Напередодні великого матчу: капітан ФК «Чернігів» про очікування від фінальної гри з «Динамо»

Наступної середи 20 травня у Львові відбудеться фінал Кубку України з футболу, в якому вперше в історії турніру гратиме команда з Чернігова. У цьому поєдинку наш ФК «Чернігів» зійдеться у двобої з одним з найтитулованіших клубів України – київським “Динамо”. Навіть якщо ви не є завзятим футбольним вболівальником, то просто повірте на слово, що це неабияка спортивна подія для міста над Десною. Цікавості матчу додає той факт, що це тільки другий випадок в історії українського футболу, коли у фінал Кубку України вийшли команда з нижчого дивізіону – Першої Ліги. А сам футбольний клуб “Чернігів” має один з найнижчих бюджетів в Лізі та ще зовсім недавно мав статус аматорського клубу.Місцеві вболівальники вже в передчутті матчу, а чернігівські тигри (нагадаємо, емблема ФК Чернігів – тигр) активно готуються до цієї вирішальної битви. Про очікування від гри ми розпитали капітана і воротаря нашої командиМаксима Татаренка, який став героєм півфінального валідольного поєдинку проти харківського «Металіста 1925».“Якщо чесно, всі були в шоці, зрозуміло – це суперсенсація”- Вітаю, Максиме! Безперечно, після останнього півфінального матчу ФК «Чернігів» з харківським «Металістом 1925» ви стали героєм матчу. Спочатку відстояти на нуль, граючи вдесятьох проти команди Премʼєр Ліги, а потім ще перемогли у дуелі воротарів у серії післяматчевих пенальті – це дорогого вартує. Тому перше питання таке – чи відчуваєте зараз якусь додаткову увагу до себе особисто і до клубу загалом? Як на це реагуєте і як до цього ставитеся?- Якщо чесно реагую спокійно. Так, маленька увага є точно до мене, точно до клубу, але спокійно реагую. Нічого не відбулося такого екстраординарного. Звичайно, не кожного року виходиш до фіналу Кубку України, але увага? Перші кілька днів, а далі, навіть не знаю, що вам відповісти. Подивимось, після фіналу. А зараз спокійно все, готуємось до календарного матчу в Запоріжжі.- А можливо вже є якісь пропозиції щодо працевлаштування в майбутньому?- Без коментарів, будь ласка. Поки що сам не знаю, як буде, що буде.- Давайте трохи згадаємо той історичний матч проти харківʼян. Фаворит в ньому був очевидний, і це був не клуб з Чернігова. Плюс – видалення нашого захисника на перших хвилинах матчу. Які були ваші відчуття? Що думали? Що казали своїм одноклубникам?- Та всі в шоці були. Початок був дійсно не дуже. П’ята хвилина, а ми вже вдесятьох, ще півтори години попереду – майже весь матч. Звичайно, ми були вражені. Але командою підтримали Шушка (видаленого гравця – Ред.) і почали грати за себе і за того хлопця. Билися як востаннє. Хоча сподіваюся, не востаннє. Попереду ще більш важливий матч. Там, сподіваюся, всі будуть викладатися на всі 100.- Коли прийшло повне усвідомлення того, що зробила команда в тому матчі? Як обговорювали події матчу в роздягальні з гравцями, з тренером, з керівництвом клубу?Командне фото перед півфінальним матчем Кубку України з харківським Металістом 1925 - Максим ще не знає, що стане героєм цього матчу- Якщо чесно, всі були в шоці. І досі. Ніхто не розуміє, я думаю, куди ми вийшли і що ми зробили. Зрозуміло, це суперсенсація. Але я думаю, ми заслужили. А усвідомлення буде тільки після фінального матчу. І то, я думаю, десь у відпустці.- Якщо виграєте, то це вже Єврокубки. Про таке замислювались?- Якщо чесно, ні. Зараз у нас на порядку денному – найближчий матч у Запоріжжі, проти «Металурга». Далі – вже Львів, фінал. Потім ще матчі в Першій лізі. Маємо достойно зіграти і в чемпіонаті, і в фіналі Кубку.- Після цього матчу з харківʼянами вболівальники в коментарях розділилися на дві великі групи. Одні захоплювалися стійкістю чернігівців, які вистояли вдесятьох і ставили команду, яка ще нещодавно грала на аматорському рівні, навіть у приклад для гравців збірної. Інші називали результат матчу несправедливим, адже статистика матчу демонструвала тотальну перевагу суперника у всіх компонентах. Як би ви прокоментували такі коментарі?- Я не знаю. М'яч круглий, поле рівне, тому все вирішило поле, поле і м'яч. Так що я не знаю. То вже що пишуть, то нехай пишуть все, що завгодно.- А ви якось реагуєте на ці коментарі? Можливо, відповідаєте? Або хтось є в команді?- Особисто я навіть не дивлюсь, не читаю коментарі, мені це не потрібно. Я просто граю. Моя справа – грати, а не розмовляти. Тому не читаю. І з хлопцями на цю тему ми навіть не спілкувалися.“Атмосфера чудова, всі хлопці дуже добре один до одного ставляться – просто топ”- Загалом у турнірі Кубка України цього сезону нашій команді доволі щастить, і про це також каже багато і вболівальників, і експертів. По-перше, жереб давав у суперники не найсильніші команди, по-друге, тричі команда вигравала по серії пенальті, а програний матч «Кривбасу» був анульований і команді була зарахована технічна перемога. Признавайтеся – як залучали удачу на користь клубу, якими таємними способами? )- Ми нікого не залучали, ми просто виходили і грали, билися на футбольному полі, намагалися порадувати наших вболівальників, наше керівництво, наше місто. Як сталося, так сталося. Я не знаю, це фарт чи не фарт, чи якісь сили. Як вийшло, так і вийшло.- Була якась премія за вихід до фіналу кубку?- Так, була. У нас на кожну гру є премія. За фінал нам її ще не дали, але ми її чекаємо.- Нещодавно у вас був День народження (вітаємо), вам виповнилося 27 років. Як привітала команда, родина, що бажали?- Родина, всі набрали, привітали, і хлопці, у нас було тренування перед грою одне з декількох, тому всі привітали. Бажали багато чого, і здоров'я, і щастя, і мирного неба, і успіхів в подальшій кар'єрі. Ну, багато чого, дуже багато чого. Дякую всім, хто вітав мене.- Щодо мирного неба, як вам грається в Чернігові, не так далеко від кордону з росією, коли може прилетіти в будь-який момент?- Добре грається, ми дуже раді, що ми граємо вдома, заради наших вболівальників, заради наших близьких, заради керівництва нашого клубу, яке робить для нас дуже багато, тому все супер.- Вдома і стіни допомагають?- Сто відсотків, так. Грати із вболівальниками, щось особливе.- Наскільки я знаю, ваш рідний брат – теж професійний спортсмен, він волейболіст. Чи є якась братерська конкуренція між вами, можливо якісь спільні традиції, підколки? Як підтримуєте один одного?- Конкуренції немає взагалі ніякої, ми один одного любимо, тому ми спілкуємося нормально, як рідні брати. Можемо один одного підколоти, але це все в межах братства, так би мовити. Все добре, в цьому плані немає ніяких непорозумінь.- Він дивиться ваші матчі, а ви його?- Так, так. Він, якщо у відпустку приїжджає, дивиться кожну нашу гру на стадіоні. Я намагаюся дивитися кожну його гру в лайві, тому підтримуємо один одного, як можемо.- Загалом ФК «Чернігів» - доволі молода команда, хоча є і достатньо досвідчені гравці, які чимало пограли у Премʼєр Лізі. Яка атмосфера в команді, і як ви, як капітан, на неї впливаєте?- Атмосфера чудова. Взагалі, я так думаю, що це найбільш класна атмосфера в моїй футбольній кар'єрі. Всі хлопці дуже добре один до одного ставляться – просто топ. І тренерський штаб, і хлопці – всі спілкуємося, всі один одного підколюємо. Хтось десь помилився, всі разом посміялися, десь хтось щось сказав не так, також посміялися. Атмосфера в команді дуже класна.“Далеко не кожна команда в першій лізі грає в такий атакувальний і дуже цікавий футбол”- Головний тренер ФК «Чернігів» Валерій Чорний має репутацію доволі жорсткого і безкомпромісного фахівця. Які важливі особливості, на вашу думку, тренер привив команді, якими є його характерні риси і відмінності у тренерській роботі?Максим Татаренко з тренерами Валерієм Чорним (праворуч) і Андрієм Поляницею (ліворуч)- Це, напевно, найкращий тренер в моєму житті. Це така людина, яка може згуртувати колектив, яка відповідає за свої слова, яка те, що обіцяє, те й робить. Дуже класний штаб у нього. І та гра, яку він поставив нашій команді, далеко не кожна команда в першій лізі грає в такий атакувальний і дуже цікавий футбол. Він уже 5 років у команді, знає нас як своїх…- Президент ФК «Чернігів» часто підкреслює той факт, що в клубі грають виключно місцеві гравці, і це є унікальною фішкою команди. Яке ваше ставлення до цього? Чи справді це добре для колективу, як це впливає на гру? І чи не варто розбавляти колектив талановитими гравцями з інших регіонів чи навіть країн?- Якщо чесно, це не до мене питання. Це більше до керівництва. Але якщо вони хочуть так, то чому ні. Вони вкладають гроші, вкладають свої сили, роблять поля. Це не до мене питання. Я радий, що чернігівцям є де грати. Радувати своїх вболівальників, і своїх рідних.- Багато хто з вболівальників сприймають ФК «Чернігів» як певного правонащадка нашої найвідомішої футбольної команди «Десна». Тим більше, що зараз в клубі грає кілька досвідчених гравців із золотого складу деснянців: Єгор Картушов, Денис Безбородько. Як ви ставитеся до таких аналогій, що ФК «Чернігів» нібито перейняв футбольну естафету у «Десни»? І як ставитеся до того, що «Десна» зараз не грає, та чи вірять гравці, що ця команда відновить професійну діяльність у найближчому майбутньому?- Якщо чесно, це дві зовсім різні команди. Звичайно, я хочу, щоб «Десна» відродилася і грала в ту найкращу гру, яку вона показувала до війни. Сподіваємось, на відродження і «Десни», і всього українського футбол.- А на Ваш клуб війна якось вплинула?- Звичайно. Я думаю, на кожен клуб, який зараз грає, який виступає чи то в прем'єр-лізі, чи то в першій лізі, чи в другій лізі. До війни були інші футбольні клуби, інший рівень. Тому точно – так. Багато наших виїхало за кордон, натомість легіонерів стало менше. З іншого боку, молоді є де розвиватися. Є і плюси, й мінуси. Але краще би зовсім без війни.- Через тривоги матчі дуже часто переносяться чи відкладаються. Як грати матч протягом не 2 години, а 5-7 годин, може і двох днів?- Таке життя в нас, ми ж нічого не можемо з цим зробити, тому граємо. Я думаю, на фронті набагато важче, тому не слід нам щось на це нарікати…- У фіналі ви будете грати проти ще одного вихованця чернігівського футболу – одного з лідерів київського «Динамо» і збірної України Андрія Ярмоленко. Для нього цей матч можливо буде одним з останніх у професійній карʼєрі, адже ходить багато чуток, що він може перейти на посаду спортивного директора «Динамо». До того ж ви знайомі, і після півфіналу ви звернулися до Ярмоленка із фразою: «Миколайович, побачимося у фіналі». Що можете сказати про це майбутнє протистояння на полі з одним з найкращих нападників в історії українського футболу, чого чекаєте від нього? Чи хотіли б зустрітися з Ярмоленком у серії пенальті?- Я хочу побажати йому побити рекорд чемпіонату України з футболу по забитим голам (до рекорду залишилось два голи – Ред.), це в першу чергу. Якщо буде серія пенальті, я тільки за, побачимо, як воно буде. Більше шансів буде в нас перемогти.“Це, можливо, найкращий матч для клубу, для мене особисто і для міста”- Ми плавно перейшли до теми протистояння з «Динамо» Київ у фіналі Кубку України, який відбудеться 20 травня у Львові. Фаворит у цьому протистоянні очевидний. Що чернігівці можуть протиставити гранду українського футболу? Чи є у нас карти, як каже Дональд Трамп?- Ми побачимо все у фіналі. Поле рівне, м'яч круглий. Все побачимо у фіналі, як воно буде. Переможе сильніший. І в «Динамо» були цього року провали…- Команда вже створила історію вийшовши у фінал кубку. А чого особисто ви чекаєте від цього матчу? Як ви його сприймаєте? Як свято? Як серйозну зарубу? Як певну можливість для продовження карʼєри?- Можливо, найкращий матч для клубу, для мене особисто. І для міста, можливо, так. Якщо достойно зіграємо.- Чи очікуєте серйозного десанту чернігівських вболівальників на матч у Львові?- Я, якщо чесно, не знаю. Я думаю, що так. Дуже багато буде їхати на гру людей.Не забуває капітан і про юних вболівальників- А ви спілкуєтесь особисто із вболівальниками після матчу?- Час від часу, так. Після перемог це просто задоволення від спілкування.- А після поразок? У першій лізі? Як вболівальники сприймають ваше місце зараз у першій лізі?- З розумінням. Ми тільки вийшли із другої ліги, тому ніхто не ставив завдань зразу бути в топ-3 першої ліги. Всі все розуміють, це нормально. Ми працюємо, намагаємося вирішити завдання, яке перед нами поставила керівництво.- А завдання – закріпитися, так?- Так, і бути у вісімці найкращих команд першої ліги. Наразі шанси є, там в таблиці дуже щільна ситуація. Як вийде. Але бути у верхній частині таблиці нам, я вважаю, до снаги. Є ще 4 матчі, будемо рухатись від гри до гри.- Після матчу півфіналу Кубку України з «Металістом 1925» в коментарі для телебачення президент чернігівського клубу Юрій Синиця сказав, що про це Нетфлікс має зняти фільм. Раніше, він признавався, що мріяв про те, щоб його команда зіграла з київським «Динамо». Чи хотіли б знятися в такому фільмі?- Не знаю. Його мрія здійснилася, а про фільм навіть не знаю. Я не актор, я просто гравець. Але було би прикольно. Якщо виграємо. Будемо старатися.- Завершимо інтервʼю можливо банальним, втім, важливим питанням – ваші побажання гравцям команди і чернігівським вболівальникам. Що б ви хотіли сказати їм, а можливо ще щось додати, про що ми не спитали?- Я бажаю всім мирного неба, насамперед, тому що зараз це найголовніше, що можна побажати в нашій країні. Ось і все.Євген КудлайСпеціально для PECHERA.info

Наступної середи 20 травня у Львові відбудеться фінал Кубку України з футболу, в якому вперше в історії турніру гратиме команда з Чернігова. У цьому поєдинку наш ФК «Чернігів» зійдеться у двобої з одним з найтитулованіших клубів України – київським “Динамо”. Навіть якщо ви не є завзятим футбольним вболівальником, то просто повірте на слово, що це неабияка спортивна подія для міста над Десною. Цікавості матчу додає той факт, що це тільки другий випадок в історії українського футболу, коли у фінал Кубку України вийшли команда з нижчого дивізіону – Першої Ліги. А сам футбольний клуб “Чернігів” має один з найнижчих бюджетів в Лізі та ще зовсім недавно мав статус аматорського клубу.

Місцеві вболівальники вже в передчутті матчу, а чернігівські тигри (нагадаємо, емблема ФК Чернігів – тигр) активно готуються до цієї вирішальної битви. Про очікування від гри ми розпитали капітана і воротаря нашої командиМаксима Татаренка, який став героєм півфінального валідольного поєдинку проти харківського «Металіста 1925».

- Вітаю, Максиме! Безперечно, після останнього півфінального матчу ФК «Чернігів» з харківським «Металістом 1925» ви стали героєм матчу. Спочатку відстояти на нуль, граючи вдесятьох проти команди Премʼєр Ліги, а потім ще перемогли у дуелі воротарів у серії післяматчевих пенальті – це дорогого вартує. Тому перше питання таке – чи відчуваєте зараз якусь додаткову увагу до себе особисто і до клубу загалом? Як на це реагуєте і як до цього ставитеся?

