У Івано-Франківську відбулася зустріч, присвячена життю патронатних сімей, де обговорили важливість цього інституту для суспільства. Патронатні батьки діляться своїми історіями та досвідом виховання дітей, які опинилися в складних життєвих обставинах. Учасники заходу підкреслюють, що їхнє покликання — не лише забезпечити дітям дах над головою, а й подарувати їм любов і підтримку. Під час зустрічі було відзначено значення емоційного зв'язку
15 травня в Івано-Франківську відбувся інформаційно-просвітницький захід «Жива книга: відверті історії турботи про дітей», приурочений до Міжнародного дня сім’ї. Участь у ньому взяли патронатні вихователі, прийомні батьки, батьки-вихователі, опікуни та піклувальники.
Про це пише«Галка»із заходу.
Захід «Жива книга» вже 18 разів проводили у різних регіонах України. Його мета — популяризація патронатних сімей та сімейних форм виховання дітей.
Представниця організації «Партнерство “Кожній дитині”», яка співпрацює із системою захисту дітей, Ольга Павлик зазначає, що ініціативу започаткували в Україні нещодавно.
«Це дуже актуально. Мені здається, коли люди більше знають про патронат, вони стають сміливішими. Адже коли не знаєш — страшно зробити перший крок. Тут важливо, щоб люди почули не лише спеціалістів, а й тих, хто вже має цей досвід», — каже Павлик.
На подію завітали близько десяти сімей.
Мати-вихователька дитячого будинку сімейного типу Наталія Дмітрієва розповіла, що її родина родом із Запорізької області. У 2022 році вони переїхали до Івано-Франківська, а згодом міжнародний фонд надав їм житло у Городенці.
За словами жінки, прийомну сім’ю вони створили ще у 2013 році.
«Спочатку в нас була одна дитина, потім двоє. На початку повномасштабної війни в родині було четверо дітей. Коли ми переїжджали, вирішили взяти ще одного хлопчика», — пригадує вона.
Згодом сім’я прийняла ще шістьох дітей.
«Мої старші доньки говорили мені: “Мамо, давай брати ще дітей, адже почалася війна, дітям потрібна родина”. Коли в нас з’явилася можливість, ми поповнили сім’ю ще шістьма дітьми», — каже Наталія Дмітрієва.
Усі діти були повернуті з евакуації. Наразі офіційно у родині виховують дев’ятьох дітей, хоча фактично разом проживають десятеро — одна з вихованок уже досягла повноліття, але продовжує жити з сім’єю.
«Не треба боятися брати дорослих дітей. У нас усі діти народжені серцем. Вони допомагають одне одному та відчувають себе справжньою родиною», — додає жінка.
Патронатна вихователька з Богородчанської громади Наталія Мартинович надає послугу патронату вже півтора року. За її словами, вони з родиною давно хотіли всиновити дітей, однак через те, що вже виховують трьох власних дітей, їм запропонували спробувати патронат.
«До кожної дитини можна знайти підхід. Мої емоції від цієї роботи — це відповідальність, любов і бажання передати сімейні цінності. Важко відпускати дітей, але ти розумієш, що мусиш», — зазначає Мартинович.