у піхоті стала для нього не покаранням, а поверненням до справжньої реальності та переосмисленням цінностей.
Після майже семи місяців у окопах він повернувся живим і, як сам говорить, знову повірив у Бога, людей і в те, що Україна вистоїть.