- Якщо чесно реагую спокійно. Так, маленька увага є точно до мене, точно до клубу, але спокійно реагую. Нічого не відбулося такого екстраординарного. Звичайно, не кожного року виходиш до фіналу Кубку України, але увага? Перші кілька днів, а далі, навіть не знаю, що вам відповісти. Подивимось, після фіналу. А зараз спокійно все, готуємось до календарного матчу в Запоріжжі.

- А можливо вже є якісь пропозиції щодо працевлаштування в майбутньому?

- Без коментарів, будь ласка. Поки що сам не знаю, як буде, що буде.

- Давайте трохи згадаємо той історичний матч проти харківʼян. Фаворит в ньому був очевидний, і це був не клуб з Чернігова. Плюс – видалення нашого захисника на перших хвилинах матчу. Які були ваші відчуття? Що думали? Що казали своїм одноклубникам?

- Та всі в шоці були. Початок був дійсно не дуже. П’ята хвилина, а ми вже вдесятьох, ще півтори години попереду – майже весь матч. Звичайно, ми були вражені. Але командою підтримали Шушка (видаленого гравця – Ред.) і почали грати за себе і за того хлопця. Билися як востаннє. Хоча сподіваюся, не востаннє. Попереду ще більш важливий матч. Там, сподіваюся, всі будуть викладатися на всі 100.

- Коли прийшло повне усвідомлення того, що зробила команда в тому матчі? Як обговорювали події матчу в роздягальні з гравцями, з тренером, з керівництвом клубу?

- Якщо чесно, всі були в шоці. І досі. Ніхто не розуміє, я думаю, куди ми вийшли і що ми зробили. Зрозуміло, це суперсенсація. Але я думаю, ми заслужили. А усвідомлення буде тільки після фінального матчу. І то, я думаю, десь у відпустці.

- Якщо виграєте, то це вже Єврокубки. Про таке замислювались?

- Якщо чесно, ні. Зараз у нас на порядку денному – найближчий матч у Запоріжжі, проти «Металурга». Далі – вже Львів, фінал. Потім ще матчі в Першій лізі. Маємо достойно зіграти і в чемпіонаті, і в фіналі Кубку.

- Після цього матчу з харківʼянами вболівальники в коментарях розділилися на дві великі групи. Одні захоплювалися стійкістю чернігівців, які вистояли вдесятьох і ставили команду, яка ще нещодавно грала на аматорському рівні, навіть у приклад для гравців збірної. Інші називали результат матчу несправедливим, адже статистика матчу демонструвала тотальну перевагу суперника у всіх компонентах. Як би ви прокоментували такі коментарі?

- Я не знаю. М'яч круглий, поле рівне, тому все вирішило поле, поле і м'яч. Так що я не знаю. То вже що пишуть, то нехай пишуть все, що завгодно.

- А ви якось реагуєте на ці коментарі? Можливо, відповідаєте? Або хтось є в команді?

- Особисто я навіть не дивлюсь, не читаю коментарі, мені це не потрібно. Я просто граю. Моя справа – грати, а не розмовляти. Тому не читаю. І з хлопцями на цю тему ми навіть не спілкувалися.

- Загалом у турнірі Кубка України цього сезону нашій команді доволі щастить, і про це також каже багато і вболівальників, і експертів. По-перше, жереб давав у суперники не найсильніші команди, по-друге, тричі команда вигравала по серії пенальті, а програний матч «Кривбасу» був анульований і команді була зарахована технічна перемога. Признавайтеся – як залучали удачу на користь клубу, якими таємними способами? )

- Ми нікого не залучали, ми просто виходили і грали, билися на футбольному полі, намагалися порадувати наших вболівальників, наше керівництво, наше місто. Як сталося, так сталося. Я не знаю, це фарт чи не фарт, чи якісь сили. Як вийшло, так і вийшло.

- Була якась премія за вихід до фіналу кубку?

- Так, була. У нас на кожну гру є премія. За фінал нам її ще не дали, але ми її чекаємо.

- Нещодавно у вас був День народження (вітаємо), вам виповнилося 27 років. Як привітала команда, родина, що бажали?

- Родина, всі набрали, привітали, і хлопці, у нас було тренування перед грою одне з декількох, тому всі привітали. Бажали багато чого, і здоров'я, і щастя, і мирного неба, і успіхів в подальшій кар'єрі. Ну, багато чого, дуже багато чого. Дякую всім, хто вітав мене.

