У Рівненській області згадують про подвиги героя, який став символом відваги та самопожертви. Йдеться про військовослужбовця, чия мужність і рішучість вражають не лише побратимів, але й усіх мешканців регіону. Згідно з розповідями товаришів по службі, цей молодий чоловік проявив неймовірну стійкість під час бойових дій, ризикував власним життям заради порятунку інших. Побратими зазначають, що його готовність діяти у найскладніших ситуаціях надихала вс
Всі, хто віддав своє життя за Україну, – справжні герої. Їхня самопожертва стала фундаментом нашої свободи й доказом незламності народу. Та серед цих воїнів є ті, чия присутність була особливо відчутною для побратимів: вони не лише боролися, а й залишали глибокий слід у серцях тих, хто мав честь служити поруч. Їхня пам’ять живе не лише в історії, а й у щоденному житті тих, хто продовжує боротьбу. Саме таким був командир інженерно-саперного взводу 47-ї окремої інженерної бригади, молодший лейтенант Назар Дрозд — людина, чия відвага й людяність стали прикладом для інших.
Не встиг обійняти первістка: дружина загиблого сапера Назара Дрозда просить підтримати петицію
47-ма окрема інженерна бригада звертається до українського суспільства із закликомпідтримати петиціюпро присвоєння молодшому лейтенанту Назару Дрозду найвищої державної нагороди – звання Героя України (посмертно). Це прохання не є лише формальністю. Воно є глибоким символом вдячності та пошани до людини, яка свідомо віддала своє життя за свободу та незалежність нашої держави.
Назар був прикладом мужності, відданості та незламності. Його служба у складі інженерно-саперного взводу 47-ї окремої інженерної бригади стала свідченням того, що справжній воїн не боїться труднощів і небезпек. Він робив те, що інші остерігалися, і саме ця рішучість дозволяла його побратимам виконувати бойові завдання та зберігати життя.
Друзі та побратими згадують Назара не лише як хороброго офіцера, а й як добру, чесну та справедливу людину. Його друг Олександр говорить:«Завжди був чесною, хорошою, справедливою людиною, яка могла підтримати й допомогти». Ці слова відображають справжню сутність Назара – він був тим, хто завжди знаходив час і сили, щоб підтримати інших, навіть у найважчі моменти.
Для військових його постать стала еталоном. Побратим Ігор зазначає:«Назар — це еталон для офіцерів і саперів, для всього нашого підрозділу». Це означає, що його приклад надихає інших, формує стандарти служби та показує, яким має бути справжній командир.
Віктор Шубець, який мав честь служити разом із Назаром Дроздом, поділився своїми спогадами про полеглого Героя. Він наголошує, що багато деталей бойових завдань, які виконував Назар, залишаються таємницею й не можуть бути озвучені публічно. Проте навіть без них зрозуміло: Назар був унікальним сапером, який проводив мінування та розмінування, роками перебував у зоні бойових дій і навіть виконував завдання на території ворога, зокрема в Курській області.
Віктор згадує, що у 2024 році вони разом служили на півночі Харківщини, коли ворог розпочав наступ. У тих складних умовах Назар проявив себе як хоробрий і мужній воїн, який ніколи не казав «не можу» чи «не вмію». Він завжди був переконаний, що навчиться всього необхідного і виконає будь-яке завдання. Саме ця рішучість і впевненість робили його незамінним у підрозділі.
«Назар був прикладом для всіх нас. Він ішов туди, куди боялися інші, і робив це свідомо. Його відвага врятувала життя багатьох побратимів», — говорить Віктор.
Назар уже має державні нагороди, присвоєні посмертно. Але для його друзів і побратимів важливо, щоб він отримав найвищу відзнаку — звання Героя України. Це стане не лише офіційним визнанням його подвигу, а й гідним вшануванням пам’яті людини, яка віддала найдорожче — власне життя — заради свободи та майбутнього України.
Навесні 2026 року молодший лейтенант Назар Дрозд, командир інженерно-саперного взводу 47-ї окремої інженерної бригади, виконував надзвичайно складні завдання на Харківщині. Його підрозділ брав участь у штурмових діях поблизу Куп’янська, де кожен крок міг стати смертельно небезпечним через щільно заміновані території.
27 березня Назар очолив групу для інженерної розвідки та розмінування в районі Благодатівки. Це завдання вимагало виняткової відваги, адже сапери йшли першими, відкриваючи шлях для інших військових. Завдяки професіоналізму командира підрозділи Збройних сил України отримали безпечний прохід, що врятувало життя багатьох бійців.
Того ж дня, близько 18:30, під час повернення з успішно виконаного завдання Назар Дрозд загинув. Його смерть стала болючим ударом для побратимів, які втратили не лише командира, а й друга, наставника та людину, що завжди брала на себе найважчі виклики.
Особливо трагічним є те, що вдома на Героя чекала вагітна дружина, яка також служить у лавах Збройних сил України. Їхня дитина народиться вже після загибелі батька й зростатиме, знаючи його лише з розповідей рідних та побратимів, зі світлин і спогадів тих, хто мав честь служити поруч. Назар так і не встиг обійняти свого первістка.
Для всіх українців кожен загиблий воїн є героєм. Але Назар був унікальним. Він ішов туди, куди боялися інші, і бездоганно виконував усі бойові завдання, віддаючи найцінніше – власне життя. Його приклад мужності та самопожертви назавжди залишиться в пам’яті побратимів і стане орієнтиром для майбутніх поколінь.
Закликаємо всіх небайдужихпідтримати петиціюпро присвоєння Назару Дрозду найвищої державної нагороди – звання Героя України (посмертно). Це не лише формальне визнання. Це наш спільний обов’язок – зберегти пам’ять про тих, хто віддав найдорожче, власне життя, щоб ми могли жити у вільній країні.