У Кам’янці-Подільському впорядкували могили Юхима Сіцінського та Микити Годованця

Напередодні Міжнародного дня музеїв колектив Кам’янець-Подільського державного історичного музею-заповідника провів акцію з благоустрою місць поховань видатних діячів краю. Співробітники закладу привели до ладу могили людей, чиї імена стали невід’ємною частиною історії Поділля та безпосередньо музейної справи. Але є одне “але”…

Зокрема, було впорядковано місце спочинкуЮхима Сіцінського— видатного історика, археолога та етнографа. Саме він був засновником Кам’янець-Подільського музею, і завдяки його наполегливості заклад перетворився на головний осередок збереження культурної спадщини та історичної пам’яті регіону.

Також музейники прибрали могилу відомого українського байкаряМикити Годованця. Постать літератора тісно пов’язана із заповідником, оскільки його творчі доробки та меморіальні матеріали сьогодні зберігаються у фондовій колекції музею.

Для працівників закладу ця щорічна ініціатива є не просто технічним прибиранням, а символом глибокої вдячності попередникам, які залишили по собі вагомий духовний спадок. Адже збереження пам’яті про дослідників та творців культури — це така ж важлива частина музейної роботи, як і догляд за експонатами, такрозповілипро виконану роботу у Кам’янець-Подільському державному історичному музеї-заповіднику.

Однак кам’янчани мають з цього приводу свої думки.

Якщо бути щирими , і говорити правду, а не брехати про “щорічну традицію” якої просто не існує в природі, як і в казенних установах Кам’янця не вітається говорити правду, то традиційно, за щорічною традицією могили Юхима Сіцінського та Микити Годованця усі ці роки впорядковувалиПідгірна ЛоратаИрина Фурман. А також могилу Ганіцького, впорядковувати яку, вочевидь у музейників немає традиції ) Але добре, що нарешті Кам’янець-Подільський державний історичний музей-заповідник окстився і спам’ятався , що “саме завдяки його (Юхима Сіцінського) праці й відданості справі збереження культурної спадщини музей став осередком історичної пам’яті Поділля, а працівники музею мають сьогодні працевлаштування. Так само як і завдяки Ользі Пламеницькій більшість із них сидить у кабінетах будівель, реставрованих Євгенією та Ольгою Пламеницькою… (певно добре, що вони поховані у Києві, бо в Кам’янці їх могили точно б музейники не прибирали). Шкода, що 6 кущів калини, посаджених мною особисто рік тому з обох боків надгробку Сіцінського десь зникли…. Я так розумію – їх скосили мотокосою, коли ті страшні чагарі рубали працівники кладовища…. чи комунальники. Чи самі музейники викорчували? Шкода праці і саджанців калини, вирощених з такою любов’ю моєю колегою, історикинею і поеткоюНаталія Потеряєва Гончар, і переданих нею з смт Закупне для того, аби я їх посадила біля надгробку Сіцінського. А так… тішуся, що нарешті совість у керівництва музею і музейників, які десятиліттями ці могили не прибирали і довели були до того, що вони поросли оленячим мохом, і ми з Іриною Фурман відмивали їх, – нарешті озвалася. До слова…. надгробок із мармуру, а тому, якщо його справді помити із засобами, водою, то він має бути білого кольору, а не брудного-зеленого, – прокоментувалаписьменниця Лора Підгірна.

Та додалафото, як могила виглядала минулого року.

Так, Лора Підгірна, я пам’ятаю, яка ця могила була. В зеленому мохові занедбана. Я вже й не пам’ятаю, скільки побутової хімії ми тоді використали, щоб привести її в належний вигляд. Пам’ятаю, як спеціально вирощену саджали там калину, саме для цього місця, щоб було гарно. Зараз комусь ВЖЕ ТРАДИЦІЙНО, без коментарів… Калини шкода… Людина з душею її вирощувала, а ми саджали. Ще й спеціальну лопатку саперну шукали, щоб акуратно її висадити. Що можу сказати. Комусь калина – це Україна, а комусь певно бур’ян, який заважає, додала Ірина Фурман.

Всі новини на одному каналі вGoogle NewsПідписуйтесь та оперативно слідкуйте за новинами уТелеграм,Вайбер,Facebook