За понад чотири роки – жодної звістки: з російського полону повернувся морпіх Гліб Ємельянов з Кілії

Після понад чотирьох років перебування в російському полоні, морський піхотинець Гліб Ємельянов нарешті повернувся додому до Кілії. Його звільнення стало можливим завдяки зусиллям українських дипломатів і волонтерів, які не залишали надію знайти та визволити військових, що потрапили в руки ворога під час бойових дій. Гліб служив у складі Збройних сил України і був захоплений у полон під час виконання бойового завдання. Протягом цих чотирьох років р

Вчора, 15 травня, в рамкахобміну військовополоненимина рідну землю після понад чотирьох років полону повернувся житель міста Кілія 26-річний Гліб Ємельянов. Родина військовослужбовця з 12 квітня 2022 року не отримувала жодної звістки від морського піхотинця, який стояв на захисті Маріуполя та після прориву із заводу Ілліча потрапив у російський полон. Упродовж цих років родичі боролися за повернення Гліба, а двоюрідна сестра – режисерка Каміла Бойченко – навіть зняла корометражний фільм, якийприсвятила брату.Про радість повернення рідного сина, який витримав пекло та не зламався, з “Бессарабією INFORM” поділилася мама Гліба – Людмила.Гліб Ємельянов народився в Кілії та закінчив школу №3. Хлопець свідомо обрав військову професію та вступив в Одеську військову академію. Після чотирьох років навчання у 2020 році отримав звання лейтенанта та по розподілу потрапив у Миколаїв. Далі у складі 36 окремої бригади морської піхоти був направлений в зону проведення АТО та боронив Україну на Маріупольському напрямку, де отримав звання старшого лейтенанта. Там 23-річний військовослужбовець і зустрів 24 лютого 2022 року.“У той страшний ранок ми з чоловіком спершу набрали сина. Гліб сказав, що вони у Маріуполі, де війна триває вже давно. Разом з побратимами вони тримали оборону, а потім зайняли позиції на території заводу Ілліча, де не було ні їжі, ні води, ні боєприпасів. Під час одного з бойових виходів, син потрапив під мінометний обстріл та був поранений“, – розповіла пані Людмила.Поки Гліб разом з побратимами тримали оборону на Сході країни, вдома у рідній Кілії робили все, щоб російські окупанти не прийшли “визволяти,” тато Руслан і старший брат Олексій – теж військовослужбовці.У квітні 2022 року, коли на заводі Ілліча в українських оборонців закінчилися боєприпаси, було прийнято рішення йти на прорив. Тоді всі військовослужбовці, на жаль, і потрапили в російський полон.“12 квітня 2022 року Гліб написав останнє повідомлення, що прорватися їм не вдалося і вони потрапили у полон. Написав, що любить. З того самого дня і до вчорашнього ми не отримували від нього жодної звістки“, – зазначає пані Людмила.Разом з тим велика родина шукала, писала усюди та намагалися дізнатися бодай щось про рідну людину. Ім’я Гліба Ємельянова звучало навіть на мітингах за кордоном, які організовувала двоюрідна сестра морпіха Каміла Бойченко.“Я організовувала мітинги за кордоном на підтримку військовополонених, давала численні інтерв’ю, була речником на конференції ОБСЄ у Варшаві. Але, на жаль, майже ніякого результату усі звернення не дали. Тому я вирішила скористатися іншою зброєю в цій боротьбі – творчістю“, – розповідала Каміла.Наприкінці 2022 року світ побачив корометражний фільм“Світло”, який дівчина присвятила брату та всім українським військовополоненим.Лише згодом родина Гліба отримала офіційне підтвердження про полон, а після обмінів – від звільнених дізнавалися бодай якусь інформацію про місце перебування та стан сина.“Нам розповідали, що він був в Оленівці, Суходолі, а згодом Гліба вивезли у Комишин Волгоградської області рф. Кожен обмін ми чекали повернення свого сина, та, на жаль, звісток не було. Інформація, яку ми отримували ще рік тому від тих, кого поміняли, були жахаючими. Нам казали, що він у дуже важкому стані, що викликають щодня медиків. Дуже сподівалися, що сина поміняють на Великдень, а коли побачили, що у списках його немає – зовсім опустилися руки“, – розповідає мама Гліба.Вчорашній день став для родини військовослужбовця найщасливішим. Людмила якраз була у відрядженні в Ізмаїлі та отримала довгоочікуваний дзвінок з Координаційного штабу.“Найцікавіше, що за 20 хвилин до обміну зателефонував чоловік і сказав, що обмін відбувся, але сповіщення в “Дії” про повернення сина ми не отримали. Це була 10 ранку, я ж якраз йшла вулицею, аж раптом дзвінок – “Ми вас вітаємо, ваш син Ємельянов Гліб Русланович в Україні. У мене з-під ніг пішла земля. Радість, сльози. Я навіть чоловіку подзвонила, попросила їм зателефонувати та уточнити, бо не вірила власному щастю“, – згадує жінка.Після обіду Гліб вже сам зателефонував батькам. Перше, що зробив військовослужбовець на рідній землі – змив з себе бруд російського полону.“Він зателефонував на номер батька та сказав – “Добрий день, якщо стоїте – присядьте, є для вас звістка. А потім каже – тато, це я, син Гліб. Ми навіть не впізнали його по голосу. По фото з обміну впізнали, за голосом – ні. Зрозуміло, що втомлений з дороги, але то, напевне, втома полону. Ще син сказав, що після приїзду у Київ одразу помився, два рази. Потім їх звісно накормили, повели на обстеження“, – сказала пані Людмила.Як розповів Гліб батькам, 10 днів тому у полоні йому дали речі, як для обміну, а потім забрали. Коли цього разу йому знову дали вдягнути речі, хлопець вже і не вірив, що через декілька днів ступить на рідну землю, яку боронив.“Наразі ми чекаємо, поки він пройде карантин. З ними працюють медики та військові. Після цього, як буде дозвіл, звісно, поїдемо, бо дуже хочеться обійняти“, – зазначила мама військовослужбовця.Також, телефоном Гліб питав у батьків про друзів, знайомих, згадував рідну школу, вчителів та класну керівницю.“Він і досі пам’ятає, що навесні день народження у Валентини Миколаївни. Просив привітати від нього. Але ми сказали, краще привітаємо разом – коли ти повернешся додому“, – розповіла пані Людмила.Додамо, що повернення земляків, які пережили пекло полону, для кілійців – дуже радісна подія. Містяни завжди із вдячністю та урочисто зустрічають Героїв, завдяки яким мають можливість продовжувати жити на рідній землі.“Бессарабія INFORM” вітає Глєба Емельянова в рідній Україні. Нехай пекло ворожої неволі залишиться позаду, а попереду нас усіх чекає переможне рідне українське небо.Раніше ми повідомляли:путін спростив видачу російських паспортів для жителів Придністров’я