- Щодо мирного неба, як вам грається в Чернігові, не так далеко від кордону з росією, коли може прилетіти в будь-який момент?

- Добре грається, ми дуже раді, що ми граємо вдома, заради наших вболівальників, заради наших близьких, заради керівництва нашого клубу, яке робить для нас дуже багато, тому все супер.

- Вдома і стіни допомагають?

- Сто відсотків, так. Грати із вболівальниками, щось особливе.

- Наскільки я знаю, ваш рідний брат – теж професійний спортсмен, він волейболіст. Чи є якась братерська конкуренція між вами, можливо якісь спільні традиції, підколки? Як підтримуєте один одного?

- Конкуренції немає взагалі ніякої, ми один одного любимо, тому ми спілкуємося нормально, як рідні брати. Можемо один одного підколоти, але це все в межах братства, так би мовити. Все добре, в цьому плані немає ніяких непорозумінь.

- Він дивиться ваші матчі, а ви його?

- Так, так. Він, якщо у відпустку приїжджає, дивиться кожну нашу гру на стадіоні. Я намагаюся дивитися кожну його гру в лайві, тому підтримуємо один одного, як можемо.

- Загалом ФК «Чернігів» - доволі молода команда, хоча є і достатньо досвідчені гравці, які чимало пограли у Премʼєр Лізі. Яка атмосфера в команді, і як ви, як капітан, на неї впливаєте?

- Атмосфера чудова. Взагалі, я так думаю, що це найбільш класна атмосфера в моїй футбольній кар'єрі. Всі хлопці дуже добре один до одного ставляться – просто топ. І тренерський штаб, і хлопці – всі спілкуємося, всі один одного підколюємо. Хтось десь помилився, всі разом посміялися, десь хтось щось сказав не так, також посміялися. Атмосфера в команді дуже класна.

- Головний тренер ФК «Чернігів» Валерій Чорний має репутацію доволі жорсткого і безкомпромісного фахівця. Які важливі особливості, на вашу думку, тренер привив команді, якими є його характерні риси і відмінності у тренерській роботі?

- Це, напевно, найкращий тренер в моєму житті. Це така людина, яка може згуртувати колектив, яка відповідає за свої слова, яка те, що обіцяє, те й робить. Дуже класний штаб у нього. І та гра, яку він поставив нашій команді, далеко не кожна команда в першій лізі грає в такий атакувальний і дуже цікавий футбол. Він уже 5 років у команді, знає нас як своїх…

- Президент ФК «Чернігів» часто підкреслює той факт, що в клубі грають виключно місцеві гравці, і це є унікальною фішкою команди. Яке ваше ставлення до цього? Чи справді це добре для колективу, як це впливає на гру? І чи не варто розбавляти колектив талановитими гравцями з інших регіонів чи навіть країн?

- Якщо чесно, це не до мене питання. Це більше до керівництва. Але якщо вони хочуть так, то чому ні. Вони вкладають гроші, вкладають свої сили, роблять поля. Це не до мене питання. Я радий, що чернігівцям є де грати. Радувати своїх вболівальників, і своїх рідних.

- Багато хто з вболівальників сприймають ФК «Чернігів» як певного правонащадка нашої найвідомішої футбольної команди «Десна». Тим більше, що зараз в клубі грає кілька досвідчених гравців із золотого складу деснянців: Єгор Картушов, Денис Безбородько. Як ви ставитеся до таких аналогій, що ФК «Чернігів» нібито перейняв футбольну естафету у «Десни»? І як ставитеся до того, що «Десна» зараз не грає, та чи вірять гравці, що ця команда відновить професійну діяльність у найближчому майбутньому?

- Якщо чесно, це дві зовсім різні команди. Звичайно, я хочу, щоб «Десна» відродилася і грала в ту найкращу гру, яку вона показувала до війни. Сподіваємось, на відродження і «Десни», і всього українського футбол.

- А на Ваш клуб війна якось вплинула?

- Звичайно. Я думаю, на кожен клуб, який зараз грає, який виступає чи то в прем'єр-лізі, чи то в першій лізі, чи в другій лізі. До війни були інші футбольні клуби, інший рівень. Тому точно – так. Багато наших виїхало за кордон, натомість легіонерів стало менше. З іншого боку, молоді є де розвиватися. Є і плюси, й мінуси. Але краще би зовсім без війни.

