Внаслідок атаки російських дронів на Веселівський ліцей, розташований у Запорізькій області, знищено навчальний заклад, який пережив всі жахи Другої світової війни. Цей інцидент став ще однією трагічною сторінкою в історії освіти України під час триваючої війни. Ліцей не лише виконував функцію освітнього закладу, а й був важливою частиною місцевої громади. Атака відбулася в нічний час, коли більшість людей вже спали. За попередньою інформацією
У ніч на 15 травня 2026 року російські дрони атакували Веселівський ліцей у селі Веселе Межівської громади прифронтової Дніпропетровщини. Внаслідок удару освітній заклад зазнав нищівних руйнувань і практично згорів вщент.
Будівля ліцею була добре знаним і рідним місцем для багатьох поколінь мешканців громади. Школу збудували ще у 1933 році. Вона пережила Другу світову війну, а у 1960–1970-х роках за підтримки колгоспу «Перемога» заклад розбудували та добудували нові приміщення. Саме тут десятиліттями навчалися діти Веселого, формувалися спогади, дружба і майбутнє цілих поколінь.
Щодня у стінах ліцею вирувало життя — сюди приходили учні, педагоги, батьки, народжувалися нові ідеї, проводилися зустрічі та свята. Тепер же громада з болем дивиться на вибиті вікна, зруйновані кабінети та понівечені коридори, які були частиною життя сотень людей.
Директорка ліцею Наталія Сідаш емоційно прокоментувала трагедію:
«… Ворожий удар пошкодив будівлю, яка для багатьох мешканців села Веселе була добре знайомим і рідним місцем. Це не просто будівля. Це місце, з яким у багатьох пов’язані роки навчання, роботи, дитинства і теплих спогадів».
За словами Наталії Сідаш, школа має велику історію — від 1933 року і до сьогодні. Попри руйнування, ліцей продовжує працювати дистанційно. Діти евакуйовані, а нині онлайн навчаються близько 100 учнів Веселівського старостату та інших населених пунктів.
Особливо болісним є те, що це вже не перший удар по освітній інфраструктурі громади. Другий рік поспіль російські війська системно атакують місця, де жили пам’ять, знання та дитячі голоси. За цей час у громаді зруйновано шість закладів освіти, ще дванадцять — пошкоджено.
Попри складні умови, освітяни продовжують працювати. Педагоги щодня залишаються на зв’язку з дітьми — навчають, підтримують і допомагають зберігати той важливий зв’язок, без якого неможливо уявити справжню школу. Освітній процес триває, адже за ним стоять люди, віддані своїй справі навіть під час війни.