У Смілі відбулася чергова мирна акція, присвячена підтримці військовополонених та зниклих безвісти. Ця подія зібрала небайдужих громадян, які прийшли висловити свою солідарність із родинами тих, хто став жертвами війни. Учасники акції тримали в руках плакати зі світлинами своїх близьких, а також заклики до влади про необхідність активізації зусиль у пошуку і поверненні українських захисників. Організатори заходу підкреслюють важливість таких ініціатив для підтримки морального
Сьогодні, 16 травня, в центрі Сміли вкотре зібралися ті, хто чекає. Чекає дзвінка. Звістки. Знайомих кроків у рідному дворі. Тут пройшла чергова мирна акція на підтримку військовополонених і зниклих безвісти українських воїнів.
Фото Олександра Слєпцовського
О 9:00 місто завмерло у скорботній хвилині мовчання. На кілька митей стихли навіть звичні ранкові звуки — ніби сама Сміла затамувала подих разом із родинами, які живуть між болем і надією.
До учасників акції традиційно долучився автопробіг вулицями міста. Автівки з портретами наших земляків повільно рухалися центральними дорогами, нагадуючи кожному: за кожним фото — чиєсь життя, чиясь родина, чиєсь недоспане чекання біля телефону.
Фото Олександра Слєпцовського
На центральній площі пролунала спільна молитва. Після неї до присутніх звернувся настоятель смілянської Свято-Преображенської парафії Української греко-католицької церкви панотець Микола Остапів, який уже давно став для багатьох родин тихим голосом підтримки й духовної опори. І цього разу його слова були не про відчай — про витримку, віру й світло, яке потрібно берегти навіть у найтемніші часи.
Фото Олександра Слєпцовського
Панотець нагадав, що напередодні весь цивілізований світ відзначав Міжнародний день сім’ї, і закликав смілян єднатися не лише у спільному болю, а й у спільній надії на повернення живими наших рідних і близьких із рашистського полону.
Фото Олександра Слєпцовського
А завершилася акція особливо щемливо: панотець підійшов до кожного учасника — дорослого й малого. Тиснув руки, обіймав, дивився в очі. І в тих простих дотиках, у мовчазному «ми поруч», відчувалося головне: надія тут жива. Вона втомлена, заплакана, але жива. І саме нею сьогодні тримається Україна.
Фото Олександра Слєпцовського
Фото Олександра Слєпцовського
Олександр Слєпцовський
Ім'я (обов'язкове)Електронна адреса
Джерела
У Смілі пройшла чергова мирна акція на підтримку військовополонених і зниклих безвісти — (Прочерк)