Верховний Суд України роз'яснив ключові аспекти, пов’язані з відшкодуванням витрат державним службовцям під час виконання службових обов'язків у відрядженнях. У відповідному рішенні суд зазначив, що право на компенсацію витрат виникає лише за умови дотримання встановлених процедур і норм законодавства. Згідно з рішенням, важливим є підтвердження факту перебування в відрядженні та його мети. Державні службовці повинні надати документи, які засвідчують понесені витрати — це можуть бути квитанції про оплат
Компенсація документально підтверджених витрат у службовому відрядженні є обов’язком державного органу.На цьому наголосив Верховний Суд у постанова № 380/7979/21.Тільки актуальне: читайте SUD.UA у Telegram
Тільки актуальне: читайте SUD.UA у Telegram
За матеріалами справи, після завершення відрядження працівник подав роботодавцю документи, які підтверджували понесені витрати. Водночас прокуратура відмовила у компенсації, посилаючись на відсутність зв’язку між відрядженням та функціями органу.
Позивач звернувся до суду з позовом до Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону з вимогами визнати протиправними дії і рішення щодо несвоєчасного і неповного нарахування і виплати витрат, понесених у відрядженні; зобов’язати виплатити витрати. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він перебував у відрядженні, після завершення якого надав роботодавцю необхідні документи, які підтверджують понесені у такому відрядженні витрати. Проте відшкодувати документально підтверджені витрати відповідач відмовився через відсутність зв’язку відрядження із завданнями і функціями прокуратури.
Суд першої інстанцій позов задовольнив. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що за умови документального підтвердження понесених під час відрядження витрат підстави для відмови у їхньому відшкодуванні відсутні.
Апеляційний адміністративний суд у задоволенні позову відмовив. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що чинним законодавством визначено граничні суми витрат на оплату проїзду та найм житлового приміщення.
Відшкодування витрат на відрядження понад граничні розміри здійснюються з дозволу керівника, якого у спірних правовідносинах не було. Скаржник у касаційній скарзі вказував, що понесені понад встановлені норми витрати у відрядженні підлягають відшкодуванню незалежно від наявного на це дозволу керівника. Крім того, перебування на стаціонарному лікуванні не звільняє роботодавця від відшкодування витрат на проживання, понесення яких підтверджується документально.
Позиція Верховного Суду
Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу частково, змінив рішення апеляційного суду в частині мотивів.
Службове відрядження – це поїздка працівника за розпорядженням керівника державного органу (поїздка державного службовця – за розпорядженням керівника державної служби) до іншого населеного пункту для виконання службового доручення. Таким чином, відрядження не є формою відпустки чи відпочинку. Підставою відрядження є відповідне розпорядження, яке є обов’язковим для працівника/державного службовця. Метою відрядження є виконання службового доручення. У такому випадку відшкодування понесених працівником/державним службовцем понесених у службовому відрядженні витрат є обов’язком державного органу, підприємства, установи, організації, що випливає з інтересів служби.
Підписуйтесь на наш Telegram-каналt.me/suduaта наGoogle Новини SUD.UA, а також на нашVIBERтаWhatsApp, сторінку уFacebookта вInstagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.