Гліб Ємельянов народився в Кілії та закінчив школу №3. Хлопець свідомо обрав військову професію та вступив в Одеську військову академію. Після чотирьох років навчання у 2020 році отримав звання лейтенанта та по розподілу потрапив у Миколаїв. Далі у складі 36 окремої бригади морської піхоти був направлений в зону проведення АТО та боронив Україну на Маріупольському напрямку, де отримав звання старшого лейтенанта. Там 23-річний військовослужбовець і зустрів 24 лютого 2022 року.“У той страшний ранок ми з чоловіком спершу набрали сина. Гліб сказав, що вони у Маріуполі, де війна триває вже давно. Разом з побратимами вони тримали оборону, а потім зайняли позиції на території заводу Ілліча, де не було ні їжі, ні води, ні боєприпасів. Під час одного з бойових виходів, син потрапив під мінометний обстріл та був поранений“, – розповіла пані Людмила.Поки Гліб разом з побратимами тримали оборону на Сході країни, вдома у рідній Кілії робили все, щоб російські окупанти не прийшли “визволяти,” тато Руслан і старший брат Олексій – теж військовослужбовці.У квітні 2022 року, коли на заводі Ілліча в українських оборонців закінчилися боєприпаси, було прийнято рішення йти на прорив. Тоді всі військовослужбовці, на жаль, і потрапили в російський полон.“12 квітня 2022 року Гліб написав останнє повідомлення, що прорватися їм не вдалося і вони потрапили у полон. Написав, що любить. З того самого дня і до вчорашнього ми не отримували від нього жодної звістки“, – зазначає пані Людмила.Разом з тим велика родина шукала, писала усюди та намагалися дізнатися бодай щось про рідну людину. Ім’я Гліба Ємельянова звучало навіть на мітингах за кордоном, які організовувала двоюрідна сестра морпіха Каміла Бойченко.“Я організовувала мітинги за кордоном на підтримку військовополонених, давала численні інтерв’ю, була речником на конференції ОБСЄ у Варшаві. Але, на жаль, майже ніякого результату усі звернення не дали. Тому я вирішила скористатися іншою зброєю в цій боротьбі – творчістю“, – розповідала Каміла.Наприкінці 2022 року світ побачив корометражний фільм“Світло”, який дівчина присвятила брату та всім українським військовополоненим.Лише згодом родина Гліба отримала офіційне підтвердження про полон, а після обмінів – від звільнених дізнавалися бодай якусь інформацію про місце перебування та стан сина.“Нам розповідали, що він був в Оленівці, Суходолі, а згодом Гліба вивезли у Комишин Волгоградської області рф. Кожен обмін ми чекали повернення свого сина, та, на жаль, звісток не було. Інформація, яку ми отримували ще рік тому від тих, кого поміняли, були жахаючими. Нам казали, що він у дуже важкому стані, що викликають щодня медиків. Дуже сподівалися, що сина поміняють на Великдень, а коли побачили, що у списках його немає – зовсім опустилися руки“, – розповідає мама Гліба.Вчорашній день став для родини військовослужбовця найщасливішим. Людмила якраз була у відрядженні в Ізмаїлі та отримала довгоочікуваний дзвінок з Координаційного штабу.“Найцікавіше, що за 20 хвилин до обміну зателефонував чоловік і сказав, що обмін відбувся, але сповіщення в “Дії” про повернення сина ми не отримали. Це була 10 ранку, я ж якраз йшла вулицею, аж раптом дзвінок – “Ми вас вітаємо, ваш син Ємельянов Гліб Русланович в Україні. У мене з-під ніг пішла земля. Радість, сльози. Я навіть чоловіку подзвонила, попросила їм зателефонувати та уточнити, бо не вірила власному щастю“, – згадує жінка.Після обіду Гліб вже сам зателефонував батькам. Перше, що зробив військовослужбовець на рідній землі – змив з себе бруд російського полону.“Він зателефонував на номер батька та сказав – “Добрий день, якщо стоїте – присядьте, є для вас звістка. А потім каже – тато, це я, син Гліб. Ми навіть не впізнали його по голосу. По фото з обміну впізнали, за голосом – ні. Зрозуміло, що втомлений з дороги, але то, напевне, втома полону. Ще син сказав, що після приїзду у Київ одразу помився, два рази. Потім їх звісно накормили, повели на обстеження“, – сказала пані Людмила.Як розповів Гліб батькам, 10 днів тому у полоні йому дали речі, як для обміну, а потім забрали. Коли цього разу йому знову дали вдягнути речі, хлопець вже і не вірив, що через декілька днів ступить на рідну землю, яку боронив.“Наразі ми чекаємо, поки він пройде карантин. З ними працюють медики та військові. Після цього, як буде дозвіл, звісно, поїдемо, бо дуже хочеться обійняти“, – зазначила мама військовослужбовця.Також, телефоном Гліб питав у батьків про друзів, знайомих, згадував рідну школу, вчителів та класну керівницю.“Він і досі пам’ятає, що навесні день народження у Валентини Миколаївни. Просив привітати від нього. Але ми сказали, краще привітаємо разом – коли ти повернешся додому“, – розповіла пані Людмила.Додамо, що повернення земляків, які пережили пекло полону, для кілійців – дуже радісна подія. Містяни завжди із вдячністю та урочисто зустрічають Героїв, завдяки яким мають можливість продовжувати жити на рідній землі.“Бессарабія INFORM” вітає Глєба Емельянова в рідній Україні. Нехай пекло ворожої неволі залишиться позаду, а попереду нас усіх чекає переможне рідне українське небо.Раніше ми повідомляли:путін спростив видачу російських паспортів для жителів Придністров’я

“У той страшний ранок ми з чоловіком спершу набрали сина. Гліб сказав, що вони у Маріуполі, де війна триває вже давно. Разом з побратимами вони тримали оборону, а потім зайняли позиції на території заводу Ілліча, де не було ні їжі, ні води, ні боєприпасів. Під час одного з бойових виходів, син потрапив під мінометний обстріл та був поранений“, – розповіла пані Людмила.Поки Гліб разом з побратимами тримали оборону на Сході країни, вдома у рідній Кілії робили все, щоб російські окупанти не прийшли “визволяти,” тато Руслан і старший брат Олексій – теж військовослужбовці.У квітні 2022 року, коли на заводі Ілліча в українських оборонців закінчилися боєприпаси, було прийнято рішення йти на прорив. Тоді всі військовослужбовці, на жаль, і потрапили в російський полон.“12 квітня 2022 року Гліб написав останнє повідомлення, що прорватися їм не вдалося і вони потрапили у полон. Написав, що любить. З того самого дня і до вчорашнього ми не отримували від нього жодної звістки“, – зазначає пані Людмила.Разом з тим велика родина шукала, писала усюди та намагалися дізнатися бодай щось про рідну людину. Ім’я Гліба Ємельянова звучало навіть на мітингах за кордоном, які організовувала двоюрідна сестра морпіха Каміла Бойченко.“Я організовувала мітинги за кордоном на підтримку військовополонених, давала численні інтерв’ю, була речником на конференції ОБСЄ у Варшаві. Але, на жаль, майже ніякого результату усі звернення не дали. Тому я вирішила скористатися іншою зброєю в цій боротьбі – творчістю“, – розповідала Каміла.Наприкінці 2022 року світ побачив корометражний фільм“Світло”, який дівчина присвятила брату та всім українським військовополоненим.Лише згодом родина Гліба отримала офіційне підтвердження про полон, а після обмінів – від звільнених дізнавалися бодай якусь інформацію про місце перебування та стан сина.“Нам розповідали, що він був в Оленівці, Суходолі, а згодом Гліба вивезли у Комишин Волгоградської області рф. Кожен обмін ми чекали повернення свого сина, та, на жаль, звісток не було. Інформація, яку ми отримували ще рік тому від тих, кого поміняли, були жахаючими. Нам казали, що він у дуже важкому стані, що викликають щодня медиків. Дуже сподівалися, що сина поміняють на Великдень, а коли побачили, що у списках його немає – зовсім опустилися руки“, – розповідає мама Гліба.Вчорашній день став для родини військовослужбовця найщасливішим. Людмила якраз була у відрядженні в Ізмаїлі та отримала довгоочікуваний дзвінок з Координаційного штабу.“Найцікавіше, що за 20 хвилин до обміну зателефонував чоловік і сказав, що обмін відбувся, але сповіщення в “Дії” про повернення сина ми не отримали. Це була 10 ранку, я ж якраз йшла вулицею, аж раптом дзвінок – “Ми вас вітаємо, ваш син Ємельянов Гліб Русланович в Україні. У мене з-під ніг пішла земля. Радість, сльози. Я навіть чоловіку подзвонила, попросила їм зателефонувати та уточнити, бо не вірила власному щастю“, – згадує жінка.Після обіду Гліб вже сам зателефонував батькам. Перше, що зробив військовослужбовець на рідній землі – змив з себе бруд російського полону.“Він зателефонував на номер батька та сказав – “Добрий день, якщо стоїте – присядьте, є для вас звістка. А потім каже – тато, це я, син Гліб. Ми навіть не впізнали його по голосу. По фото з обміну впізнали, за голосом – ні. Зрозуміло, що втомлений з дороги, але то, напевне, втома полону. Ще син сказав, що після приїзду у Київ одразу помився, два рази. Потім їх звісно накормили, повели на обстеження“, – сказала пані Людмила.Як розповів Гліб батькам, 10 днів тому у полоні йому дали речі, як для обміну, а потім забрали. Коли цього разу йому знову дали вдягнути речі, хлопець вже і не вірив, що через декілька днів ступить на рідну землю, яку боронив.“Наразі ми чекаємо, поки він пройде карантин. З ними працюють медики та військові. Після цього, як буде дозвіл, звісно, поїдемо, бо дуже хочеться обійняти“, – зазначила мама військовослужбовця.Також, телефоном Гліб питав у батьків про друзів, знайомих, згадував рідну школу, вчителів та класну керівницю.“Він і досі пам’ятає, що навесні день народження у Валентини Миколаївни. Просив привітати від нього. Але ми сказали, краще привітаємо разом – коли ти повернешся додому“, – розповіла пані Людмила.Додамо, що повернення земляків, які пережили пекло полону, для кілійців – дуже радісна подія. Містяни завжди із вдячністю та урочисто зустрічають Героїв, завдяки яким мають можливість продовжувати жити на рідній землі.“Бессарабія INFORM” вітає Глєба Емельянова в рідній Україні. Нехай пекло ворожої неволі залишиться позаду, а попереду нас усіх чекає переможне рідне українське небо.Раніше ми повідомляли:путін спростив видачу російських паспортів для жителів Придністров’я

