Головнокомандувач Збройних сил України Валерій Залужний представив нову доктрину стійкості держави, яка враховує сучасні виклики та загрози, зокрема у контексті війни дронів. В умовах активного використання безпілотників на полі бою, Україна має адаптувати свої військові стратегії для ефективної протидії цим технологічним змінам. Залужний підкреслив важливість "розумної мобілізації", що передбачає не лише залучення резервістів до лав армії, але й оптимізацію
Повномасштабна війна змінила уявлення про фронт, тил, мобілізацію та роль технологій у бойових діях. Посол України у Великій Британії та колишній головнокомандувач Збройних сил України Валерій Залужний в своєму виступі на конференції Defence24 Days у Варшаві окреслив підхід, за яким здатність держави воювати залежить від поєднання людського ресурсу, технологічної переваги, підготовки резерву, чесних правил служби та нової військової доктрини, що має відповідати реальності війни безпілотників, роботизованих систем і ударів по всій території країни. Він наголосив на «розумній мобілізації» як частину нової доктрини стійкості держави.
Валерій Залужнийнагадав, що ще у листопаді 2023 року попереджав про появу якісно іншої війни, у якій безпілотні системи зробили поле бою майже прозорим. За його словами, ця прозорість створила оперативний глухий кут, оскільки традиційні підходи більше не давали змоги виконувати стратегічні та оперативні завдання без значних втрат.
Пояснюючи наслідки такого зламу, він наголосив, що Росія намагалася вийти з цього стану через нові тактичні рішення, але у війні технологій старі методи лише перетворюють людей на ресурс для виснаження.
«У війні машин люди можуть досягати незначного успіху за старими принципами оперативного мистецтва. Проте люди у такий спосіб стають розхідним матеріалом, який, звісно, потребує поповнення»,– заявив Залужний.
Ця фраза стала однією з ключових у виступі, бо через неї Залужний пояснив головну проблему старої мобілізаційної логіки: якщо армія воює методами минулих епох, то додатковий людський ресурс не вирішує проблему технологічної переваги противника, а лише збільшує ціну кожного просування.
Залужний пов’язав напругу довкола мобілізації з діями Росії в інформаційному просторі. За його словами, противник супроводжував тиск на фронті кампанією, спрямованою на дискредитацію процесу мобілізації в Україні. Через це питання комплектування війська дедалі частіше стає джерелом конфлікту між суспільством і державними інституціями. Він зазначив, що така кампанія активізувалася наприкінці літа 2023 року, коли Україна намагалася провести мобілізацію резерву, який мав допомогти компенсувати втрати та створити основу для майбутніх операцій.
Валерій Залужний не подає мобілізацію як окрему адміністративну процедуру, в його викладі вона входить до ширшого процесу відновлення й підтримання боєздатності держави під час довгої війни, завершення якої залишається невизначеним:
«Отже, тема нашої сьогоднішньої розмови навіть не мобілізація і демобілізація, а більш комплексний процес, який характерний для 13-го року війни і п’ятого року повномасштабного вторгнення в умовах відсутності факту завершення війни, масштабних змін інструментів і як наслідок – форм і способів ведення війни. Це відновлення і підтримання боєздатності держави».
Валерій Залужний пояснив, що мобілізація історично була способом створення потенціалу перед війною, підготовки резервів і поповнення втрат під час бойових дій. Водночас у сучасній війні бойові можливості залежать не лише від кількості людей, а від розвитку зброї, технічного прогресу, організаційних структур і способів застосування нових систем.
За його логікою, поява нової зброї змушує змінювати форми її застосування, після чого мають змінюватися військові структури, підготовка, управління, фінансування та доктрина. Без такої послідовності держава ризикує відповідати на війну дронів методами Першої світової.
Описуючи нову реальність, Залужний наголосив, що передній край вже не потребує масового перебування людей, як це було у війнах минулого століття. Натомість там працює обмежена кількість військових, які часто виконують завдання на межі можливостей і не завжди мають фізичну змогу для заміни.
«На сьогоднішній день там перебуває дуже обмежена кількість особового складу, що виконує завдання на межі своїх можливостей, часто без фізичної можливості навіть заміни. Бо перебування в укриті навіть в тилу противника безпечніше, ніж переміщуватися в тил своїх військ»,– вважає Залужний.
За його словами, за такої моделі інші елементи війни зміщуються вглиб: у другому ешелоні працюють аналітики, технічні групи, підрозділи супроводу бойових систем і охорона, тоді як центри запуску, координації та управління розташовуються в оперативній глибині.
Залужний окремо наголосив, що сучасна війна стирає межу між фронтом і тилом. Російські удари по інфраструктурі, цивільних об’єктах та економіці роблять зоною бойових дій всю країну, а отже система стійкості має охоплювати не лише військо, але й суспільство, критичні об’єкти, промисловість і здатність держави функціонувати під ударами.
«У зв’язку з перенесенням стратегічних цілей на знищення економіки, через ураження інфраструктури та зниження стійкості народу через удари по цивільних об’єктах фактично відбувається повне розмиття меж між фронтом і тилом; зоною бойових дій стає вся територія держави та, на жаль, усе населення»,– зазначив посол.
У цьому контексті стара система мобілізації, за словами Залужного, переносить людський ресурс у зону найбільшої загрози, водночас послаблюючи захист критичних і цивільних об’єктів та загальну стійкість суспільства.
