Фільм "Пограбування: План “Лондон”" став яскравим представником жанру кримінальної драми, що поєднує в собі елементи трилера та екшену. Режисер стрічки вдало створює атмосферу напруження і несподіваних поворотів сюжету, які тримають глядача в напрузі до самого фіналу. Сюжет фільму розгортається навколо групи професійних злочинців, які планують грандіозне пограбування у самому серці Лондона. Кожен з персонажів має свою мотивацію
14 травня в кінотеатрах стартували покази гостросюжетного трилера “Пограбування: План “Лондон”, сюжет якого присвячений, як не дивно, пограбуванню у Лондоні. Саме у самому серці столиці Великої Британії зібралася компанія в особі Аарона Тейлора-Джонсона, Тео Джеймса, Сема Вортінґтона та Гугу Мбати-Роу. Як проявляє себе усе це товариство у кадрі, а головне — наскільки захопливо за цим спостерігати, читайте в нашому огляді.
непоганий акторський склад; на початках фільм виглядає багатообіцяльно; автори принаймні намагалися в непередбачуваність;
у фільмі превалює нудьга замість саспенсу та сумбур замість чіткого оповідання; місцеві повороти сюжету легко вгадуються; немає персонажів, за яких захочеться повболівати; акторам нічого грати;
Жанртрилер про пограбуванняРежисерДевід МаккензіУ роляхАарон Тейлор-Джонсон, Тео Джеймс, Сем Вортінґтон, Гугу Мбата-Роу, Саффрон Гокінг, Ієн ФлетчерПрем’єракінотеатриРік випуску2026СайтиIMDb,прокатник
Посеред Лондона на будмайданчику була виявлена бомба часів Другої світової. Поки головний суперінтендант Зузана Грінфілд організовує евакуацію жителів прилеглих районів та оточення периметра, експерт з вибухівки, майор Вілл Трентер, розпочинати знешкодження небезпечного привіту з давно минулої епохи.
Тим часом група злочинців використовує ситуацію на свою користь, і поки вулиці міста стоять порожніми, немов у “28 днях по тому” (2002), беруться грабувати місцевий банк, що лишився без нагляду. Чим закінчиться ця авантюра — невідомо, але одне зрозуміло точно — скоро розгорнуться неабиякі пристрасті.
Ох вже цей буремний Лондон — завжди тут намагаються влаштувати чергову крадіжку невтомні злодюги. Це буде другим кіношним грабунком у британській столиці тільки в цьому році після амазонівського кримінального трилера“Пограбування”. Втім, події в обох проєктах настільки ж невигадливі та прямолінійні, як і їхні назви.
Шотландський режисер Девід Маккензі явно вирішив зайти на територію серйозних трилерів старої школи. Але якщо його попередній фільм“Оператор”(2025) вийшов дійсно захопливим, достатньо напруженим та спроможним дивувати, то, на жаль, про “Пограбування: План “Лондон” такого не скажеш. Хоча усі передумови для цього були.
Здавалося б, у історії ніби й достатньо простору для саспенса. З одного боку викликати у нас хвилювання намагаються коштом знешкодження бомби, де до того ж ще й спрацьовує таймер — класика жанрового кіно, якщо не сказати, що заіржавіле кліше у чистому вигляді; той жеІтан Гантстикався з завданнячками такого штибу між ранковою кавою та стрибками з парашутом. З іншого — маємо класичний сюжет про пограбування, де маневрів для нагнітання напруженої атмосфери більш ніж достатньо.
Намагання всидіти на двох стільцях грає з творцями злий жарт.
Небезпека від потенційного вибуху не відчувається від слова зовсім. Разом з тим геть не зрозуміло, з чого б це нам вболівати за нецікавих грабіжників, про яких ми нічого не знаємо і які разом узяті не мають бодай дещицю харизми, що була в одного Денні Оушена, не кажучи про інших членів банди. Замість очікуваного рівня напруги стрічка може похизуватися хіба що нудьгою і сумбуром під монотонний саундтрек — музика лунає практично без зупину, перетворюючи трилер на ідеальне снодійне.
Водити за ніс, в позитивному сенсі, глядача у Маккензі не виходить, як виходило в “Операторі”. Хоча спроби були. Передбачити важливі сюжетні ходи не складе жодних труднощів, а ті, про які не здогадуєшся, ледве здатні дивувати.
Можливо, ситуацію дещо рятує акторський склад — у кадрі чимало знайомих облич. Тут вам і Аарон Тейлор-Джонсон, що нині частенько миготить на екранах — згадуємо“Каскадера”(2024),“Носферату”(2024) та“28 років по тому”(2025). І Тео Джеймс, якого ви можете пам’ятати за ролями у “Білому лотосі” чи“Джентльменах”(2024) Гая Річі (до речі, фірмовий річівський запал міг би стати рятівним). І зірка“Аватара”Сем Вортінґтон, що перекочував сюди з вищезгаданого “Оператора”. І Гугу Мбата-Роу, котра в останні роки здебільшого животіє на Netflix (“Зліт”(2024),“Батальйон 6888”(2024),“Жінка з каюти №10”(2025)).
Однак грати усім цим людям до ладу нічого, адже за весь час стрічка так і не спромагається запропонувати хоч одного персонажа, який нагадував би живу людину, а не ходячу функцію сценарію.
Особливо кумедно виглядають місцеві гангстери, дуже серйозні і рішуче налаштовані. Вони справляють враження тих, хто звик спочатку стріляти, а потім думати. Використати гвинтівку бандити примудряються ледь ще не до того, як зухвало вибивають двері. А коли за логікою їм вартувало б дійсно прибрати тих, хто може стати перешкодою, ніби забувають, що вони такі круті хлопці.
Не менш дивним здається і фінальний флешбек, покликаний пояснити, чому фігури на шахівниці розташувалися саме таким чином. Але на цей момент глядач уже перебуває в стані емоційної коми, і реанімувати його інтерес запізнілими поясненнями — марна справа.
Ну і як не згадати про максимальну невідповідність пафосного трейлера тому, що відбувається на екрані. Нам обіцяли динамічний, захопливий екшн-трилер під модний реп, а натомість ми отримали заколисливу нісенітницю з втомленим сценарієм та одновимірними персонажами. Такого нахабного “кроля з капелюха” навіть фокусники-грабіжники з“Ілюзії обману”собі не дозволяли.
Посередній екшн-трилер про пограбування з непоганими акторами, яким нічого грати.