Арбітражні керуючі в Україні висловили занепокоєння щодо існуючих штучних бар’єрів, які ускладнюють процес виплати їх винагороди. У своїх заявах вони зазначають, що ці труднощі виникають через численні бюрократичні перешкоди та недостатню правову регламентацію, що негативно впливає на ефективність управління банкрутствами. В умовах економічної нестабільності роль арбітражних керуючих стає особливо важливою. Вони відповідають за забезпечення прозорості і законності під час процедури банкрутства,
Під час заходу «Конкурсне право 2026: практика, зміни, відповідальність», який 15 травня провели Комітет АПУ з конкурсного права та Відділення АПУ у Львівській області, однією з найбільш дискусійних тем стала фінансова незахищеність арбітражних керуючих.
Арбітражна керуючаДіана Козловськазвернула увагу, що нинішня система фактично створює ситуацію, коли обсяг відповідальності та функцій професії значно перевищує реальний рівень оплати.
Вона нагадала, що арбітражний керуючий поєднує функції керівника підприємства, юриста, аудитора, кадровика та кризового менеджера, однак при цьому стикається із законодавчими обмеженнями щодо винагороди.
Для порівняння спікерка навела ринкові реалії: адвокат за написання лише одного складного позову може отримати від 30 до 60 тисяч гривень, тоді як арбітражний керуючий за місяць може підготувати та подати три аналогічні позови про скасування сумнівних правочинів, але його місячна винагорода за все разом усе одно упреться в ліміт, який до того ж вкрай важко реально отримати.
Окрему увагу під час дискусії приділили постанові Верховного Суду від 30 січня 2024 року у справі №927/149/22, у якій суд наголосив: право на оплату праці має конституційний характер, а арбітражний керуючий не може працювати безоплатно. Якщо в боржника взагалі немає майна, фінансування витрат та винагороди автоматично стає обов’язком кредиторів, а без підсумкового затвердження звіту про виплати керуючому суд не має права завершити процедуру банкрутства.
Окрім цього Д.Козловська виділила ще декілька «больових точок»: