Цього року святкується 25-річчя виходу анімаційного фільму "Шрек", який не лише став культовим явищем, але й змінив уявлення про героїв і антигероїв в сучасному кінематографі. Зелений огр на ім'я Шрек, зі своїм грубуватим гумором і незграбним виглядом, спочатку здавався далеким від традиційних образів рицарів та принцес. Проте саме це зробило його близьким багатьом глядачам. Фільм підняв важливі питання щодо прий
Двадцять п’ять років тому, у травні 2001-го року, в кінопрокат вийшов один із найвідоміших (і найулюбленіших глядачами різного віку) творів за всю історію анімації — мультфільм Шрек. Ми розповідаємо історію надуспішного проєкту — і згадуємо інші легендарні мультфільми, які цілком можуть допомогти і дітям, і дорослим пережити найважчі часи.
Спочатку, як це часто буває, була книжка — оповідання американського письменника Вільям Стейг "Шрек!", чудово оформлене його власними ілюстраціями й опубліковане на книжкових полицях у 1990-му році.
Стейг, син емігрантів зі Львова, прожив довге життя. Він народився у Нью-Йорку в 1907-му році, а в тридцятих, у часи Великої депресії, йому пощастило — річ у тім, що, на відміну від багатьох американців, він не поневірявся зі штату до штату у товарних вагонах у марних пошуках бодай якоїсь роботи. Стейг був талановитим і винахідливим художником — він кілька років навчався в Національній академії дизайну, згодом потрапив до школи витончених мистецтв при Єльському університеті, але потім вирішив стати "вільним художником". Спершу його карикатури, починаючи з 1930-го року, почало друкувати авторитетне видання The New Yorker — через кілька десятиліть Стейга почнуть називати "королем карикатур".
Досить пізно, вже у шістдесятирічному віці, Стейг (який завжди вважав себе в душі дитиною) спробував себе на новому терені — знаменитий карикатурист стає дитячим письменником, і в 1968-му році виходить друком його перша книжка для дітей — "Рональд, порося-менестрель". Книжки, як і його карикатури раніше, користувалися популярністю — і одним із найуспішніших його творів став саме "Шрек!", написаний і намальований Стейгом уже на дев’ятому десятку життя.
Треба сказати, що зовнішній вигляд Шрека в оригінальному авторському баченні доволі сильно відрізнявся від того чарівного товстуна-огра (велетня та людожера), якого світ побачить у мультфільмі — та й сюжет книжки мав мало спільного з історією, розказаною в мультику. Але не забігаймо наперед. Історія анімаційного Шрека, по суті, почалася з того, що на книжку звернув увагу режисер Стівен Спілберг — і придбав права на її екранізацію у 1991-му році.
Режисер, який на той момент уже встиг прославитися, зокрема, своїми Щелепи та кінохітами про пригоди Індіана Джонс, задумав мультфільм, який став би прикладом традиційної анімації. Однак через кілька років продюсер Джон Вільямс переконав Спілберга передати проєкт до рук щойно заснованої студії DreamWorks Pictures. Спілберг, узагалі-то, і сам був одним із засновників DreamWorks (студія існує з осені 1994-го року), однак саме Вільямс (дітям якого шалено подобалася книжка Стейга) разом із колегами Ароном Ворнером і Джеффрі Катценбергом став продюсувати майбутнього "Шрека".
Робота над проєктом почалася негайно — вже у 1995-му році. Спочатку Шрека озвучував молодий комік Кріс Фарлі (у первісному варіанті сценарію зелений огр жив разом із батьками, мав звичку зберігати гнилу рибу у своїй спальні — за що й був вигнаний із дому та оселився зрештою на смітнику). Фарлі раптово помер у 1997-му — актор озвучив чимало сцен, однак робота ще не була завершена. На заміну зрештою запросили Майк Маєрс (Ніколас Кейдж відмовився від участі у проєкті), зірку комедій Світ Вейна та Остін Пауерс.
Спочатку Маєрс вважав саму назву майбутнього мультфільму невдалою і просто безглуздою — його не хвилювало, що саме так звати головного героя книжки. Але згодом актор проникся ідеєю про те, що будь-яка людина (або в цьому випадку — огр) повинна приймати себе таким, яким вона є, — і переозвучив увесь наявний матеріал, при цьому постійно наполягаючи на подальших змінах сценарію.
Шрек, озвучений Майком Маєрсом (актор провів у студії практично весь 1999-й рік), говорив із сильним шотландським акцентом — саме в такій манері мама колись читала йому казки. Із приходом Маєрса до проєкту взагалі багато що змінилося — спочатку "Шрек" задумувався як анімаційно-ігровий фільм, однак зрештою було вирішено повністю покластися на комп’ютерну анімацію.