Поки Гліб разом з побратимами тримали оборону на Сході країни, вдома у рідній Кілії робили все, щоб російські окупанти не прийшли “визволяти,” тато Руслан і старший брат Олексій – теж військовослужбовці.У квітні 2022 року, коли на заводі Ілліча в українських оборонців закінчилися боєприпаси, було прийнято рішення йти на прорив. Тоді всі військовослужбовці, на жаль, і потрапили в російський полон.“12 квітня 2022 року Гліб написав останнє повідомлення, що прорватися їм не вдалося і вони потрапили у полон. Написав, що любить. З того самого дня і до вчорашнього ми не отримували від нього жодної звістки“, – зазначає пані Людмила.Разом з тим велика родина шукала, писала усюди та намагалися дізнатися бодай щось про рідну людину. Ім’я Гліба Ємельянова звучало навіть на мітингах за кордоном, які організовувала двоюрідна сестра морпіха Каміла Бойченко.“Я організовувала мітинги за кордоном на підтримку військовополонених, давала численні інтерв’ю, була речником на конференції ОБСЄ у Варшаві. Але, на жаль, майже ніякого результату усі звернення не дали. Тому я вирішила скористатися іншою зброєю в цій боротьбі – творчістю“, – розповідала Каміла.Наприкінці 2022 року світ побачив корометражний фільм“Світло”, який дівчина присвятила брату та всім українським військовополоненим.Лише згодом родина Гліба отримала офіційне підтвердження про полон, а після обмінів – від звільнених дізнавалися бодай якусь інформацію про місце перебування та стан сина.“Нам розповідали, що він був в Оленівці, Суходолі, а згодом Гліба вивезли у Комишин Волгоградської області рф. Кожен обмін ми чекали повернення свого сина, та, на жаль, звісток не було. Інформація, яку ми отримували ще рік тому від тих, кого поміняли, були жахаючими. Нам казали, що він у дуже важкому стані, що викликають щодня медиків. Дуже сподівалися, що сина поміняють на Великдень, а коли побачили, що у списках його немає – зовсім опустилися руки“, – розповідає мама Гліба.Вчорашній день став для родини військовослужбовця найщасливішим. Людмила якраз була у відрядженні в Ізмаїлі та отримала довгоочікуваний дзвінок з Координаційного штабу.“Найцікавіше, що за 20 хвилин до обміну зателефонував чоловік і сказав, що обмін відбувся, але сповіщення в “Дії” про повернення сина ми не отримали. Це була 10 ранку, я ж якраз йшла вулицею, аж раптом дзвінок – “Ми вас вітаємо, ваш син Ємельянов Гліб Русланович в Україні. У мене з-під ніг пішла земля. Радість, сльози. Я навіть чоловіку подзвонила, попросила їм зателефонувати та уточнити, бо не вірила власному щастю“, – згадує жінка.Після обіду Гліб вже сам зателефонував батькам. Перше, що зробив військовослужбовець на рідній землі – змив з себе бруд російського полону.“Він зателефонував на номер батька та сказав – “Добрий день, якщо стоїте – присядьте, є для вас звістка. А потім каже – тато, це я, син Гліб. Ми навіть не впізнали його по голосу. По фото з обміну впізнали, за голосом – ні. Зрозуміло, що втомлений з дороги, але то, напевне, втома полону. Ще син сказав, що після приїзду у Київ одразу помився, два рази. Потім їх звісно накормили, повели на обстеження“, – сказала пані Людмила.Як розповів Гліб батькам, 10 днів тому у полоні йому дали речі, як для обміну, а потім забрали. Коли цього разу йому знову дали вдягнути речі, хлопець вже і не вірив, що через декілька днів ступить на рідну землю, яку боронив.“Наразі ми чекаємо, поки він пройде карантин. З ними працюють медики та військові. Після цього, як буде дозвіл, звісно, поїдемо, бо дуже хочеться обійняти“, – зазначила мама військовослужбовця.Також, телефоном Гліб питав у батьків про друзів, знайомих, згадував рідну школу, вчителів та класну керівницю.“Він і досі пам’ятає, що навесні день народження у Валентини Миколаївни. Просив привітати від нього. Але ми сказали, краще привітаємо разом – коли ти повернешся додому“, – розповіла пані Людмила.Додамо, що повернення земляків, які пережили пекло полону, для кілійців – дуже радісна подія. Містяни завжди із вдячністю та урочисто зустрічають Героїв, завдяки яким мають можливість продовжувати жити на рідній землі.“Бессарабія INFORM” вітає Глєба Емельянова в рідній Україні. Нехай пекло ворожої неволі залишиться позаду, а попереду нас усіх чекає переможне рідне українське небо.Раніше ми повідомляли:путін спростив видачу російських паспортів для жителів Придністров’я

