Урочище Кинь-Грусть, розташоване на околицях Києва, є не лише мальовничим місцем для відпочинку, а й свідком багатовікової історії столиці України. Цей парк, заснований ще в XVII столітті, зберігає в собі безліч таємниць і легенд, які привертають увагу як киян, так і туристів. Історія урочища починається у часи гетьманщини — періоду активного розвитку української державності. Парк став популярним серед шляхти та козаків як місце
Урочище Кинь-Грусть на півночі Києва — одне з найстаріших і найзагадковіших місць столиці. Між пагорбами Княжиха і Крістерова гірка парк нараховує понад три сотні років задокументованої історії: тут збиралися масони, гостював Тарас Шевченко, малював Михайло Врубель, а у XX столітті виник мистецький осередок. Києвознавець Кирило Степанець розповів про це у своємуновому відео.
Урочище розташоване між двома пагорбами — Княжихою та Гіркою Кріста. Між ними тече струмок Княжиха, який наповнює три ставки — через це місцевість ще називають Трьохболотка або Трехозерка. Сам парк є залишком пуща-водицького лісу зі столітніми дубами і триствольною липою.
Популярна легенда пов’язує назву «Кинь-Грусть» із Катериною II: нібито вона наказала Потьомкіну «не грустити» саме тут. Але в книзі 1896 року «Русскіє государі Кієва» — де задокументовано перебування Катерини в Києві — про це місце немає жодного слова. Назва з’являється лише з середини XIX ст. і, вочевидь, була рекламним ходом для дачно-курортної місцини.
Перші господарські роботи на теренах Кинь-Грусті відстежуються з XVII ст. — тут проживала мати гетьмана Мазепи Марія Магдалина як ігуменя Вознесенського монастиря. На початку XIX ст. землею недовго володів граф Кушльов-Безбородько, потім начальник Київського арсеналу Бєгічев. Його син Дмитро влаштовував тут збори київської масонської ложі та сеанси гіпнозу.
Найбільший вклад у розквіт парку зробив Лукашевич — полтавський дідич, який у середині XIX ст. відкрив його для киян і навіть дозволяв брати фрукти з саду. Саме він приймав тут Тараса Шевченка. Поет згадував Кинь-Грусть у прозі «Прогулка не без задоволення і не без моралі» і ставив її красою в один ряд із Межигір’ям і Видубичами.
У 1880-х роках землею заволодів київський видавець і друкар Стефан Кульженко. На його дачах влітку жив Михайло Врубель — саме тоді, коли писав фрески Кирилівської церкви. Тут він разом із Миколою Мурашком зробив добірку місцевих краєвидів.
У 1892 році поруч відкрилися поля каналізації, і дачне життя занепало. Письменник Паустовський описував Кинь-Грусть на початку XX ст. як покинуте місце з трухлявими лавками і зарослими ставками. Кульженко судився з містом до самої смерті у 1906 році — похований на Байковому кладовищі, ліворуч від могили Лесі Українки.
З 1928 року тут діяв санаторій для хворих на туберкульоз. Під час Другої світової тут розмістили дитячий будинок: у 1943 році він потрапив під бомбардування і загинули десятки дітей та вихователів. Братська могила зберігається на території досі.
Після 1949 року тут виникли творчі майстерні Академії мистецтв СРСР, пізніше передані НАОМ. Серед художників, що тут працювали, — Олександр Дубовик, Сергій Якутович, Георгій Малаков. У 1969 році до Малакова приїжджав автор роману «Бабин Яр» Анатолій Кузнєцов. Офіційно парк визнаний міським у 1972 році під назвою «Парк по вулиці Кобзарській».
На сусідній Канівській вулиці до загибелі жив Андрій Кузьменко — Кузьма Скрябін. Провулок Бестужева поряд перейменований на його честь.
Кілька разів художники й мешканці ставали живим щитом, щоб захистити майстерні НАОМ від забудовника Войцеховського, який намагався звести тут багатоповерхівки. Майстерні вдалося відстояти.
Кинь-Грусть — рідкісний приклад живого місця, де три сотні років поспіль перетинаються мистецтво, природа і міська пам’ять. Тут і зараз діють художні майстерні з міжнародними резиденціями. Парк відкритий для прогулянок, вода з бювету регулярно перевіряється і придатна для пиття.
Як мираніше писали, культурне життя Києва не зупиняється — щотижня з’являються нові події у театрах, музеях та бібліотеках. Про заходи травня ми розповідали вогляді культурних подійстолиці.
Оглядач київських новин
Журналіст, пише про інфраструктуру Києва, транспорт, міське планування, а також висвітлює теми криміналу та корупції.