Захисник збірної України поділився емоціями після того, як команда забезпечила собі місце на Чемпіонат світу. Він зізнався, що не зміг стримати сліз радості під час святкування цієї важливої перемоги разом із батьком. Для спортсмена це досягнення стало особливим моментом у його кар'єрі, адже можливість виступити на світовій арені є мрією для кожного футболіста. Гравець розповів про те, як складно було пройти через відбірковий турнір і які труднощі доводилося долати команді
Захисник національної збірної України з хокеюОлексій Дахновськийпрокоментувавповернення «синьо-жовтих» в еліту світового хокею.
–Турнір закінчився, минуло декілька днів. Вже прийшло усвідомлення того, що відбулося?
– Думаю, багато хто з команди зі мною погодиться, що відчуття усвідомлення і що це не сон прийде лише, коли ми доїдемо до Німеччини. Особисто я зараз проходжу період емоційної стабілізації після того феєрверку емоцій в той вечір та невеликої емоційної ями на другий-третій день.
–Коли ми востаннє грали в еліті, тобі було три роки. Цікаво, який перший ЧС за участю України ти свідомо подивився?
– Перша моя згадка про збірну, напевно, буде – я навіть не пам’ятаю, якої вікової категорії ЧС, що проводився у броварському «Терміналі». Тато водив мене на ігри, памʼятаю лише, що наші обіграли Нідерланди, здається, 7 шайб закинули або щось таке. Пам’ятаю, що в мене з того чемпіонату доволі довго лежав плакат вдома, а також що на одному з матчів я заснув. Після цього вже в памʼяті йдуть молодіжні ЧС у Палаці спорту. Також із цікавих спогадів – у мене була приставка PSP, на якій я грав в NHL07, коли був малим. Брав збірну України та грав проти топових збірних, уявляючи, як круто було б, якби це було реальністю, і от нарешті ця реальність чекає на нашу збірну в наступному році.
–Який найнеочікуваніший фідбек прилітав з приводу цього чемпіонату світу?
– Не можу виділити найнеочікуваніший, але можу виділити найприємніше з усіх – коментарі під будь-яким постом, не обов’язково на спортивних ресурсах. Деякі були по типу: «Ніколи не цікавився хокеєм, але як же це круто!», а інші: «Я чекав на цей момент з дитинства, дякуємо, хлопці!». В нашій країні взагалі дуже рідко трапляється «спортивне свято», тому принести хоч якихось позитивних новин в інфопростір, особливо в такі важкі часи для країни – це дуже гріє душу. Також я був неймовірно щасливий, хоч і по телефону, але розділити сльози щастя з моїм татом, який є щирим фанатом хокею. Він привів мене у цей спорт та разом із мамою підтримував та вірив у хокей, навіть коли це було абсолютно нераціонально та нелогічно. Я впевнений, що для нього це було абсолютною мрією, і я дуже щасливий, що його хокейна мрія здійснилася.
–За твоїми відчуттями, який матч чи момент на цьому турнірі був зламним, коли команда реально відчула, що може потрапити до топ-2?
– На чемпіонаті світу вирішальним є абсолютно кожен матч, тому виділяти якийсь окремий не можна. Всі самі це бачили: боротьба як за потрапляння до елітного дивізіону, так і за право зберегти прописку в 1А тривала до останньої секунди останнього матчу турніру, що ще раз підтверджує вищесказане.
–Памʼятаєш свій перший гол за збірну України на чемпіонаті світу?
– Звичайно пам’ятаю. Я почав цю атаку після передачі від Богдана Дьяченка, після чого в голові була дилема: «Підтримати атаку чи йти на змінку?». Вирішив підтримати. Ну а потім все було просто: Даня Трахт всього лише спочатку «намалював» одному японському захиснику (я вже тоді чекав на передачу, але йому було мало), він ще й другому «намалював» і залишив мені найважче – потрапити по порожніх воротах. Я своє завдання виконав. Ну і Даня теж молодець.
–Чи відчувалася підтримка вболівальників у Сосновці? Багато було українців на трибунах?
– Звичайно відчувалася: як з трибуни, так і від тих, хто дивився з екранів, за що їм величезне дякую! Моя люба дівчина, яка робить неймовірний внесок у мій ментальний стан під час змагань, мої батьки, які підтримують нас, що б не сталося, родичі, друзі, вболівальники… Коли ти знаєш, що всі ці люди з тобою і будуть з тобою, що б не сталося – це відчувається набагато сильніше, ніж хтось міг би собі уявити.
–Ми бачили ваші емоції щодо гравців збірної Литви після перемоги над поляками. Розкажи про те, що не потрапило до кадру.
– Так сталося, що наші роздягальні були поруч, тож коли ми закінчили матч з Японією – вони вже готувалися до своєї гри. Ми не пропускали жодного шансу підтримати їх та побажати їм удачі, проходячи повз. Для них цей матч також був вирішальним, і вийшло так, що наші цілі збігалися і були на одному шляху. Вони свою роботу виконали, чим допомогли нам, за що ми їм дуже вдячні. Після закриття турніру у нас була можливість трохи посвяткувати разом та поспілкуватися про цю чудову подію.
–По завершенню турніру була якась важлива промова від тренерського штабу?
– Тренери відмітили, що їх дуже тішить бачити нас такими щасливими та життєрадісними. Також підкреслили, що елітний дивізіон – це інший вимір хокею, і вони раді, що старші гравці, які вже багато років боролися за цю мрію, нарешті її досягли, а молодші гравці мають можливість отримати такий досвід.
–Що думаєш про Німеччину-2027? Як готуватися, чого чекати, які шанси?
– Готуватися, на мою думку, треба поступово, не забігаючи сильно далеко вперед, як-то кажуть, «one game at a time». Для мене нічого не змінюється: як і кожного року, я буду намагатися якнайкраще підготуватися до клубного сезону, потім якнайкраще провести цей сезон і як результат підійти до періоду чемпіонату світу в якомога кращій формі.
–Сезон закінчився, яким він для тебе вийшов?
– Це був чудовий сезон для мене як з точки зору розвитку, так і з точки зору досягнень. Я отримав багато ігрового часу та довіри протягом усього сезону в клубі. Наша команда завершила регулярний сезон на третій позиції та провела дві чудових серії в плей-оф, на жаль, поступившись у півфіналі. Як результат – маємо бронзу у клубному сезоні та вишню на торті – історичне підвищення у дивізіоні. Неймовірний сезон. Насамкінець хочу висловити подяку всім причетним до цієї події та нагадати, що команда – це не лише гравці та тренери, але ще й люди, які дбають про наше здоров’я, нашу фізичну готовність, наш комфорт під час підготовки до змагань та про готовність нашого спорядження, даючи нам можливість концентруватися лише на грі. Також, користуючись нагодою, я хотів би щиро подякувати тим, хто робить наші виступи під прапором України можливими, – нашим захисникам. Дякуємо вам!