У квітні 2022 року, коли на заводі Ілліча в українських оборонців закінчилися боєприпаси, було прийнято рішення йти на прорив. Тоді всі військовослужбовці, на жаль, і потрапили в російський полон.“12 квітня 2022 року Гліб написав останнє повідомлення, що прорватися їм не вдалося і вони потрапили у полон. Написав, що любить. З того самого дня і до вчорашнього ми не отримували від нього жодної звістки“, – зазначає пані Людмила.Разом з тим велика родина шукала, писала усюди та намагалися дізнатися бодай щось про рідну людину. Ім’я Гліба Ємельянова звучало навіть на мітингах за кордоном, які організовувала двоюрідна сестра морпіха Каміла Бойченко.“Я організовувала мітинги за кордоном на підтримку військовополонених, давала численні інтерв’ю, була речником на конференції ОБСЄ у Варшаві. Але, на жаль, майже ніякого результату усі звернення не дали. Тому я вирішила скористатися іншою зброєю в цій боротьбі – творчістю“, – розповідала Каміла.Наприкінці 2022 року світ побачив корометражний фільм“Світло”, який дівчина присвятила брату та всім українським військовополоненим.Лише згодом родина Гліба отримала офіційне підтвердження про полон, а після обмінів – від звільнених дізнавалися бодай якусь інформацію про місце перебування та стан сина.“Нам розповідали, що він був в Оленівці, Суходолі, а згодом Гліба вивезли у Комишин Волгоградської області рф. Кожен обмін ми чекали повернення свого сина, та, на жаль, звісток не було. Інформація, яку ми отримували ще рік тому від тих, кого поміняли, були жахаючими. Нам казали, що він у дуже важкому стані, що викликають щодня медиків. Дуже сподівалися, що сина поміняють на Великдень, а коли побачили, що у списках його немає – зовсім опустилися руки“, – розповідає мама Гліба.Вчорашній день став для родини військовослужбовця найщасливішим. Людмила якраз була у відрядженні в Ізмаїлі та отримала довгоочікуваний дзвінок з Координаційного штабу.“Найцікавіше, що за 20 хвилин до обміну зателефонував чоловік і сказав, що обмін відбувся, але сповіщення в “Дії” про повернення сина ми не отримали. Це була 10 ранку, я ж якраз йшла вулицею, аж раптом дзвінок – “Ми вас вітаємо, ваш син Ємельянов Гліб Русланович в Україні. У мене з-під ніг пішла земля. Радість, сльози. Я навіть чоловіку подзвонила, попросила їм зателефонувати та уточнити, бо не вірила власному щастю“, – згадує жінка.Після обіду Гліб вже сам зателефонував батькам. Перше, що зробив військовослужбовець на рідній землі – змив з себе бруд російського полону.“Він зателефонував на номер батька та сказав – “Добрий день, якщо стоїте – присядьте, є для вас звістка. А потім каже – тато, це я, син Гліб. Ми навіть не впізнали його по голосу. По фото з обміну впізнали, за голосом – ні. Зрозуміло, що втомлений з дороги, але то, напевне, втома полону. Ще син сказав, що після приїзду у Київ одразу помився, два рази. Потім їх звісно накормили, повели на обстеження“, – сказала пані Людмила.Як розповів Гліб батькам, 10 днів тому у полоні йому дали речі, як для обміну, а потім забрали. Коли цього разу йому знову дали вдягнути речі, хлопець вже і не вірив, що через декілька днів ступить на рідну землю, яку боронив.“Наразі ми чекаємо, поки він пройде карантин. З ними працюють медики та військові. Після цього, як буде дозвіл, звісно, поїдемо, бо дуже хочеться обійняти“, – зазначила мама військовослужбовця.Також, телефоном Гліб питав у батьків про друзів, знайомих, згадував рідну школу, вчителів та класну керівницю.“Він і досі пам’ятає, що навесні день народження у Валентини Миколаївни. Просив привітати від нього. Але ми сказали, краще привітаємо разом – коли ти повернешся додому“, – розповіла пані Людмила.Додамо, що повернення земляків, які пережили пекло полону, для кілійців – дуже радісна подія. Містяни завжди із вдячністю та урочисто зустрічають Героїв, завдяки яким мають можливість продовжувати жити на рідній землі.“Бессарабія INFORM” вітає Глєба Емельянова в рідній Україні. Нехай пекло ворожої неволі залишиться позаду, а попереду нас усіх чекає переможне рідне українське небо.Раніше ми повідомляли:путін спростив видачу російських паспортів для жителів Придністров’я

“12 квітня 2022 року Гліб написав останнє повідомлення, що прорватися їм не вдалося і вони потрапили у полон. Написав, що любить. З того самого дня і до вчорашнього ми не отримували від нього жодної звістки“, – зазначає пані Людмила.Разом з тим велика родина шукала, писала усюди та намагалися дізнатися бодай щось про рідну людину. Ім’я Гліба Ємельянова звучало навіть на мітингах за кордоном, які організовувала двоюрідна сестра морпіха Каміла Бойченко.“Я організовувала мітинги за кордоном на підтримку військовополонених, давала численні інтерв’ю, була речником на конференції ОБСЄ у Варшаві. Але, на жаль, майже ніякого результату усі звернення не дали. Тому я вирішила скористатися іншою зброєю в цій боротьбі – творчістю“, – розповідала Каміла.Наприкінці 2022 року світ побачив корометражний фільм“Світло”, який дівчина присвятила брату та всім українським військовополоненим.Лише згодом родина Гліба отримала офіційне підтвердження про полон, а після обмінів – від звільнених дізнавалися бодай якусь інформацію про місце перебування та стан сина.“Нам розповідали, що він був в Оленівці, Суходолі, а згодом Гліба вивезли у Комишин Волгоградської області рф. Кожен обмін ми чекали повернення свого сина, та, на жаль, звісток не було. Інформація, яку ми отримували ще рік тому від тих, кого поміняли, були жахаючими. Нам казали, що він у дуже важкому стані, що викликають щодня медиків. Дуже сподівалися, що сина поміняють на Великдень, а коли побачили, що у списках його немає – зовсім опустилися руки“, – розповідає мама Гліба.Вчорашній день став для родини військовослужбовця найщасливішим. Людмила якраз була у відрядженні в Ізмаїлі та отримала довгоочікуваний дзвінок з Координаційного штабу.“Найцікавіше, що за 20 хвилин до обміну зателефонував чоловік і сказав, що обмін відбувся, але сповіщення в “Дії” про повернення сина ми не отримали. Це була 10 ранку, я ж якраз йшла вулицею, аж раптом дзвінок – “Ми вас вітаємо, ваш син Ємельянов Гліб Русланович в Україні. У мене з-під ніг пішла земля. Радість, сльози. Я навіть чоловіку подзвонила, попросила їм зателефонувати та уточнити, бо не вірила власному щастю“, – згадує жінка.Після обіду Гліб вже сам зателефонував батькам. Перше, що зробив військовослужбовець на рідній землі – змив з себе бруд російського полону.“Він зателефонував на номер батька та сказав – “Добрий день, якщо стоїте – присядьте, є для вас звістка. А потім каже – тато, це я, син Гліб. Ми навіть не впізнали його по голосу. По фото з обміну впізнали, за голосом – ні. Зрозуміло, що втомлений з дороги, але то, напевне, втома полону. Ще син сказав, що після приїзду у Київ одразу помився, два рази. Потім їх звісно накормили, повели на обстеження“, – сказала пані Людмила.Як розповів Гліб батькам, 10 днів тому у полоні йому дали речі, як для обміну, а потім забрали. Коли цього разу йому знову дали вдягнути речі, хлопець вже і не вірив, що через декілька днів ступить на рідну землю, яку боронив.“Наразі ми чекаємо, поки він пройде карантин. З ними працюють медики та військові. Після цього, як буде дозвіл, звісно, поїдемо, бо дуже хочеться обійняти“, – зазначила мама військовослужбовця.Також, телефоном Гліб питав у батьків про друзів, знайомих, згадував рідну школу, вчителів та класну керівницю.“Він і досі пам’ятає, що навесні день народження у Валентини Миколаївни. Просив привітати від нього. Але ми сказали, краще привітаємо разом – коли ти повернешся додому“, – розповіла пані Людмила.Додамо, що повернення земляків, які пережили пекло полону, для кілійців – дуже радісна подія. Містяни завжди із вдячністю та урочисто зустрічають Героїв, завдяки яким мають можливість продовжувати жити на рідній землі.“Бессарабія INFORM” вітає Глєба Емельянова в рідній Україні. Нехай пекло ворожої неволі залишиться позаду, а попереду нас усіх чекає переможне рідне українське небо.Раніше ми повідомляли:путін спростив видачу російських паспортів для жителів Придністров’я

