Калинівська громада, розташована на півдні України, стикається з низкою викликів у своєму розвитку. Незважаючи на відсутність помітних точок росту в економічній та соціальній сферах, місцева влада не втрачає оптимізму і продовжує працювати над реалізацією амбітних планів для покращення життя своїх мешканців. Одним із ключових аспектів діяльності громади є залучення інвестицій. Хоча наразі інтерес з боку бізнесу обмежений, керівництво сподівається на позитивні зміни завдя
Якщо скласти перелік проєктів, які реалізуються у Калинівській селищній громаді Бериславського району Херсонської області або будуть реалізовуватися, виникає враження, ніби йдеться про дуже заможну громаду.
Завершується відновлення школи у селі Бобровий Кут, зокрема, будується укриття. Відновлюється адмінбудівля у селі Благодатівка. Відновлюється система водопостачання. Будуть закуповуватися шкільні автобуси. У планах – облаштування місць тимчасового розміщення для вимушених переселенців, спорудження Центру безпеки, де розміщуватимуться поліцейський офіцер громади, пожежна команда і служба швидкої меддопомоги.
Але є й інший бік життя Калинівської громади. Через неврожай у 2025 році і, відповідно, скорочення податкових платежів від аграріїв, на яких тут тримається економіка, у бюджеті громади на 2026 рік навіть на захищені статті (зарплата, оплата комунальних послуг та енергоносіїв, тощо) не вистачає 9 млн грн.
«Громада, – каже начальник Калинівської селищної військової адміністрації Максим Кожем’яка, – всіляко намагається відновлюватися без коштів. З усіх сил шукаємо фінансування для наших проєктів. Зокрема, через Ukrainian Facility (чотирирічна (2024–2027) програма фінансової допомоги ЄС для України, – МОСТ). Це – і будівництво укриття для школи, і водопостачання. Ми отримали схвалення державної комісії на будівництво Центру безпеки в Калинівському. Це для нас дуже великий проект. Ви ж знаєте, як сильно постраждало селище Калинівське, і нова інфраструктура для нас має велике значення».
Станом на 2021 рік у складі Калинівської громади налічувалося 12 сіл та селищ, де жили майже 3,5 тисячі людей. Зараз у селищі Калинівське та восьми селах (три через війну непридатні для проживання) живуть орієнтовно 1900 людей, з яких близько 300 – вимушені переселенці.
«Населення громади, – каже Максим Кожем’яка, – останнім часом дещо збільшується завдяки переселенцям. Є цікаві програми щодо їх розміщення. Намагаємося взяти участь в них. Наприклад, ремонт безхазяйних будинків, покинутих ще багато років тому, до повномасштабного російського вторгнення. Ми зараз звертаємося до суду щодо прийняття таких будинків в комунальну власність. Будинки можна відновити. УВКБ ООН (Управління верховного комісара у справах біженців, – МОСТ) пропонує допомогу у ремонті таких будинків для розміщення ВПО. Нам це цікаво, особливо – в Бобровому Куті, бо там буде відновлюватися школа».
Завдяки програмі Ukrainian Facility, в громаді будується укриття для школи на 100 осіб, яке має бути завершене протягом місяця. Це дозволить відновити очний освітній процес.
У громаді, каже Максим Кожем’яка, хочуть, щоб школа запрацювала якнайшвидше: «Чим швидше ми відновимо освітній очний процес, тим нам буде легше, і я думаю, що ми зможемо навіть когось і переманювати для того, щоб люди залишалися, ті ж ВПО».
Він зізнається, що було б краще, якби працювала школа у адміністративному центрі громади, але школа у Бобровому Куті – в кращому стані, тому першочергово приводити до ладу раціональніше саме її.
«Хотілося б, – каже начальник Калинівської СВА, – щоб в адміністративному центрі була найрозвинутіша інфраструктура, але реальність така, що все ж краще витратити в три-чотири рази менше і відновити освітній процес у Бобровокутській школі. Нам дали, до речі, 8 млн на закупівлю шкільних автобусів, бо у нас жодного немає. Зараз проводимо тендер і сподіваємося на допомогу партнерів, щоб збудувати бокси для автобусів».
Максим Кожем’яка каже, що керівники деяких громад Херсонщини, де є негативний досвід будівництва укриттів у школах, кажуть: «На нас тренувалися, як не треба робити, у тебе зроблять, як треба, вчаться на помилках».
«У нас, – зазначає голова громади, – невелике укриття – на 100 людей. При будівництві чітко дотримуємося технологій. Мабуть, тому й немає проблем. А школу відновлюємо переважно господарським способом – силами нашого комунального підприємства і за допомоги українських та міжнародних партнерів. Обов’язково запросимо на відкриття школи наші партнерські громади – Звягельську і Великокучерівську (відповідно з Житомирської і Чернівецької областей, – МОСТ). Покажемо, як у нас життя відновлюється».
За словами Максима Кожем’яки, облаштувати школу допомагають українські та міжнародні гуманітарні організації. Зокрема, від ЮНІСЕФ отримали обладнання для класу, де учні опановуватимуть сучасні цифрові технології. Надає допомогу і організація «Десяте квітня», яка є партнером УВКБ ООН.
«Ми б, – говорить керівник громади, – і швидшими темпами робили усе, але через мобілізацію маємо дефіцит працівників».
У громаді сподіваються, що у відновленій школі навчатимуться і діти з розташованих неподалік населених пунктів інших громад.
Максим Кожем’яка не приховує: зараз Калинівська громада, з великого рахунку, не має точок росту, які дозволили б говорити про серйозні перспективи.
Невелика кількість населення робить громаду менш привабливою для деяких партнерів, які віддають перевагу більшим населеним пунктам.
«Звісно, актуальніше для багатьох партнерів поїхати в іншу громаду, де більше населення, і забезпечити якимись послугами більш широке коло людей,» – зазначає начальник Калинівської СВА.
Додаткові труднощі створює близькість до лінії фронту (46 кілометрів), відлякуючи потенційних інвесторів.
«Дуже близькі ми до лінії фронту. Й тому розуміємо: інвесторів ми не зацікавимо, – пояснює голова громади. – Навіть аграрний бізнес, який у нас є основою економіки, стикається з ризиками, і фермери не поспішають збільшувати капітал на території Херсонської області».
Тому у громаді намагаються максимально використовувати наявні можливості. Зокрема, скористатися притоком вимушених переселенців: хтось з них обере Калинівську громаду, щоб оселитися там, для когось вона стане транзитним пунктом на шляху в інші регіони країни.
«До нас, – розповідає Максим Кожем’яка, – їдуть ВПО з усієї області, навіть з Херсона їдуть. Деяким людям складно після того, як вони жили в багатоповерхівках. У нас – зовсім інший формат. Немає централізованого опалення, каналізації, інші умови. Та люди потрошку залишаються, і дуже багато допомагають міжнародні партнери і фонди відновлювати будинки».
Керівник громади каже, що саме завдяки підтримці партнерів вдалося не допустити подальшого зменшення кількості місцевого населення і стати привабливими для ВПО: «Держава дуже допомогла у відновленні будинків і благодійники надають велику допомогу. Зокрема, фонд «Ранок Відродження». Вони напряму спілкуються з мешканцями і допомагають. За два роки допомогли відремонтувати дахи і вікна у близько 200 будинках».
У планах керівництва громади облаштувати ще два місця компактного проживання для переселенців.
«Шведи, – каже Максим Кожем’яка, – передали Херсону двоповерхову модульну школу, яку звідти передали нам. Ми хочемо зробити там житло, розміщувати в ній переселенців. У Бобровому Куті біля школи є площадка, там її і встановимо. Підведемо електроенергію, воду, щоб там усе відповідало стандартам житлової забудови. Є попередня домовленість із швейцарськими партнерами про допомогу у реалізації цього проєкту».
Транзитним хабом для ВПО може стати зараз непрацююча Калинівська спеціальна школа-інтернат.
«Вона, – розповідає керівник громади, – зараз – в обласній комунальній власності. Чекаємо, коли її передадуть нам. Особливо цікавить житловий корпус, де можна розмістити сто людей».
Калинівська громада хоче реалізувати проєкт для матерів з дітьми, який передбачає розміщення внутрішньо переміщених осіб у гуртожитку спецшколи. Цей гуртожиток – у непоганому стані.
Ідея виникла після відвідування Дніпра, де працюю заклад, призначений виключно для матерів з дітьми, які втратили житло або пережили психологічну травму. Вони можуть проживати там до шести місяців, маючи власну кухню і отримуючи продукти від гуманітарних організацій. Заклад допомагає жінкам знайти роботу та нове житло.
«Хоча в Дніпрі більше можливостей для працевлаштування, ніж у Калинівському, думаю, що такий перевалочний пункт для матерів з дітьми був би дуже затребуваним. Це дало б змогу сім’ям інтегруватися в суспільство», – каже Максим Кожем’яка.
Можливо, у цьому транзитному хабі буде барнхаус. Очільник громади каже, що у Дніпрі спостерігав за роботою такої установи.
«Барнхаус, – каже він, – це окремий підрозділ, місце, де можна опитувати дітей у рамках судових процесів та експертиз без нанесення їм додаткової психологічної травми. Дитина спілкується з психологом, який «перекладає» її слова слідчому або експерту. У барнхаусі створена спокійна атмосфера для дитини».
Незважаючи на труднощі, Калинівська громада активно реалізує низку проєктів, спрямованих на відновлення інфраструктури та покращення умов життя.
Завдяки міжнародним партнерам (Міжнародна солідарність, Червоний хрест) відновлюються свердловини, встановлюються сонячні панелі, буриться нова свердловина.
«На свердловинах не вистачало дебету – на одній свердловині із трьох в Калинівському. Зараз пробурили нову, мають її вводити в експлуатацію», – зазначає голова громади.
Фонд «Ранок відродження» допомагає з відновленням адміністративної будівлі в Благодатівці. Є домовленість з УВКБ ООН про допомогу у відновленні приміщення Калинівської селищної ради.
Загалом громада сьогодні є яскравим прикладом стійкості та невтомної праці в умовах війни. Незважаючи на значні виклики, спричинені неврожаєм минулого року та близькістю до лінії фронту, громада активно шукає шляхи відновлення та розвитку, спираючись на підтримку міжнародних партнерів та власну ініціативу.