У Всесвітній день сім'ї, який відзначається 15 травня, волиняни ділилися своїми теплими спогадами та переживаннями про родину. Цей день став нагодою для багатьох людей замислитися над значенням сімейних зв'язків та підтримки. Відомі особистості з Волині поділились своїм досвідом і розповідями про те, як важливо мати близьких людей поруч. Зокрема, представники культури та спорту підкреслювали роль родини у формуванні їхньої особистості та кар'єри. Вони згад
15 травня у світі відзначають День сім’ї — дату, яка нагадує про людей, поруч із якими ми ростемо, переживаємо найважчі моменти та вчимося підтримувати один одного.
Для когось родина — це рідний дім і спогади дитинства, для когось — мотивація триматися під час війни. А ще — це традиції, пам’ять про покоління та прості моменти, які з роками стають найціннішими.
ЖурналістиВСНпоспілкувалися з відомими волинянами про те, що для них означає сім’я та які цінності вони бережуть у своїх родинах.
Речниця ГУ Національної поліції у Волинській областіОльга Бузулукрозповідає, що з віком її ставлення до родини дуже змінилося. Якщо у підліткові роки хотілося швидше вирушити у самостійне життя, то зараз найбільше тягне саме додому — до батьків, рідних і знайомого тепла.
Вона розповідає, що особливо цінує стосунки з мамою, татом і братом. У родині навчилися більше довіряти одне одному, підтримувати й менше критикувати. Для неї сім’я — це також пам’ять про старші покоління, бабусь і дідусів, за якими дуже сумує.
«Коли мені було 13–15 років, дуже хотіла поїхати з дому, піти в самостійне життя. А зараз, навпаки, весь час тягне до рідного дому, до мами з татом. Коли є рідний дім, де живуть батьки, де завжди тепло, красиво і смачно — це важливо. А в наш час і поготів».
У родині речниці поліції важливими залишаються спільні свята, сімейні зустрічі та подорожі з батьками й дітьми. Саме в таких моментах, на думку Ольги найбільше відчувається справжня близькість.
Для ветерана з ЛуцькаОлександра Мурашована позивний «Фін» сім’я сьогодні — це насамперед опора та місце сили. Він зізнається, що після всього пережитого особливо починаєш цінувати прості речі — розмови, обійми та можливість бути поруч із рідними.
Найбільшою підтримкою для нього залишається дружина, яку він називає своїм тилом і спокоєм. У родині, каже ветеран, найбільше цінують чесність, повагу та довіру. А особливе значення мають моменти, коли вдається зібратися всім разом.
«Родина — це ті люди, заради яких ти тримаєшся, навіть коли дуже важко. Після всього, що доводиться переживати, починаєш ще більше цінувати прості речі — розмову, обійми, час разом. І чесно — саме родина дає мені мотивацію рухатись далі і не здаватися».
Найемоційнішими спогадами для нього залишаються повернення додому після розлук, коли кожна зустріч із близькими відчувається як маленьке свято.
У коментарі журналістамВСНсекретар Луцької міської радиКатерина Шкльодарозповіла, що для неї родина — це насамперед опора та люди, які допомагають триматися навіть тоді, коли життя навколо змінюється надто швидко.
Посадовиця зізнається, що через постійний ритм життя спілкування з батьками та братом часто обмежується телефонними розмовами й однією зустріччю на тиждень. Але навіть цього достатньо, аби постійно відчувати підтримку та любов. У своїй родині Катерина найбільше цінує довіру та вміння проходити труднощі разом. Змалку батьки привчили Катерину до того, що важливі рішення потрібно ухвалювати спільно, підтримуючи одне одного.
Особливо тепло вона говорить про сімейні традиції. Одна з найулюбленіших — святкові сніданки, які для всієї родини готує тато.
«Мені майже сорок, але тато досі телефонує перед святами з однаковим запрошенням: «Приїжджай на сніданок», і, чесно, це один з найтепліших моментів мого життя».
Найяскравіші спогади про сім’ю в неї пов’язані з дитинством та поїздками до села Сваловичі, де на канікули збиралася вся велика родина. Вона згадує річку, ліс, зимові гірки, бабусині розповіді та дев’ятьох онуків, які проводили літо разом. Саме таким, за словами Катерини Шкльоди, і запам’ятовується справжнє дитинство — теплим, живим і наповненим родинною любов’ю.
Голова Волинської обласної радиГригорій Недопадназиває сім’ю своєю фортецею та головним життєвим пріоритетом. Разом із дружиною Оленою, вони виховують двох дітей, синаОлегата донькуТетяну, намагаються прищепити їм повагу до старших і турботу про рідних.
У їхній родині важливими залишаються релігійні свята, спільні зустрічі та постійна підтримка одне одного. Особливо гостро цінність сім’ї, каже Григорій Недопад, відчулася у перші дні повномасштабного вторгнення, коли родина була змушена пережити розлуку.
«Моя сім’я — це моя фортеця, як це не банально звучить, бо це місце, де я відновлюю сили, де ми спілкуємось, проводимо час разом, підтримуємо один одного, ділимося планами та мріємо. Сину влітку виповниться 21, він навчається в університеті. Доньці днями виповниться 17 років, вона хоче обрати фах лікаря.