Разом з тим велика родина шукала, писала усюди та намагалися дізнатися бодай щось про рідну людину. Ім’я Гліба Ємельянова звучало навіть на мітингах за кордоном, які організовувала двоюрідна сестра морпіха Каміла Бойченко.“Я організовувала мітинги за кордоном на підтримку військовополонених, давала численні інтерв’ю, була речником на конференції ОБСЄ у Варшаві. Але, на жаль, майже ніякого результату усі звернення не дали. Тому я вирішила скористатися іншою зброєю в цій боротьбі – творчістю“, – розповідала Каміла.Наприкінці 2022 року світ побачив корометражний фільм“Світло”, який дівчина присвятила брату та всім українським військовополоненим.Лише згодом родина Гліба отримала офіційне підтвердження про полон, а після обмінів – від звільнених дізнавалися бодай якусь інформацію про місце перебування та стан сина.“Нам розповідали, що він був в Оленівці, Суходолі, а згодом Гліба вивезли у Комишин Волгоградської області рф. Кожен обмін ми чекали повернення свого сина, та, на жаль, звісток не було. Інформація, яку ми отримували ще рік тому від тих, кого поміняли, були жахаючими. Нам казали, що він у дуже важкому стані, що викликають щодня медиків. Дуже сподівалися, що сина поміняють на Великдень, а коли побачили, що у списках його немає – зовсім опустилися руки“, – розповідає мама Гліба.Вчорашній день став для родини військовослужбовця найщасливішим. Людмила якраз була у відрядженні в Ізмаїлі та отримала довгоочікуваний дзвінок з Координаційного штабу.“Найцікавіше, що за 20 хвилин до обміну зателефонував чоловік і сказав, що обмін відбувся, але сповіщення в “Дії” про повернення сина ми не отримали. Це була 10 ранку, я ж якраз йшла вулицею, аж раптом дзвінок – “Ми вас вітаємо, ваш син Ємельянов Гліб Русланович в Україні. У мене з-під ніг пішла земля. Радість, сльози. Я навіть чоловіку подзвонила, попросила їм зателефонувати та уточнити, бо не вірила власному щастю“, – згадує жінка.Після обіду Гліб вже сам зателефонував батькам. Перше, що зробив військовослужбовець на рідній землі – змив з себе бруд російського полону.“Він зателефонував на номер батька та сказав – “Добрий день, якщо стоїте – присядьте, є для вас звістка. А потім каже – тато, це я, син Гліб. Ми навіть не впізнали його по голосу. По фото з обміну впізнали, за голосом – ні. Зрозуміло, що втомлений з дороги, але то, напевне, втома полону. Ще син сказав, що після приїзду у Київ одразу помився, два рази. Потім їх звісно накормили, повели на обстеження“, – сказала пані Людмила.Як розповів Гліб батькам, 10 днів тому у полоні йому дали речі, як для обміну, а потім забрали. Коли цього разу йому знову дали вдягнути речі, хлопець вже і не вірив, що через декілька днів ступить на рідну землю, яку боронив.“Наразі ми чекаємо, поки він пройде карантин. З ними працюють медики та військові. Після цього, як буде дозвіл, звісно, поїдемо, бо дуже хочеться обійняти“, – зазначила мама військовослужбовця.Також, телефоном Гліб питав у батьків про друзів, знайомих, згадував рідну школу, вчителів та класну керівницю.“Він і досі пам’ятає, що навесні день народження у Валентини Миколаївни. Просив привітати від нього. Але ми сказали, краще привітаємо разом – коли ти повернешся додому“, – розповіла пані Людмила.Додамо, що повернення земляків, які пережили пекло полону, для кілійців – дуже радісна подія. Містяни завжди із вдячністю та урочисто зустрічають Героїв, завдяки яким мають можливість продовжувати жити на рідній землі.“Бессарабія INFORM” вітає Глєба Емельянова в рідній Україні. Нехай пекло ворожої неволі залишиться позаду, а попереду нас усіх чекає переможне рідне українське небо.Раніше ми повідомляли:путін спростив видачу російських паспортів для жителів Придністров’я

“Я організовувала мітинги за кордоном на підтримку військовополонених, давала численні інтерв’ю, була речником на конференції ОБСЄ у Варшаві. Але, на жаль, майже ніякого результату усі звернення не дали. Тому я вирішила скористатися іншою зброєю в цій боротьбі – творчістю“, – розповідала Каміла.Наприкінці 2022 року світ побачив корометражний фільм“Світло”, який дівчина присвятила брату та всім українським військовополоненим.Лише згодом родина Гліба отримала офіційне підтвердження про полон, а після обмінів – від звільнених дізнавалися бодай якусь інформацію про місце перебування та стан сина.“Нам розповідали, що він був в Оленівці, Суходолі, а згодом Гліба вивезли у Комишин Волгоградської області рф. Кожен обмін ми чекали повернення свого сина, та, на жаль, звісток не було. Інформація, яку ми отримували ще рік тому від тих, кого поміняли, були жахаючими. Нам казали, що він у дуже важкому стані, що викликають щодня медиків. Дуже сподівалися, що сина поміняють на Великдень, а коли побачили, що у списках його немає – зовсім опустилися руки“, – розповідає мама Гліба.Вчорашній день став для родини військовослужбовця найщасливішим. Людмила якраз була у відрядженні в Ізмаїлі та отримала довгоочікуваний дзвінок з Координаційного штабу.“Найцікавіше, що за 20 хвилин до обміну зателефонував чоловік і сказав, що обмін відбувся, але сповіщення в “Дії” про повернення сина ми не отримали. Це була 10 ранку, я ж якраз йшла вулицею, аж раптом дзвінок – “Ми вас вітаємо, ваш син Ємельянов Гліб Русланович в Україні. У мене з-під ніг пішла земля. Радість, сльози. Я навіть чоловіку подзвонила, попросила їм зателефонувати та уточнити, бо не вірила власному щастю“, – згадує жінка.Після обіду Гліб вже сам зателефонував батькам. Перше, що зробив військовослужбовець на рідній землі – змив з себе бруд російського полону.“Він зателефонував на номер батька та сказав – “Добрий день, якщо стоїте – присядьте, є для вас звістка. А потім каже – тато, це я, син Гліб. Ми навіть не впізнали його по голосу. По фото з обміну впізнали, за голосом – ні. Зрозуміло, що втомлений з дороги, але то, напевне, втома полону. Ще син сказав, що після приїзду у Київ одразу помився, два рази. Потім їх звісно накормили, повели на обстеження“, – сказала пані Людмила.Як розповів Гліб батькам, 10 днів тому у полоні йому дали речі, як для обміну, а потім забрали. Коли цього разу йому знову дали вдягнути речі, хлопець вже і не вірив, що через декілька днів ступить на рідну землю, яку боронив.“Наразі ми чекаємо, поки він пройде карантин. З ними працюють медики та військові. Після цього, як буде дозвіл, звісно, поїдемо, бо дуже хочеться обійняти“, – зазначила мама військовослужбовця.Також, телефоном Гліб питав у батьків про друзів, знайомих, згадував рідну школу, вчителів та класну керівницю.“Він і досі пам’ятає, що навесні день народження у Валентини Миколаївни. Просив привітати від нього. Але ми сказали, краще привітаємо разом – коли ти повернешся додому“, – розповіла пані Людмила.Додамо, що повернення земляків, які пережили пекло полону, для кілійців – дуже радісна подія. Містяни завжди із вдячністю та урочисто зустрічають Героїв, завдяки яким мають можливість продовжувати жити на рідній землі.“Бессарабія INFORM” вітає Глєба Емельянова в рідній Україні. Нехай пекло ворожої неволі залишиться позаду, а попереду нас усіх чекає переможне рідне українське небо.Раніше ми повідомляли:путін спростив видачу російських паспортів для жителів Придністров’я

