Трудові мігранти з Таджикистану, які опинилися в Росії, розповіли про примусовий набір до армії для участі у війні проти України. Багато з них приїхали до РФ у пошуках кращих можливостей для заробітку, але натомість стали свідками жорстоких реалій військового конфлікту. За їхніми словами, російські влади використовують різноманітні методи тиску на трудових мігрантів. Деякі з них повідомили про випадки затримання та погроз депортації тим, хто від
Мігранти центральноазіатської держави стверджують, що росіяни їх катували та погрожували ув’язненням або депортацією, аби вони стали добровольцями
26-річний громадянин Таджикистану Хушруджон Салохідінов працював кур’єром у Санкт-Петербурзі, другому за величиною місті Росії та рідному місті президента Володимира Путіна. Але у 2025 році його заарештували, коли він забирав посилку, в якій, за словами поліції, містилися гроші, вкрадені у літніх жінок. Салохідінов стверджує, що ніколи не спілкувався із ймовірними жертвами крадіжки, але, тим не менш, він провів дев’ять місяців у слідчому ізоляторі «Хрести-2», поки суддя відмовився розпочати розгляд його справи через «недостатні докази». Але замість того, щоб звільнити Салохідінова, керівники російської в’язниці погрожували помістити його в камеру з ВІЛ-інфікованими, які, за їхніми словами, зґвалтують його, якщо він «добровольцем не зголоситься» воювати в Україні. Про це йдеться у спецрепортажіAl-Jazeera, переказ якого пропонуєForeign Ukraine.
«Вони сказали: «О, ти зараз одягнеш спідницю і тебе зґвалтують», — розповідає Салохідінов у центрі для військовополонених на північному сході України, де його утримують зі січня 2026 року.
Використовуючи тактику батога і пряника, наглядачі також пообіцяли йому вступний бонус у розмірі 2 мільйонів рублів (26 200 доларів США), щомісячну зарплату в розмірі 200 000 рублів (2620 доларів США) та амністію за всі судимості.
Тож восени 2025 року Салохідінов підписав контракт із Міноборони РФ, оскільки «не бачив іншого виходу».
Салохідінов — лише один із десятків тисяч трудових мігрантів з країн Центральної Азії, яких Росія примусила стати солдатами в рамках загальнонаціональної кампанії Кремля.
«Хочу жити», українська група, яка допомагає російським солдатам здаватися, опублікувала перевірені списки тисяч центральноазіатських солдатів.
«Їх буквально відправляють на вбивство, ніхто не вважає їх солдатами, яких потрібно рятувати. Тривалість життя цих солдатів на передовій становить близько чотирьох місяців. Втрати серед них катастрофічні», — заявили у групі «Хочу жити».
Зі своїм низьким рівнем народжуваності та великим нафтовим багатством Росія роками була магнітом для мільйонів трудових мігрантів з країн Центральної Азії, особливо Таджикистану, Узбекистану та Киргизстану.
Кампанія Кремля з метою примусити центральноазіатців воювати в Україні бере свій початок у 2023 році – через рік після вторгнення – коли поліція почала затримувати всіх, хто не мав слов’янської зовнішності, та звинувачувати їх у реальних чи уявних порушеннях, таких як відсутність реєстрації, прострочені або «підроблені» дозволи чи розмиті штампи в документах. Іноді мігрантів просто автобусами везуть прямо до призовних пунктів.
У 2025 році Al-Jazeera взяла інтерв’ю в іншого таджика, який розповів, що його затримали із простроченим дозволом на роботу, а потім катували, змушуючи «стати добровольцем на фронті в Україні», піддаючи незліченним ксенофобським та ісламофобським образам.
Мігранти стверджують, що їх катують та погрожують ув’язненням або депортацією цілих сімей.
«Основний спосіб вербування якомога більшої кількості мігрантів – це тиск на них із погрозами депортації», – повідомив Алішер Ільхамов, керівник лондонського аналітичного центру Central Asia Due Diligence.
Іноді мігрантів просто обманюють.
Салохідінов розповів, що один військовослужбовець у його загоні був узбеком, який «не розмовляв російською мовою» і був змушений «стати добровольцем» під час підписання документів у міграційному центрі.
У своїх звітах про «вилов» мігрантів російські чиновники часто використовують зневажливі вирази про них, а також коли описують чоловіків, які отримали російські паспорти, але пропустили реєстрацію у призовних пунктах. З радянських часів така реєстрація є обов’язковою для всіх чоловіків, а з 2024 року щойно натуралізовані громадяни Росії можуть втратити громадянство, якщо цього не зроблять.