До того ж, завдяки сценарним знахідкам (авторами сценарію була команда з чотирьох осіб — Тед Елліот, Роджер Шульман, Джо Стіллман і Террі Россіо) мультфільм поступово перетворювався чи не на пародію на старі класичні мультфільми Disney — щоправда, добру й по-справжньому дотепну. Крім того, пародіювалися й недавні блокбастери — зокрема, в одній з екшн-сцен є відсилання до Матриця.
Інших двох головних героїв — принцесу Фіону та Віслюка — озвучили Кемерон Діас та Едді Мерфі (до речі, у Віслюка був реальний прототип — мініатюрний віслюк Перікл із Каліфорнії, або просто Перрі, який народився в один рік із заснуванням DreamWorks і помер у 2025-му). Склад вийшов зірковим, попри відсутність Ніколаса Кейджа, який не захотів, аби діти асоціювали його із зеленим товстим огром.
Кейдж, напевно, не раз пошкодував про свою відмову. Річ у тім, що глядач — хоч дошкільник, хоч пенсіонер — закохувався у Шрека з перших хвилин або навіть секунд екранного часу, вже під час початкових титрів. Ось головний герой читає казку про принцесу та дракона, сидячи у своєму затишному туалеті, заявляє, що все прочитане — нісенітниця, після чого приймає душ із бруду та чистить свої людожерські зуби, видавивши на щітку гусінь. Монстр? Та де там — звісно, не писаний красень, але безумовно саме втілення чарівності.
Окрім новаторської анімації та блискучого сценарію, "Шрек" міг похвалитися чудовим саундтреком. Звісно, поппісні у виконанні зірок і раніше звучали у мультфільмах — зрештою, для диснеївського Король Лев, який вийшов на екрани за сім років до "Шрека", пісні писав і виконував Елтон Джон. Так, у більшості випадків це був матеріал, спеціально створений для конкретного проєкту — творці ж "Шрека" звернулися до всім відомої попкласики та сучасних інді-рок-хітів, використовуючи пісні доволі несподіваним, але при цьому дуже доречним чином.
У результаті саундтрек до "Шрека" став майже таким самим культурним феноменом, як і сам мультфільм — на початку нульових лише у США було продано понад два з половиною мільйони компакт-дисків із піснями, які супроводжували екранні пригоди Шрека та Віслюка, що найнахабнішим чином нав’язався йому в друзі.
Після прем’єри в Лос-Анджелесі "Шрек" був показаний на Каннський кінофестиваль — це був перший мультфільм з часів Недостаюча ланка (анімаційного фільму для дорослих 1980-го року), який змагався за "Золоту пальмову гілку" у конкурсній програмі. У травні 2001-го "Шрек" вийшов у прокат — і зібрав касу майже у 500 мільйонів доларів при бюджеті у 60 мільйонів.
У березні наступного, 2002-го року, "Шрек" став тріумфатором церемонії Оскар — ставши першим в історії переможцем у новій на той момент номінації "Найкращий повнометражний анімаційний фільм". Після першого "Шрека" світ побачив ще три фільми-продовження — останній із яких, Шрек назавжди, вийшов у прокат ще у 2010-му. Однак історія все ще має продовження — на 2027-й рік запланована прем’єра більш ніж довгоочікуваного мультфільму Шрек 5.
Звісно, після приголомшливого успіху "Шрека" найближчий конкурент DreamWorks — студія Walt Disney Pictures — не могла вдарити обличчям у багнюку. Disney і без того переживав щось на кшталт ренесансу після виходу на екрани в середині дев’яностих Історія іграшок — першого мультфільму, створеного спільними зусиллями з Pixar Animation Studios. Але у XXI столітті продукція Disney вийшла на новий рівень.
Співпраця з Pixar завершилася придбанням Disney цієї студії — з 2006-го року Pixar є дочірньою компанією The Walt Disney Studios. На екрани почали виходити шедеври, порівнювані з найкращими зразками диснеївської продукції — такою бездоганною класикою, як Білосніжка і семеро гномів чи Бембі.
Як і в тридцятих-сорокових роках минулого століття, що складнішими й похмурішими ставали часи, то більш позитивні та життєствердні мультфільми випускав Disney. Це стосується багатьох чудових робіт — від Рататуй до Вперед і вгору та Лука, які однаково цінують і діти, і дорослі. Але особливу увагу варто звернути на мультфільм Душа (вийшов у розпал пандемії у 2020-му) — історію про джазового музиканта, який надто рано, невчасно й несподівано потрапив до потойбічного світу. Це блискучий мультфільм про те, наскільки неповторною і цінною є кожна мить, кожна секунда нашого життя.
Все найважливіше за сьогодні читайте на наших сторінках вFacebookіTelegram