Наприкінці 2022 року світ побачив корометражний фільм“Світло”, який дівчина присвятила брату та всім українським військовополоненим.Лише згодом родина Гліба отримала офіційне підтвердження про полон, а після обмінів – від звільнених дізнавалися бодай якусь інформацію про місце перебування та стан сина.“Нам розповідали, що він був в Оленівці, Суходолі, а згодом Гліба вивезли у Комишин Волгоградської області рф. Кожен обмін ми чекали повернення свого сина, та, на жаль, звісток не було. Інформація, яку ми отримували ще рік тому від тих, кого поміняли, були жахаючими. Нам казали, що він у дуже важкому стані, що викликають щодня медиків. Дуже сподівалися, що сина поміняють на Великдень, а коли побачили, що у списках його немає – зовсім опустилися руки“, – розповідає мама Гліба.Вчорашній день став для родини військовослужбовця найщасливішим. Людмила якраз була у відрядженні в Ізмаїлі та отримала довгоочікуваний дзвінок з Координаційного штабу.“Найцікавіше, що за 20 хвилин до обміну зателефонував чоловік і сказав, що обмін відбувся, але сповіщення в “Дії” про повернення сина ми не отримали. Це була 10 ранку, я ж якраз йшла вулицею, аж раптом дзвінок – “Ми вас вітаємо, ваш син Ємельянов Гліб Русланович в Україні. У мене з-під ніг пішла земля. Радість, сльози. Я навіть чоловіку подзвонила, попросила їм зателефонувати та уточнити, бо не вірила власному щастю“, – згадує жінка.Після обіду Гліб вже сам зателефонував батькам. Перше, що зробив військовослужбовець на рідній землі – змив з себе бруд російського полону.“Він зателефонував на номер батька та сказав – “Добрий день, якщо стоїте – присядьте, є для вас звістка. А потім каже – тато, це я, син Гліб. Ми навіть не впізнали його по голосу. По фото з обміну впізнали, за голосом – ні. Зрозуміло, що втомлений з дороги, але то, напевне, втома полону. Ще син сказав, що після приїзду у Київ одразу помився, два рази. Потім їх звісно накормили, повели на обстеження“, – сказала пані Людмила.Як розповів Гліб батькам, 10 днів тому у полоні йому дали речі, як для обміну, а потім забрали. Коли цього разу йому знову дали вдягнути речі, хлопець вже і не вірив, що через декілька днів ступить на рідну землю, яку боронив.“Наразі ми чекаємо, поки він пройде карантин. З ними працюють медики та військові. Після цього, як буде дозвіл, звісно, поїдемо, бо дуже хочеться обійняти“, – зазначила мама військовослужбовця.Також, телефоном Гліб питав у батьків про друзів, знайомих, згадував рідну школу, вчителів та класну керівницю.“Він і досі пам’ятає, що навесні день народження у Валентини Миколаївни. Просив привітати від нього. Але ми сказали, краще привітаємо разом – коли ти повернешся додому“, – розповіла пані Людмила.Додамо, що повернення земляків, які пережили пекло полону, для кілійців – дуже радісна подія. Містяни завжди із вдячністю та урочисто зустрічають Героїв, завдяки яким мають можливість продовжувати жити на рідній землі.“Бессарабія INFORM” вітає Глєба Емельянова в рідній Україні. Нехай пекло ворожої неволі залишиться позаду, а попереду нас усіх чекає переможне рідне українське небо.Раніше ми повідомляли:путін спростив видачу російських паспортів для жителів Придністров’я

Лише згодом родина Гліба отримала офіційне підтвердження про полон, а після обмінів – від звільнених дізнавалися бодай якусь інформацію про місце перебування та стан сина.“Нам розповідали, що він був в Оленівці, Суходолі, а згодом Гліба вивезли у Комишин Волгоградської області рф. Кожен обмін ми чекали повернення свого сина, та, на жаль, звісток не було. Інформація, яку ми отримували ще рік тому від тих, кого поміняли, були жахаючими. Нам казали, що він у дуже важкому стані, що викликають щодня медиків. Дуже сподівалися, що сина поміняють на Великдень, а коли побачили, що у списках його немає – зовсім опустилися руки“, – розповідає мама Гліба.Вчорашній день став для родини військовослужбовця найщасливішим. Людмила якраз була у відрядженні в Ізмаїлі та отримала довгоочікуваний дзвінок з Координаційного штабу.“Найцікавіше, що за 20 хвилин до обміну зателефонував чоловік і сказав, що обмін відбувся, але сповіщення в “Дії” про повернення сина ми не отримали. Це була 10 ранку, я ж якраз йшла вулицею, аж раптом дзвінок – “Ми вас вітаємо, ваш син Ємельянов Гліб Русланович в Україні. У мене з-під ніг пішла земля. Радість, сльози. Я навіть чоловіку подзвонила, попросила їм зателефонувати та уточнити, бо не вірила власному щастю“, – згадує жінка.Після обіду Гліб вже сам зателефонував батькам. Перше, що зробив військовослужбовець на рідній землі – змив з себе бруд російського полону.“Він зателефонував на номер батька та сказав – “Добрий день, якщо стоїте – присядьте, є для вас звістка. А потім каже – тато, це я, син Гліб. Ми навіть не впізнали його по голосу. По фото з обміну впізнали, за голосом – ні. Зрозуміло, що втомлений з дороги, але то, напевне, втома полону. Ще син сказав, що після приїзду у Київ одразу помився, два рази. Потім їх звісно накормили, повели на обстеження“, – сказала пані Людмила.Як розповів Гліб батькам, 10 днів тому у полоні йому дали речі, як для обміну, а потім забрали. Коли цього разу йому знову дали вдягнути речі, хлопець вже і не вірив, що через декілька днів ступить на рідну землю, яку боронив.“Наразі ми чекаємо, поки він пройде карантин. З ними працюють медики та військові. Після цього, як буде дозвіл, звісно, поїдемо, бо дуже хочеться обійняти“, – зазначила мама військовослужбовця.Також, телефоном Гліб питав у батьків про друзів, знайомих, згадував рідну школу, вчителів та класну керівницю.“Він і досі пам’ятає, що навесні день народження у Валентини Миколаївни. Просив привітати від нього. Але ми сказали, краще привітаємо разом – коли ти повернешся додому“, – розповіла пані Людмила.Додамо, що повернення земляків, які пережили пекло полону, для кілійців – дуже радісна подія. Містяни завжди із вдячністю та урочисто зустрічають Героїв, завдяки яким мають можливість продовжувати жити на рідній землі.“Бессарабія INFORM” вітає Глєба Емельянова в рідній Україні. Нехай пекло ворожої неволі залишиться позаду, а попереду нас усіх чекає переможне рідне українське небо.Раніше ми повідомляли:путін спростив видачу російських паспортів для жителів Придністров’я