«Ми виловили 80 000 таких громадян Росії, які не просто хочуть йти на передову, вони навіть не хочуть йти до призовного пункту», – заявив Олександр Бастрикін, керівник Слідчого комітету РФ у травні 2025 року, маючи на увазі нібито патріотичні настрої мігрантів.
Він похвалився, що 20 000 вихідців із Центральної Азії з російськими паспортами були відправлені на передову у 2025 році. У 2024 році Бастрикін заявляв, що до України було відправлено 10 000 вихідців із Центральної Азії
«Такі зауваження знаходять відгук у російської громадськості, яка живе з високим рівнем ксенофобії на стадії страху та безпорадності. Для них такі фрази Бастрикіна є своєрідним заспокійливим», – розповів Сергій Бізіюкін, опозиційний активіст із Рязані.
За словами спостерігачів, вихідці із Центральної Азії є легкою мішенню, адже родом із поліцейських держав, які залежать від РФ політично та економічно.
«Поки мігрантів залякують, змушуючи підписувати контракти, їхня батьківщина насправді не звертає на це жодної уваги», – наголосила Галія Ібрагімова, експертка з міграції, яка народилася в Узбекистані та мешкає у Молдові.
Незважаючи на значні бонуси за підписання контракту та невпинну пропаганду, у 2026 році кількість росіян, які хочуть воювати в Україні, скоротилася щонайменше на 20%, і Москва прагне завербувати більше вихідців із Центральної Азії.
Після підписання контракту, Салохідінова відправили до Воронежа на три тижні навчання для підготовки до війни.
«Ми просто бігали туди-сюди зі зброєю», – розповів він.
За його словами, сержанти стройової підготовки сказали, що стандартні бронежилети, шоломи, чоботи та ліхтарики були низької якості, і закликали внести по 1 мільйону рублів (13 100 доларів США) на «краще» спорядження. Цей інцидент підтверджує повідомлення про десятки подібних випадків у російських військових частинах.
Салохідінову наказали працювати на кухні, і його словесно ображали та били за найменший проступок.
Із 28 чоловіків у його підрозділі, понад 20 були мусульманами, але російські офіцери ігнорували їхні прохання не вживати свинину.
«Командири демонізували українців, кажучи, якщо ми здамося, то нас катуватимуть, зламають пальці, покалічать, засунуть [будівельну] піну в дупу, вирвуть зуби один за одним, зламають руки», – зазначає Салохідінов.
На початку січня 2026 року завербованих автобусами перевезли до окупованої Луганської області України.
Салохідінов був втомлений, наляканий і дезорієнтований – українські безпілотники «завжди» літали над ним, а вибух гранати неподалік пошкодив його ліву барабанну перетинку.
На четвертий день служби Салохідінову наказали пробігти за межі українських позицій у рамках нової російської тактики відправки двох-трьох військовослужбовців для проникнення на діряву лінію фронту.
Місія була самогубною, оскільки місцевість є відкритою, всіяною мінами і тілами загиблих російських солдатів, а українці у той час стріляли з кулеметів і запускали над ними безпілотники.
«Я біг і побачив, що по нас стріляють. Ми з моїм командиром вирішили добровільно здатися, замість того, аби померти даремно. Ми від’єднали магазини своїх штурмових гвинтівок, підняли руки та закричали, що здаємось. Нас нагодували, дали покурити, їсти, пити і навіть поласувати тістечками», – розповів Салохідінов.
Тепер він сподівається повернутися у Таджикистан і панікує від думки про те, що його візьмуть в обмін полоненими – такі відбуваються кілька разів на рік – і тоді він опиниться у Росії і його знову відправлять на передову в Україну.
Таджикистан та інші країни Центральної Азії ніколи не підтримували війну в Україні, але й відкрито її не критикували.
У серпні 2025 року Генеральний прокурор Таджикистану Хабібулло Вохідзода заявив, що жодному громадянину не буде висунуто звинувачень за бойові дії в Україні.
Тож зараз Салохідінову потрібен запит на екстрадицію.
«Я навіть радий, що мене захопили у полон, бо я зараз ні з ким не воюю, нічим не ризикую. Я навіть дякую Україні за те, що мене взяли у полон», – підсумував Салохідінов.
Переглянути всі записи автора Володимир Тиравський