28-річний гвардієць з Рівненщини, який став символом мужності та відваги під час війни в Україні, продовжує боротися за свою країну, незважаючи на серйозні поранення. Під час бойових дій він отримав осколкове поранення біля лопатки, яке стало для нього не лише фізичним випробуванням, а й новим етапом у його військовій кар’єрі. Незважаючи на біль і труднощі реабілітації, молодий чоловік не залишив службу і продовжив виконувати свої обов’язки. Свою
Наші земляки продовжують демонструвати неймовірні зразки мужності та витривалості на найважчих ділянках фронту. Військовослужбовець рівненського підрозділу Національної гвардії України на псевдо Дикий поділився своєю історією про запеклі бої, фронтові обереги та перекваліфікацію на передовій.
Нині захиснику, якого звати Василь, всього 28 років, але за його плечима вже п’ятий рік служби в лавах Нацгвардії та три важкі ротації на східний фронт. Прикметно, що всі його бойові виходи припали на найскладніший та найгарячіший Покровський напрямок.
Про життєвий та бойовий шлях героя розповіли у пресслужбі військової частини 3055 НГУ та в сюжеті журналістів телеканалу «Інтер».
Василь став на захист Батьківщини ще до початку повномасштабного вторгнення. Своє справжнє бойове хрещення він отримав навесні 2024 року на Донеччині, де на той момент служив у звичайній піхоті. Тоді молодий боєць одразу потрапив під жорстокий та виснажливий натиск окупантів, який тривав без перерви майже добу.
Захисник із жахом та гордістю згадує свій перший серйозний стик із російською армією в одній із тутешніх лісосмуг.
Оборона наших позицій тоді супроводжувалася постійною напругою, де першим серйозним викликом стали безперервніхвилі піхоти. Окупанти перли без упину групами по дві, три або п’ять осіб, намагаючись повністю зачистити українську посадку. На додачу до цього вражала йрізноманітність атак, адже вороги пробували прориватися за допомогою важкої техніки, влаштовували шалені піші навали та навіть переходили тутешнє озеро вбрід. Проте ключовим фактором цієї битви стала неймовірнастійкість гвардійців. Рівняни мужньо тримали передову позицію в один рядочок і, попри все, успішно відбили цей божевільний 18-годинний штурм.
Проте запеклі зіткнення не минулися без втрат. Під час чергового щільного мінометного обстрілу російська міна влучила в дерево прямо за спинами чотирьох українських захисників. Вибухова хвиля та уламки посікли весь екіпаж. Василь отримав роздроблену лопатку та серйознепораненняруки, а один із великих осколків розміром до сантиметра й досі залишається в його тілі.
Читайте також:Головнокомандувач ЗСУ нагородив бойового медика з Рівненщини «Золотим хрестом»
Після тривалого лікування та успішної реабілітації мужній боєць знову повернувся на Донеччину. Проте через важку травму ноги він більше не міг ефективно виконувати завдання в піхоті, тому вирішив опанувати нову військову професію та перекваліфікувався в оператора безпілотників. Василь очолив екіпажі ближньої розвідки й почав активно нищити бази, склади боєприпасів та окупантів на мотоциклах за допомогою звичайних дронів типу «Мавік».
Під час одного з виходів рівнянам навіть вдалося затрофеїти ворожий безпілотник. Російський дрон зі скидом просто завис над головами наших бійців, але замість удару несподівано впав на землю. Гвардійці його професійно розмінували, перепрошили та ще двічі успішно використовували для розвідки власних маршрутів.
Робота аеророзвідників щодня супроводжувалася смертельним ризиком. Під час третьої ротації в кузов їхнього автомобіля влучив кумулятивний заряд російського дрона-камікадзе. Машина миттєво спалахнула, але водієві вдалося від’їхати ще на 200 метрів у безпечне місце, завдяки чому весь екіпаж дивом залишився неушкодженим.
Проте вже цієї зими Василя наздогнало чергове важке випробування — під час переміщення між позиціями транспорт нацгвардійців підірвався на прихованій протипіхотній міні. Вибух стався буквально в метрі від машини. Боєць отримав понад 12 осколкових поранень, перелом малогомілкової кістки та серйозний розрив нервів на руках. Наразі з усіх чотирьох кінцівок повністю робочою залишається лише права рука, а сам Василь лікується вже четвертий місяць поспіль.
Попри всі пережиті жахіття війни, у житті гвардійця знайшлося місце для великого щастя. Під час однієї з коротких відпусток у тилу Василь освідчився своїй коханій дівчині Оксані у Львові, й пара офіційно побралася. Воїн щиро переконаний, що вижити у найнапруженіших ситуаціях йому допомогли палкі молитви дружини, подарована мамою ікона та якісна техніка протидії ворожим дронам.
Свій головний секрет виживання на передовій нацгвардієць Дикий формулює дуже просто:
Без РЕБа нікуди. РЕБ і ікона – то святе
Побачити ексклюзивні кадри з фронтового життя нашого земляка та почути його повну розповідь можна в оригінальному відеосюжеті журналістів телеканалу «Інтер»: