Група вчених з університету Південної Каліфорнії зробила важливе відкриття у сфері кардіології, виявивши новий фактор, який може суттєво впливати на розвиток гіпертонії. Дослідження показало, що специфічний білок, який активується під час запальних процесів, має безпосередній зв'язок із підвищенням артеріального тиску. Вчені провели серію експериментів на лабораторних мишах та людських клітинах, щоб зрозуміти механізми дії цього білка. Результ
Науковці з Університету Окленда відкрили механізм, який запускає каскад процесів, що призводять до стійкого підвищення артеріального тиску. Виявилося, він повʼязаний із ділянкою мозку, що зазвичай відповідає за дихання.
Парафаціальна зона – ділянка стовбура мозку, що активується під час форсованого видиху, наприклад, під час сміху, кашлю або інтенсивних фізичних вправ, при яких задіяні м’язи преса. На відміну від звичайного видиху, який відбувається пасивно за рахунок еластичності легень, форсований видих керується потужними сигналами зі стовбура мозку.
Дослідники з Нової Зеландії зʼясували, що ця ж сама зона одночасно активує нерви, які змушують кровоносні судини звужуватися, що призводить до стрімкого підвищення тиску.
Під час експериментів команда вчених виявила, що при гіпертонії латеральна парафаціальна зона перебуває в постійно збудженому стані. Коли науковці штучно «вимкнули» цю ділянку, артеріальний тиск повернувся до нормальних показників. Це підтвердило пряму роль мозку в розвитку хронічної гіпертонії.
Оскільки прямий вплив на мозок за допомогою ліків – завдання складне та небезпечне через ймовірні побічні ефекти, науковці намагалися віднайти «дистанційний» спосіб керування цією зоною. Так з’ясувалося, що парафаціальна область отримує сигнали від каротидних тілець — невеликих скупчень клітин-хеморецепторів у шиї біля сонної артерії, які контролюють рівень кисню в крові.
«Наша мета — націлитися на каротидні тільця. Ми підбираємо препарат, який плануємо перепрофілювати для пригнічення їхньої активності. Це дозволить безпечно та дистанційно інактивувати латеральну парафаціальну зону, не вводячи ліки безпосередньо в мозок», — пояснили автори роботи.
Цей підхід може стати проривом у лікуванні пацієнтів із резистентною гіпертензією, а також іного стану — апное уві сні, при якому різко зростає під час зупинок дихання активність каротидних тілець.