Захисник з Крижопільської громади, який нещодавно повернувся з полону, поділився емоційним моментом, опублікувавши власне фото на Алеї надії. Ця алея стала символом віри та підтримки для багатьох родин військових і тих, хто чекає на повернення своїх близьких. Повернення бійця стало важливою новиною для його рідних та всіх жителів громади. Відомо, що захисник провів кілька місяців у непростих умовах полону, проте незважаючи на труднощі він залиш
У суботу, 16 травня, у Крижопільській громаді відбулася подія, на яку чекали довгі місяці — додому повернувся захисник Дмитро Семенюта, який провів 18 місяців у ворожомуполоні.Саме він став першим військовим у громаді, хто власноруч зняв своє фото з Алеї надії — символу віри, очікування та боротьби за кожного полоненого і безвісти зниклого.
ЖурналістиТульчин онлайнбули присутні на цій зворушливій зустрічі.
Дмитро Семенюта народився у 1995 році на Полтавщині, а згодом життя неодноразово змінювало його маршрути — Харківщина, навчання, служба, робота, Польща, створення сім’ї. Разом із дружиною Наталією, уродженкою Крижопільської громади, вони виховують доньку Анну.
Коли почалася повномасштабна війна, Дмитро не залишився осторонь. 28 квітня 2022 року його мобілізували до лав Збройних сил України. Він виконував бойові завдання, захищаючи державу на передовій.
26 серпня 2024 року захисник отримав поранення, а вже наступного дня його вважали безвісти зниклим поблизу Новогродівки Покровського району Донецької області. Для родини почалися довгі місяці невідомості, болю та надії.
5 березня 2026 року під час обміну полоненими Дмитро повернувся в Україну.
Під час зустрічі до захисника звернулася Іванка Флора — сестра безвісти зниклого військового.
— Сьогодні вперше на цій Алеї справді світла та радісна подія, бо нарешті один із наших захисників повернувся додому. Дмитро, ви перший, хто сьогодні зніме своє фото з Алеї надії. Це сльози радості, це доказ того, що чекати недаремно, що навіть після довгих місяців полону люди повертаються додому, що надія жива,— сказала вона.
Крижопільський селищний голова Володимир Василишен також привітав воїна:
— Дмитре Анатолійовичу, з поверненням, ви вдома. Кажуть, що дім — це там, де тебе чекають. Ваша дорога додому була довшою і важчою, ніж будь-хто може собі уявити. Але ви вийшли з цього переможцем. Ваша мужність — це приклад для кожного з нас .
Сам Дмитро зізнався, що хвилювався перед зустріччю з односельцями не менше, ніж перед бойовими завданнями. Він зазначив, що радий нарешті повернутися додому.
— Як не було важко, не переставайте вірити, сподіватися, що вдома чекають рідні, близькі. Ми не переставали вірити. Лягали спати й прокидалися з однією думкою — нас чекають, і обов’язково настане той момент, коли ми будемо вдома. Цей момент настав,— сказав військовий.
Також він закликав цінувати життя, не відкладати важливе на потім і частіше говорити рідним, що любите їх. Завершив свій виступ Дмитро словами:
— Є нація українці, є країна Україна. Україна була, є і буде. Слава Україні!
Цей день став символом надії для всіх родин, які продовжують чекати своїх захисників. І в Крижополі щиро вірять: з Алеї надії обов’язково буде зняте кожне фото.
Натисніть сюди, щоби скасувати відповідь.