У Ромнах, невеликому містечку на Сумщині, місцева влада ініціювала створення "Клубу рибалок", який має на меті допомагати постраждалим від війни через проведення лекцій та обговорень. Ця нова ініціатива викликала неоднозначну реакцію серед мешканців, адже замість фінансової або матеріальної підтримки громада отримує лише слова. За інформацією представників міської ради, клуб покликаний стати платформою для спілкування та обміну досвідом між людьми, які пережили травматичні події. Однак крит
Роменська міська рада з неймовірним пафосом відрапортувала про старт чергового “масштабного соціального проєкту”. 13 травня чиновники радісно провели презентацію ініціативи, яка має зробити життя громади безпечним і комфортним. Але є один нюанс: у ролі головних рятівників та соціальних експертів несподівано виступила громадська організація «Клуб рибалок України».
Так-так, вам не здалося. Організація, члени якої зазвичай асоціюються з виловом риби (іноді, будьмо відвертими, не зовсім законними методами), тепер взялася за душі та соціальний захист населення. Представниця організації Інна Новікова гордо анонсувала, що їхня “риболовля” в Роменській громаді триватиме цілий рік — з 20 квітня 2026 року по 20 квітня 2027 року.
Проєкт звучить солідно, адже впроваджується спільно з ЮНІСЕФ за фінансової підтримки урядів США, Норвегії та Швеції. Здавалося б, закордонні донори — це шанс на реальну, відчутну допомогу для людей, які втратили майно чи опинилися у скруті. Але не поспішайте радіти. Жодної гривні на руки, жодних реальних речей чи матеріальної підтримки постраждалі не побачать. Натомість “рибалки” щедро насиплють їм специфічних термінів.
У меню благодійності від любителів риболовлі заявлені виключно розмови:
Мультифункціональні мобільні команди для психосоціальної підтримки дітей та профілактики гендерно-зумовленого насильства.
Спеціальні мобільні бригади для “соціального супроводу родин”.
Загадковий “кейс-менеджмент” у сфері захисту дітей.
Професійна підтримка та навчання місцевих працівників соціальної сфери.
“Екстрене реагування” на кризи та лекції про протимінну безпеку для школярів. (отак підірветься на міні школяр, а благодійники із “Рибалок” замість надати кошти на лікування, прочитають йому лекцію).
Такий підхід — це дуже зручний і популярний нині тренд. Коли витрачати реальні кошти на людей жалюгідно, а примазатися до піару на фоні чужої біди конче необхідно, на арену виходять невідомі психологи та юристи. Місцева влада ж із задоволенням плескає в долоні та розміщує новини на офіційних ресурсах, імітуючи бурхливу турботу про населення. І байдуже, що подібних “консультантів” і служб на балансі самої держави й так вистачає.
Можна не сумніватися: після війни ці грантові “благодійники” з вудками будуть на кожному кроці бити себе в груди, хизуючись тим, скільком тисячам українців вони “допомогли” вижити. От тільки навряд чи вони відкрито зізнаються, що вся їхня колосальна підтримка полягала не в реальних справах, а виключно у задушевних бесідах за чужий кошт.
Підписуйтесьна нас уТЕЛЕГРАМ – там ми даємо оперативну інформацію