- Через тривоги матчі дуже часто переносяться чи відкладаються. Як грати матч протягом не 2 години, а 5-7 годин, може і двох днів?

- Таке життя в нас, ми ж нічого не можемо з цим зробити, тому граємо. Я думаю, на фронті набагато важче, тому не слід нам щось на це нарікати…

- У фіналі ви будете грати проти ще одного вихованця чернігівського футболу – одного з лідерів київського «Динамо» і збірної України Андрія Ярмоленко. Для нього цей матч можливо буде одним з останніх у професійній карʼєрі, адже ходить багато чуток, що він може перейти на посаду спортивного директора «Динамо». До того ж ви знайомі, і після півфіналу ви звернулися до Ярмоленка із фразою: «Миколайович, побачимося у фіналі». Що можете сказати про це майбутнє протистояння на полі з одним з найкращих нападників в історії українського футболу, чого чекаєте від нього? Чи хотіли б зустрітися з Ярмоленком у серії пенальті?

- Я хочу побажати йому побити рекорд чемпіонату України з футболу по забитим голам (до рекорду залишилось два голи – Ред.), це в першу чергу. Якщо буде серія пенальті, я тільки за, побачимо, як воно буде. Більше шансів буде в нас перемогти.

- Ми плавно перейшли до теми протистояння з «Динамо» Київ у фіналі Кубку України, який відбудеться 20 травня у Львові. Фаворит у цьому протистоянні очевидний. Що чернігівці можуть протиставити гранду українського футболу? Чи є у нас карти, як каже Дональд Трамп?

- Ми побачимо все у фіналі. Поле рівне, м'яч круглий. Все побачимо у фіналі, як воно буде. Переможе сильніший. І в «Динамо» були цього року провали…

- Команда вже створила історію вийшовши у фінал кубку. А чого особисто ви чекаєте від цього матчу? Як ви його сприймаєте? Як свято? Як серйозну зарубу? Як певну можливість для продовження карʼєри?

- Можливо, найкращий матч для клубу, для мене особисто. І для міста, можливо, так. Якщо достойно зіграємо.

- Чи очікуєте серйозного десанту чернігівських вболівальників на матч у Львові?

- Я, якщо чесно, не знаю. Я думаю, що так. Дуже багато буде їхати на гру людей.

- А ви спілкуєтесь особисто із вболівальниками після матчу?

- Час від часу, так. Після перемог це просто задоволення від спілкування.

- А після поразок? У першій лізі? Як вболівальники сприймають ваше місце зараз у першій лізі?

- З розумінням. Ми тільки вийшли із другої ліги, тому ніхто не ставив завдань зразу бути в топ-3 першої ліги. Всі все розуміють, це нормально. Ми працюємо, намагаємося вирішити завдання, яке перед нами поставила керівництво.

- А завдання – закріпитися, так?

- Так, і бути у вісімці найкращих команд першої ліги. Наразі шанси є, там в таблиці дуже щільна ситуація. Як вийде. Але бути у верхній частині таблиці нам, я вважаю, до снаги. Є ще 4 матчі, будемо рухатись від гри до гри.

- Після матчу півфіналу Кубку України з «Металістом 1925» в коментарі для телебачення президент чернігівського клубу Юрій Синиця сказав, що про це Нетфлікс має зняти фільм. Раніше, він признавався, що мріяв про те, щоб його команда зіграла з київським «Динамо». Чи хотіли б знятися в такому фільмі?

- Не знаю. Його мрія здійснилася, а про фільм навіть не знаю. Я не актор, я просто гравець. Але було би прикольно. Якщо виграємо. Будемо старатися.

- Завершимо інтервʼю можливо банальним, втім, важливим питанням – ваші побажання гравцям команди і чернігівським вболівальникам. Що б ви хотіли сказати їм, а можливо ще щось додати, про що ми не спитали?

- Я бажаю всім мирного неба, насамперед, тому що зараз це найголовніше, що можна побажати в нашій країні. Ось і все.

Євген КудлайСпеціально для PECHERA.info