Одна з найгостріших частин виступу стосувалася уявлення, що всі проблеми на лінії зіткнення пояснюються нестачею людей. Залужний вважає такий підхід хибним, оскільки домінування дистанційної зброї, зокрема FPV-дронів, робить масове збільшення особового складу небезпечним без зміни самої логіки бойових дій.
Він пояснив, що збільшення кількості людей може призвести до збільшення втрат, якщо противник або власні війська масштабують застосування дронів. Найжорсткіше цю думку він сформулював через порівняння традиційної зброї з інструментами минулих епох:
«Поки загальновійськовий командир не зрозуміє, що сучасна війна – це війна безпілотників, що артилерія більше не є богами війни. Що танки – це минуле, як коні та шаблі, війська й надалі зазнаватимуть великих втрат у особовому складі, а війна буде тривати стільки, скільки вистачить людей для старої мобілізації».
Ця цитата прямо пояснює, чому Залужний наполягає на новій доктрині. У його баченні проблема не в одному законі чи окремому рішенні про призов, а в тому, що система має перейти від старої масової моделі до технологічної, де людське життя захищають нові засоби ураження, управління, підготовки та оборонного виробництва.
Залужний використав поняття «розумна мобілізація» для опису системи, яка враховує технологічну війну, тривалість бойових дій, втому суспільства, демографічну кризу та потребу в зрозумілих правилах служби. Такий підхід передбачає не механічне збільшення кількості мобілізованих, а поєднання підготовки, ротацій, резерву, промисловості, мотивації та нових структур війська.
Він окреслив три можливі моделі «розумної мобілізації», які мають враховувати технологічний характер війни, демографічні обмеження, суспільну втому та потребу в зрозумілих правилах служби. Перший підхід передбачає, що більшість населення продовжує жити без постійного відчуття війни, тоді як частину воєнних функцій поступово можуть виконувати приватні структури або добровольці, залучені через фінансову мотивацію.
Другий підхід базується на загальнонаціональній мобілізації з чітко визначеними обсягами, строками підготовки, проходження служби та ротаціями. У такій системі, за словами Залужного, важливими стають якість персоналу, інтелектуальна підготовка й відкритість процесу, а держава поступово переходить до моделі постійної готовності, подібної до ізраїльської.
Третій підхід може бути тимчасовим: частина функцій передається приватним компаніям, а держава водночас веде відкриту розмову із суспільством, особливо з молоддю, про строки підготовки, служби та подальші перспективи.
Залужний наголосив, що без реформи ЗСУ, системи підготовки, оборонної промисловості та нової доктрини така модель не запрацює. Демобілізація, за його логікою, можлива лише як результат уже проведених змін, а не як політичне гасло.
Залужний наголосив, що «розумна мобілізація» неможлива без глибших змін. Йдеться про реформування Збройних сил, системи підготовки мобілізаційного резерву, бойової підготовки, оборонної промисловості та переходу до виробництва зброї, яка зменшує втрати серед людей.
«Проте найголовніше – без реформування Збройних Сил, системи підготовки мобілізаційного резерву та всієї системи бойової підготовки, без радикальної реформи військово-промислового комплексу та термінового переходу до виробництва озброєння, необхідного для зменшення втрат серед людей, такий розумний підхід буде неможливий. Потрібна абсолютно нова розумна доктрина»,– вважає посол.
Ця частина виступу пояснює, чому Залужний розглядає мобілізацію як частину воєнної архітектури держави. За його логікою, без зміни підготовки, зброї, виробництва та організації війська нові правила призову не дадуть потрібного результату.
Питання демобілізації Залужний поставив у залежність від попередньо проведених змін. У його викладі вона може стати можливою лише після створення системи, яка забезпечує підготовку заміни, ротації, резерв і підтримання боєздатності під час війни.
Він різко оцінив заклики до демобілізації без відповіді на питання, хто і як має замінити військових на фронті в умовах війни з противником, який переважає Україну за чисельністю населення та ресурсами:
«Наразі Україна веде війну за виживання з ворогом, який переважає у кількості населення та в ресурсах. Тому в нинішніх українських реаліях всі заклики демобілізувати військових є нічим іншим, як політичним популізмом, що не має за собою жодного сенсу».
Він також підкреслив, що мобілізація і порядок проходження служби є базою для будь-якого сценарію продовження війни. Без вирішення цих питань, на його думку, неможливо переходити до більш амбітних цілей.
«Події, що розвиваються зараз, зробили очевидним факт, що мобілізація і порядок проходження служби – це база будь-якого варіанту подальшого продовження війни»,– наголосив Залужний.
Крім того, він описав мобілізацію як частину значно ширшого завдання — збереження боєздатності держави в умовах довгої технологічної війни. Його ключова думка полягає в тому, що Україна має змінити не лише правила набору людей до війська, а всю систему підготовки, ротацій, резерву, військового виробництва та застосування нових засобів ураження.
У своєму виступі Валерій Залужний послідовно показав, що війна дронів знижує ефективність старих підходів, робить масове перебування людей на передньому краї надзвичайно небезпечним і вимагає доктрини, у якій технології допомагають берегти людський ресурс. Саме тому «розумна мобілізація» у його баченні має спиратися на відкриті правила, зрозумілі строки служби, якісну підготовку, оборонне виробництво й чесну розмову держави із суспільством.