“Нам розповідали, що він був в Оленівці, Суходолі, а згодом Гліба вивезли у Комишин Волгоградської області рф. Кожен обмін ми чекали повернення свого сина, та, на жаль, звісток не було. Інформація, яку ми отримували ще рік тому від тих, кого поміняли, були жахаючими. Нам казали, що він у дуже важкому стані, що викликають щодня медиків. Дуже сподівалися, що сина поміняють на Великдень, а коли побачили, що у списках його немає – зовсім опустилися руки“, – розповідає мама Гліба.Вчорашній день став для родини військовослужбовця найщасливішим. Людмила якраз була у відрядженні в Ізмаїлі та отримала довгоочікуваний дзвінок з Координаційного штабу.“Найцікавіше, що за 20 хвилин до обміну зателефонував чоловік і сказав, що обмін відбувся, але сповіщення в “Дії” про повернення сина ми не отримали. Це була 10 ранку, я ж якраз йшла вулицею, аж раптом дзвінок – “Ми вас вітаємо, ваш син Ємельянов Гліб Русланович в Україні. У мене з-під ніг пішла земля. Радість, сльози. Я навіть чоловіку подзвонила, попросила їм зателефонувати та уточнити, бо не вірила власному щастю“, – згадує жінка.Після обіду Гліб вже сам зателефонував батькам. Перше, що зробив військовослужбовець на рідній землі – змив з себе бруд російського полону.“Він зателефонував на номер батька та сказав – “Добрий день, якщо стоїте – присядьте, є для вас звістка. А потім каже – тато, це я, син Гліб. Ми навіть не впізнали його по голосу. По фото з обміну впізнали, за голосом – ні. Зрозуміло, що втомлений з дороги, але то, напевне, втома полону. Ще син сказав, що після приїзду у Київ одразу помився, два рази. Потім їх звісно накормили, повели на обстеження“, – сказала пані Людмила.Як розповів Гліб батькам, 10 днів тому у полоні йому дали речі, як для обміну, а потім забрали. Коли цього разу йому знову дали вдягнути речі, хлопець вже і не вірив, що через декілька днів ступить на рідну землю, яку боронив.“Наразі ми чекаємо, поки він пройде карантин. З ними працюють медики та військові. Після цього, як буде дозвіл, звісно, поїдемо, бо дуже хочеться обійняти“, – зазначила мама військовослужбовця.Також, телефоном Гліб питав у батьків про друзів, знайомих, згадував рідну школу, вчителів та класну керівницю.“Він і досі пам’ятає, що навесні день народження у Валентини Миколаївни. Просив привітати від нього. Але ми сказали, краще привітаємо разом – коли ти повернешся додому“, – розповіла пані Людмила.Додамо, що повернення земляків, які пережили пекло полону, для кілійців – дуже радісна подія. Містяни завжди із вдячністю та урочисто зустрічають Героїв, завдяки яким мають можливість продовжувати жити на рідній землі.“Бессарабія INFORM” вітає Глєба Емельянова в рідній Україні. Нехай пекло ворожої неволі залишиться позаду, а попереду нас усіх чекає переможне рідне українське небо.Раніше ми повідомляли:путін спростив видачу російських паспортів для жителів Придністров’я

Вчорашній день став для родини військовослужбовця найщасливішим. Людмила якраз була у відрядженні в Ізмаїлі та отримала довгоочікуваний дзвінок з Координаційного штабу.“Найцікавіше, що за 20 хвилин до обміну зателефонував чоловік і сказав, що обмін відбувся, але сповіщення в “Дії” про повернення сина ми не отримали. Це була 10 ранку, я ж якраз йшла вулицею, аж раптом дзвінок – “Ми вас вітаємо, ваш син Ємельянов Гліб Русланович в Україні. У мене з-під ніг пішла земля. Радість, сльози. Я навіть чоловіку подзвонила, попросила їм зателефонувати та уточнити, бо не вірила власному щастю“, – згадує жінка.Після обіду Гліб вже сам зателефонував батькам. Перше, що зробив військовослужбовець на рідній землі – змив з себе бруд російського полону.“Він зателефонував на номер батька та сказав – “Добрий день, якщо стоїте – присядьте, є для вас звістка. А потім каже – тато, це я, син Гліб. Ми навіть не впізнали його по голосу. По фото з обміну впізнали, за голосом – ні. Зрозуміло, що втомлений з дороги, але то, напевне, втома полону. Ще син сказав, що після приїзду у Київ одразу помився, два рази. Потім їх звісно накормили, повели на обстеження“, – сказала пані Людмила.Як розповів Гліб батькам, 10 днів тому у полоні йому дали речі, як для обміну, а потім забрали. Коли цього разу йому знову дали вдягнути речі, хлопець вже і не вірив, що через декілька днів ступить на рідну землю, яку боронив.“Наразі ми чекаємо, поки він пройде карантин. З ними працюють медики та військові. Після цього, як буде дозвіл, звісно, поїдемо, бо дуже хочеться обійняти“, – зазначила мама військовослужбовця.Також, телефоном Гліб питав у батьків про друзів, знайомих, згадував рідну школу, вчителів та класну керівницю.“Він і досі пам’ятає, що навесні день народження у Валентини Миколаївни. Просив привітати від нього. Але ми сказали, краще привітаємо разом – коли ти повернешся додому“, – розповіла пані Людмила.Додамо, що повернення земляків, які пережили пекло полону, для кілійців – дуже радісна подія. Містяни завжди із вдячністю та урочисто зустрічають Героїв, завдяки яким мають можливість продовжувати жити на рідній землі.“Бессарабія INFORM” вітає Глєба Емельянова в рідній Україні. Нехай пекло ворожої неволі залишиться позаду, а попереду нас усіх чекає переможне рідне українське небо.Раніше ми повідомляли:путін спростив видачу російських паспортів для жителів Придністров’я

“Найцікавіше, що за 20 хвилин до обміну зателефонував чоловік і сказав, що обмін відбувся, але сповіщення в “Дії” про повернення сина ми не отримали. Це була 10 ранку, я ж якраз йшла вулицею, аж раптом дзвінок – “Ми вас вітаємо, ваш син Ємельянов Гліб Русланович в Україні. У мене з-під ніг пішла земля. Радість, сльози. Я навіть чоловіку подзвонила, попросила їм зателефонувати та уточнити, бо не вірила власному щастю“, – згадує жінка.Після обіду Гліб вже сам зателефонував батькам. Перше, що зробив військовослужбовець на рідній землі – змив з себе бруд російського полону.“Він зателефонував на номер батька та сказав – “Добрий день, якщо стоїте – присядьте, є для вас звістка. А потім каже – тато, це я, син Гліб. Ми навіть не впізнали його по голосу. По фото з обміну впізнали, за голосом – ні. Зрозуміло, що втомлений з дороги, але то, напевне, втома полону. Ще син сказав, що після приїзду у Київ одразу помився, два рази. Потім їх звісно накормили, повели на обстеження“, – сказала пані Людмила.Як розповів Гліб батькам, 10 днів тому у полоні йому дали речі, як для обміну, а потім забрали. Коли цього разу йому знову дали вдягнути речі, хлопець вже і не вірив, що через декілька днів ступить на рідну землю, яку боронив.“Наразі ми чекаємо, поки він пройде карантин. З ними працюють медики та військові. Після цього, як буде дозвіл, звісно, поїдемо, бо дуже хочеться обійняти“, – зазначила мама військовослужбовця.Також, телефоном Гліб питав у батьків про друзів, знайомих, згадував рідну школу, вчителів та класну керівницю.“Він і досі пам’ятає, що навесні день народження у Валентини Миколаївни. Просив привітати від нього. Але ми сказали, краще привітаємо разом – коли ти повернешся додому“, – розповіла пані Людмила.Додамо, що повернення земляків, які пережили пекло полону, для кілійців – дуже радісна подія. Містяни завжди із вдячністю та урочисто зустрічають Героїв, завдяки яким мають можливість продовжувати жити на рідній землі.“Бессарабія INFORM” вітає Глєба Емельянова в рідній Україні. Нехай пекло ворожої неволі залишиться позаду, а попереду нас усіх чекає переможне рідне українське небо.Раніше ми повідомляли:путін спростив видачу російських паспортів для жителів Придністров’я

