На території Михайлівського Золотоверхого монастиря в Києві незабаром відкриють новий культурний простір, що стане важливою частиною історичної спадщини України. У рамках цього проекту будуть представлені фундаментальні залишки церкви XII століття, які були виявлені під час археологічних розкопок на території обителі. Цей захід не лише сприятиме збереженню та популяризації української історії, але й створить можливість для відвідувачів поглибити свої знання про давньоруську архітектуру та культуру. Фундамен
До його відкриття долучилися волонтери, меценати, науковці та громадські організації,повідомляє заповідник «Стародавній Київ».
За словами керівника Державного історико-архітектурного заповідника «Стародавній Київ» Романа Маленкова, ідея проєкту виникла після звернення археолога Івана Зоценка з проханням оглянути фундаменти колись розкопаної надбрамної церкви. «Тоді все нагадувало купу піску на пляжі», — згадує Маленков.
Щоб привести пам’ятку до належного стану, провели близько двох десятків толок — громадських робочих зібрань. До них долучилися небайдужі кияни, активісти, Інститут археології НАН України, ГО «Україна Інкогніта» та ГО «Сміливі Відновлювати». Компанія VIHAREV Architects & Engineers передала 10 тонн гравію, а Комунальний заклад «Центр консервації предметів археології» облікував пам’ятку та надав банери й стенди.
Залишки мурованої монастирської брами XII століття досліджувала у 1998–1999 роках експедиція Інституту археології НАН України під керівництвом доктора історичних наук Гліба Івакіна. Після розкриття підмурки та нижня частина стін були законсервовані й музеєфіковані, а над ними споруджено захисний павільйон.
Дослідження встановили, що на місці брами у X–XI столітті розташовувався могильник. До XII століття в’їзд до монастиря захищала дерев’яна брама, яку згодом замінили на муровану. У XV або XVI столітті її залишки розібрали — після того як вона була зруйнована у другій половині XIII–XIV ст.
Фундаменти брами зведено з бутового каменю на вапняно-глиняному розчині, стіни — з цегли. Над брамою підносилася одноапсидна надбрамна церква завдовжки 10,82 м та завширшки 8,4 м. Церкву прикрашали фрескові розписи, підлога була викладена з цегли та керамічних плиток. Особливою знахідкою стали понад тисяча кубиків смальти — археологи припустили наявність у храмі мозаїчної ікони. Як мираніше писали, саме завдяки українській та світовій археології такі пам’ятки Київської Русі стають відомими широкому загалу.
Відкриття музейно-археологічного простору на території Михайлівського Золотоверхого монастиря — це можливість для киян і гостей міста безпосередньо доторкнутися до автентичних решток середньовічного Києва. Пам’ятка унаочнює понад тисячолітню історію міста та нагадує, що навіть в умовах війни українське суспільство зберігає і примножує культурну спадщину. Простір створено переважно зусиллями волонтерів і меценатів.