У Києві, на Дарниці, місцеві жителі продовжують приносити квіти та іграшкових слоненят до зруйнованого будинку, який став символом трагедії та втрат унаслідок війни. Цей район пережив численні обстріли, але саме цей будинок привернув увагу киян своєю історією та людськими долями. Серед тих, хто приходить сюди, – не лише сусіди загиблих чи постраждалих. Багато людей приносять свої дарунки як знак солідарності й підтримки. Кожна квіт
Біля зруйнованого під'їзду, де не лишилося й натяку на руїни, тепер з'явилися стихійні меморіали: так кияни висловлюють свої біль та скорботу за загиблими
На місці трагедії, де сталося влучання ракети у ніч на четвер, 14 травня 2026 року, кипить робота. Пошуково-рятувальну операцію тутзавершили зранку 15 числа, і тепер місцевим мешканцям - усім, чиї під'їзди вистояли - дозволили повернутися до своїх квартир, забрати речі й забити вікна фанерою. А біля самого зруйнованого під'їзду, де не лишилося й натяку на руїни, - тепер з'явилися стихійні меморіали: так кияни висловлюють свої біль та скорботу за загиблими.
Інформатор вже був на місці "прильоту" напередодні, коли тут працювали рятувальники на купі уламків з бетону й усього того, що складало людське життя. Тоді тут кипіла робота - міцні хлопці з ДСНС розбирали завали, підважували краном величенькі плити. Шукали тіла мешканців, яким вже не судилося прокинутись та піти у справах після підступної нічної атаки. Від ДСНС лишилися хіба потужні автокрани - вони стоять поряд з будинком, забезпечуючи доступ всередину там, де обвалилися внутрішні сходи.
Тепер картина кардинально змінилася. Лишився хіба натяк на те, що в будинку була ще одна секція: сторона сходової клітини, що "прикипіла" до сусідньої секції будинку. Уламки вивезені, замість них - пам'ятні місця. Під уламками будинку назавжди залишилися 24 мешканці, серед них троє - неповнолітні дівчата. Наймолодшій з них було лише 12 рочків... А відтак, на краєчку пішохідної доріжки, неподалік від наметів Нацполіції й ДСНС, кияни влаштували імпровізований меморіал: кияни висловлюють біль та скорботу, приносять квіти та м'які іграшки. Так символами смутку й жалю за втраченими життями стали кумедні слоненята й ведмедики з шаликами.
У самому будинку тривають консерваційні роботи. Місцевим мешканцям, чиї домівки таки збереглися, хоча й добряче постраждали від "прильоту" (немає майже жодної цілої шибки!) нарешті дозволили зайти до квартир і затягнути собі вікна прозорою плівкою, а чи й фанерними щитами. Їх привозять волонтери, а дехто придбав собі такі у будівельному супермаркеті - на Лівобережжі столиці таких чимало.
Біля деяких під'їздів стоять речі киян, що надумалися на певний час з'їхати із свого житла. По-перше, невідомо, чи буде будинок визнаний придатним для подальшого проживання у ньому - адже поряд стався вибух балістичної ракети. Спеціальна комісія, кажуть місцеві, ще не приходила для такої перевірки (хоч на неї й дуже чекають), а от поліцейські, за процедурою, вже повним ходом складають акти.
По-друге, жити всередині квартир, із яких смертельний вихор виніс, здається, й саму сутність людського життя, бажає мало хто з місцевих. Кажуть, краще перечекати й діждати відновлення житла деінде - тим більше, що місто забезпечує киян коштами на оренду тимчасових квартир. Відтак, валізи, пакунки, самокати - усе те, що забирають із собою - поволі вантажать на "буси", що один за одним в'їжджають на подвір'я.
Доступ до будинку, щоправда, - лише для місцевих. Підійти ближче будь-кому не можна - всю локацію вже затягнули картатою "будівельною" стрічкою-обмежувачем. Чому так - зрозуміло й без слів: для мародерів, а часто такими є підлітки з навколишніх будинків, спустошені й покинуті квартири в будинках, "винесених" обстрілами - ласий шмат.
Тому навколо будинку курсують наряди патрульної поліції. А біля ще одного, теж імпровізованого, меморіалу, облаштованого під товстим деревом зібралася молодь із "Центурії" у картатих жилетках. Це молодіжний військово-патріотичний рух, створений ветеранами "Азову": хлопці й дівчата допомагатимуть підтримувати порядок на місці трагедії.
Темні часи прийшли й до бізнесів, що були розташовані поряд. Справа в тому, що місце тут "прохідне", адже поряд розташована станція метро "Харківська". Біля самого місця прильоту - і ТЦ "ХарьОК", й зупинка транспорту, що користується великим попитом. Нині торговельний центр не працює: відчинений лише один з його "якірних" орендарів, магазин "Велика кишеня Експрес". Йому несказанно пощастило - приміщення розташоване у підвалі там, куди не "дотягнулася" вибухова хвиля.
Усі інші локації ТЦ - фітнес-клуб, магазин туристичного й рибальського начиння, крамниця "Єва", аптека, магазин одягу - не працюють. Їхні вікна вже забили ДСП-панелями, відтак, тепер бізнеси чекатимуть на скління вікон, узгоджене з власниками будівлі. А от риночок, який, здається, був біля метро Харківська завжди, - відкритий, і працює навіть попри руйнування й пошкодження яток.
Нагадаємо, напередодні Інформатор писав, що п'ятницю, 15 травня 2026 рокуКиїв оголосив Днем жалоби. 24 людини загинули внаслідок найбільшого удару Росії по столиці напередодні. Серед жертв - три неповнолітні дівчини: найменшій з них було лише 12 років.
У ніч на 25 травня місто зазнало чергової комбінованої атаки - по ньому вдарили безпілотниками та ракетами, є постраждалі й руйнування у трьох районах. Всі наслідки тієї ночі зібрані узведеному матеріалі про атаку 25 травняна Київ та область. Удар 14 травня, за оцінкою самого міського голови, перевершив усі попередні - і за масштабом, і за кількістю жертв серед мирних жителів.