Після обіду Гліб вже сам зателефонував батькам. Перше, що зробив військовослужбовець на рідній землі – змив з себе бруд російського полону.“Він зателефонував на номер батька та сказав – “Добрий день, якщо стоїте – присядьте, є для вас звістка. А потім каже – тато, це я, син Гліб. Ми навіть не впізнали його по голосу. По фото з обміну впізнали, за голосом – ні. Зрозуміло, що втомлений з дороги, але то, напевне, втома полону. Ще син сказав, що після приїзду у Київ одразу помився, два рази. Потім їх звісно накормили, повели на обстеження“, – сказала пані Людмила.Як розповів Гліб батькам, 10 днів тому у полоні йому дали речі, як для обміну, а потім забрали. Коли цього разу йому знову дали вдягнути речі, хлопець вже і не вірив, що через декілька днів ступить на рідну землю, яку боронив.“Наразі ми чекаємо, поки він пройде карантин. З ними працюють медики та військові. Після цього, як буде дозвіл, звісно, поїдемо, бо дуже хочеться обійняти“, – зазначила мама військовослужбовця.Також, телефоном Гліб питав у батьків про друзів, знайомих, згадував рідну школу, вчителів та класну керівницю.“Він і досі пам’ятає, що навесні день народження у Валентини Миколаївни. Просив привітати від нього. Але ми сказали, краще привітаємо разом – коли ти повернешся додому“, – розповіла пані Людмила.Додамо, що повернення земляків, які пережили пекло полону, для кілійців – дуже радісна подія. Містяни завжди із вдячністю та урочисто зустрічають Героїв, завдяки яким мають можливість продовжувати жити на рідній землі.“Бессарабія INFORM” вітає Глєба Емельянова в рідній Україні. Нехай пекло ворожої неволі залишиться позаду, а попереду нас усіх чекає переможне рідне українське небо.Раніше ми повідомляли:путін спростив видачу російських паспортів для жителів Придністров’я

“Він зателефонував на номер батька та сказав – “Добрий день, якщо стоїте – присядьте, є для вас звістка. А потім каже – тато, це я, син Гліб. Ми навіть не впізнали його по голосу. По фото з обміну впізнали, за голосом – ні. Зрозуміло, що втомлений з дороги, але то, напевне, втома полону. Ще син сказав, що після приїзду у Київ одразу помився, два рази. Потім їх звісно накормили, повели на обстеження“, – сказала пані Людмила.Як розповів Гліб батькам, 10 днів тому у полоні йому дали речі, як для обміну, а потім забрали. Коли цього разу йому знову дали вдягнути речі, хлопець вже і не вірив, що через декілька днів ступить на рідну землю, яку боронив.“Наразі ми чекаємо, поки він пройде карантин. З ними працюють медики та військові. Після цього, як буде дозвіл, звісно, поїдемо, бо дуже хочеться обійняти“, – зазначила мама військовослужбовця.Також, телефоном Гліб питав у батьків про друзів, знайомих, згадував рідну школу, вчителів та класну керівницю.“Він і досі пам’ятає, що навесні день народження у Валентини Миколаївни. Просив привітати від нього. Але ми сказали, краще привітаємо разом – коли ти повернешся додому“, – розповіла пані Людмила.Додамо, що повернення земляків, які пережили пекло полону, для кілійців – дуже радісна подія. Містяни завжди із вдячністю та урочисто зустрічають Героїв, завдяки яким мають можливість продовжувати жити на рідній землі.“Бессарабія INFORM” вітає Глєба Емельянова в рідній Україні. Нехай пекло ворожої неволі залишиться позаду, а попереду нас усіх чекає переможне рідне українське небо.Раніше ми повідомляли:путін спростив видачу російських паспортів для жителів Придністров’я

Як розповів Гліб батькам, 10 днів тому у полоні йому дали речі, як для обміну, а потім забрали. Коли цього разу йому знову дали вдягнути речі, хлопець вже і не вірив, що через декілька днів ступить на рідну землю, яку боронив.“Наразі ми чекаємо, поки він пройде карантин. З ними працюють медики та військові. Після цього, як буде дозвіл, звісно, поїдемо, бо дуже хочеться обійняти“, – зазначила мама військовослужбовця.Також, телефоном Гліб питав у батьків про друзів, знайомих, згадував рідну школу, вчителів та класну керівницю.“Він і досі пам’ятає, що навесні день народження у Валентини Миколаївни. Просив привітати від нього. Але ми сказали, краще привітаємо разом – коли ти повернешся додому“, – розповіла пані Людмила.Додамо, що повернення земляків, які пережили пекло полону, для кілійців – дуже радісна подія. Містяни завжди із вдячністю та урочисто зустрічають Героїв, завдяки яким мають можливість продовжувати жити на рідній землі.“Бессарабія INFORM” вітає Глєба Емельянова в рідній Україні. Нехай пекло ворожої неволі залишиться позаду, а попереду нас усіх чекає переможне рідне українське небо.Раніше ми повідомляли:путін спростив видачу російських паспортів для жителів Придністров’я

“Наразі ми чекаємо, поки він пройде карантин. З ними працюють медики та військові. Після цього, як буде дозвіл, звісно, поїдемо, бо дуже хочеться обійняти“, – зазначила мама військовослужбовця.Також, телефоном Гліб питав у батьків про друзів, знайомих, згадував рідну школу, вчителів та класну керівницю.“Він і досі пам’ятає, що навесні день народження у Валентини Миколаївни. Просив привітати від нього. Але ми сказали, краще привітаємо разом – коли ти повернешся додому“, – розповіла пані Людмила.Додамо, що повернення земляків, які пережили пекло полону, для кілійців – дуже радісна подія. Містяни завжди із вдячністю та урочисто зустрічають Героїв, завдяки яким мають можливість продовжувати жити на рідній землі.“Бессарабія INFORM” вітає Глєба Емельянова в рідній Україні. Нехай пекло ворожої неволі залишиться позаду, а попереду нас усіх чекає переможне рідне українське небо.Раніше ми повідомляли:путін спростив видачу російських паспортів для жителів Придністров’я

Також, телефоном Гліб питав у батьків про друзів, знайомих, згадував рідну школу, вчителів та класну керівницю.“Він і досі пам’ятає, що навесні день народження у Валентини Миколаївни. Просив привітати від нього. Але ми сказали, краще привітаємо разом – коли ти повернешся додому“, – розповіла пані Людмила.Додамо, що повернення земляків, які пережили пекло полону, для кілійців – дуже радісна подія. Містяни завжди із вдячністю та урочисто зустрічають Героїв, завдяки яким мають можливість продовжувати жити на рідній землі.“Бессарабія INFORM” вітає Глєба Емельянова в рідній Україні. Нехай пекло ворожої неволі залишиться позаду, а попереду нас усіх чекає переможне рідне українське небо.Раніше ми повідомляли:путін спростив видачу російських паспортів для жителів Придністров’я

“Він і досі пам’ятає, що навесні день народження у Валентини Миколаївни. Просив привітати від нього. Але ми сказали, краще привітаємо разом – коли ти повернешся додому“, – розповіла пані Людмила.Додамо, що повернення земляків, які пережили пекло полону, для кілійців – дуже радісна подія. Містяни завжди із вдячністю та урочисто зустрічають Героїв, завдяки яким мають можливість продовжувати жити на рідній землі.“Бессарабія INFORM” вітає Глєба Емельянова в рідній Україні. Нехай пекло ворожої неволі залишиться позаду, а попереду нас усіх чекає переможне рідне українське небо.Раніше ми повідомляли:путін спростив видачу російських паспортів для жителів Придністров’я

Додамо, що повернення земляків, які пережили пекло полону, для кілійців – дуже радісна подія. Містяни завжди із вдячністю та урочисто зустрічають Героїв, завдяки яким мають можливість продовжувати жити на рідній землі.“Бессарабія INFORM” вітає Глєба Емельянова в рідній Україні. Нехай пекло ворожої неволі залишиться позаду, а попереду нас усіх чекає переможне рідне українське небо.Раніше ми повідомляли:путін спростив видачу російських паспортів для жителів Придністров’я

“Бессарабія INFORM” вітає Глєба Емельянова в рідній Україні. Нехай пекло ворожої неволі залишиться позаду, а попереду нас усіх чекає переможне рідне українське небо.Раніше ми повідомляли:путін спростив видачу російських паспортів для жителів Придністров’я

Раніше ми повідомляли:путін спростив видачу російських паспортів для жителів Придністров’я

Джерела

За понад чотири роки – жодної звістки: з російського полону повернувся морпіх Гліб Ємельянов з Кілії — (Bessarabiainform)

Всі новини: Одеса