З дня мого одруження, від 21 вересня 2003 року, сім’я – це мій головний особистий пріоритет. Сьогодні наші турботи як батьків - це підготувати дітей до самостійного життя».
Т.в.о. голови Волинської обласної державної адміністраціїРоман Романюкрозповів, що родина для нього — це насамперед рідні люди, поруч із якими відчуваєш тепло, любов і комфорт. Для нього - це дружина, діти, сестра та батьки, яких він намагається регулярно відвідувати.
Він переконаний, що найбільше щастя дорослої людини — залишатися дитиною, доки живі батьки. У родині Романа Романюка важливими є традиційні українські цінності та спільне відзначення великих релігійних свят. Також він наголошує на важливості часу разом і спільного дозвілля, яке формує дітей через приклад батьків.
«Адже найбільше щастя в житті дорослої людини – це бути дитиною. А діти ми – доки живі наші батьки».
Одним із найважливіших моментів для його родини стало народження дітей, яке змінило сімейне життя та наповнило його новим змістом.
Народний депутат УкраїниВ’ячеслав Рубльовне виносить сімейне життя на публіку, однак журналістамВСНрозповів, що для нього родина є надійним тилом, джерелом сили та головною мотивацією працювати заради майбутнього країни. Він із теплом згадує своїх батьків, які завжди вміли підтримати та дати мудру пораду у складні моменти. Найближчими людьми для нього залишаються дружина та діти.
У сім’ї, розповідає Рубльов, найбільше цінують щирість, взаємопідтримку та любов до України. Попри постійні відрядження й напружений графік, у його сім'ї намагаються завжди знаходити час для спільного дозвілля та простих розмов у родинному колі.
«У такі хвилини особливо гостро усвідомлюєш: сім’я — це і є та маленька Україна, за майбутнє якої ми боремося щодня».
Найбільше йому запам’ятався момент повернення додому після початку повномасштабного вторгнення — радість в очах дітей і водночас тривога за майбутнє, яку тоді переживала кожна українська родина.
ПисьменникІгор Павлюкназиває сім’ю своєю головною опорою та найбільшою життєвою цінністю. Він розповідає, що виріс у складних умовах — без мами, яку втратив при народженні, і виховувався дідусем та бабусею. Саме це, каже він, навчило його особливо берегти власну родину.
«Недавно донька мені каже: «Тато, ти як для сироти дуже добрий тато». Ну, в мене, я відвернувся — аж сльоза пішла».
Сьогодні для нього сім’я — це дружина, доньки, онук і зяті, яких він сприймає як синів. Ігор Павлюк зізнається, що з роками дедалі більше цінує прості моменти разом і шкодує, що через обставини родина рідко може зібратися повністю. Особливе місце у його житті займають родинні традиції, пам’ять про рід і духовні цінності, які він виніс із дитинства у волинському селі.
Наталія Благовірнаговорить, що родина для неї — це не лише найближчі люди поруч, а й глибоке відчуття приналежності до свого роду, пам’яті та коріння. Вона зізнається, що навіть звичайна дорога між містами чи знайомі родинні речі щоразу нагадують про близьких і зв’язок поколінь.
У своїй сім’ї Наталія найбільше цінує взаємопідтримку, духовну близькість, чесність та силу жіночої лінії роду. Каже, саме родина вчить бути опорою одне для одного, особливо в час війни, коли тривога за рідних стала частиною щоденного життя. Важливими для родини залишаються і традиції — спільний стіл на Різдво та Великдень, приготування страв за бабусиними рецептами, збирання великоднього кошика та спільна молитва.
«Родина – це джерело сили і відчуття приналежності до роду».
Радник міського головиРоман Кравчукпереконаний, що міцна сім’я починається з правильних цінностей і взаємної посвяти одне одному. Каже, для нього родина — це Божий задум, який потрібно берегти щодня. Він переконаний, щосаме з міцної сім’ї починається здорове й сильне суспільство, а справжнє щастя людина знаходить насамперед удома — поруч із рідними.
Історія його сім’ї розпочалася ще у юності. З майбутньою дружиною вони познайомилися дуже рано, а сьогодні вже понад 20 років ідуть життям разом, із них майже 16 — у шлюбі.
У сім’ї Кравчуків важливими залишаються спільна молитва, час разом і духовна близькість. Щовечора родина разом із дітьми молиться за Україну, мир і військових, а щотижня намагається проводити час разом — на прогулянках або сімейних обідах.
Найтеплішими спогадами для них залишаються спільні подорожі. Через війну таких моментів стало менше, однак родина мріє, що після перемоги знову зможе більше мандрувати разом.
Також Роман поділився принципами, які вважає основою сильної сім’ї й сподівається, що цей перелік буде актуальний для інших родин:взаємна посвята, спільне проведення часу, щира комунікація, вміння проявляти почуття, здатність розв’язувати конфлікти та спільне духовне життя.
«Колись один мудрець казав:«Щасливий той, хто щасливий в себе вдома». Я з цим абсолютно погоджуюсь і вважаю, що родина і сім'я - це є найбільша цінність нашого суспільства.
Для мене моя сім’я — це велика цінність».
У День сім’ї історії цих людей звучать по-різному, але всі вони — про одне: родина залишається місцем, де тебе чекають, підтримують і люблять незалежно від обставин.