Одеса, відома своєю багатою культурною спадщиною, знову підтверджує статус колиски українського театру. Це місто стало не лише важливим осередком для розвитку театрального мистецтва в Україні, але й місцем, де розпочалась кар'єра видатного актора і режисера Марка Кропивницького. Його внесок у театр важко переоцінити — саме тут він створив свої перші вистави та заклав основи української драматургії. Кропивницький народився 1860 року на території сучасної Кіровоградщини, проте його
У цьому матеріалі використано відомості з біографічних джерел про діяльність Театру корифеїв та коментарі засновника Музею-кав’ярні «Стара Одеса» Петра Манеліса. Автентичні світлини й експонати, згадані в публікації, походять із колекції музею.
Одеса століттями тепло приймала українських митців, але для театрального руху цієї епохи місто стало не просто черговою зупинкою — тут поступово формувався сам дух майбутнього національного сценічного мистецтва.
Офіційний відлік історії українського театру в Одесі часто починають з гастролей Марка Кропивницького та Театру корифеїв у 1883 році (10 (22) травня 1840 — 8 (21) квітня 1910). Проте зв’язок митця з Одесою сягає ще 1871 року.
Саме в 1871-му молодий Кропивницький приїхав до міста з наміром вступити до університету або Технологічного інституту. Однак Одеса — театр і опера, насичене мистецьким життям місто — змінило його плани.
Згідно зі спогадами, саме тут у нього виник справжній потяг до сцени: після кількох відвідин італійської опери він зрозумів, що його покликання — театр, — згадує Петро Манелис.
Усі автентичні речі й світлини, згадані в цьому матеріалі, зберігаються в колекції названого музею. Саме в Одесі відбувся перший професійний вихід Кропивницького на сцену.
У листопаді 1871 року в Одеському народному театрі (відомому як театр Моркових і Чернишова), в дерев’яному приміщенні, перебудованому з цирку на Олександрівській вулиці, він дебютував у ролі Стецька у виставі «Сватання на Гончарівці» Григорія Квітки-Основ’яненка.
Цей дебют став початком великої акторської кар’єри. Пізніше сам Кропивницький називав Одесу «батьківщиною свого сценічного таланту» — не місцем народження, а місцем становлення дару.
Одеса перетворилася на одну з провідних сцен для Театру корифеїв — першого професійного українського театру, що докорінно вплинув на розвиток національної культури.
На одеських підмостках виступали справжні легенди: Михайло Старицький, Марія Заньковецька, Іван Карпенко-Карий, Микола Садовський, Панас Саксаганський. Їхні вистави викликали справжній ажіотаж — квитки розкуповували заздалегідь, зали були переповнені, а глядачі часто вимагали повторення окремих сцен.
Це набувало особливого значення в умовах заборон. Російські цензурні обмеження, зокрема Емський указ, звужували публічне використання української мови, тому кожна вистава українською ставала не лише мистецькою подією, а й формою спротиву. Слово з української сцени звучало як акт свободи.
У 1896 році Марко Кропивницький відзначив в Одесі, на сцені міського оперного театру, 25 років своєї акторської діяльності — подія символічна, адже саме тут почався його видатний шлях.
Одеса зберегла пам’ять про нього: тут відбулися і його останні гастролі.
У квітні 1910 року на сцені театру Сибірякова відбулися останні виступи Марка Лукича Кропивницького. Хоча актор уже відчував погіршення здоров’я, він не припиняв виходити на сцену.
Театр для нього був не просто ремеслом — це було його життя. Повертаючись потягом із цих гастролей, він помер 21 квітня 1910 року. Наче одеська сцена стала і початком, і завершенням його великого шляху.
Успіх Театру корифеїв в Одесі підтримувала й організація Просвіта, яка ставила вистави, популяризувала українське слово і формувала нову культурну свідомість. Важливу роль у культурному житті міста відігравали також опери Миколи Лисенка.
Одеса справді відіграла ключову роль у становленні українського театру. Тут не лише аплодували виставам — тут театр дорослішав, міцнів і ставав важливим голосом нації.
І сьогодні, прогулюючись старими вулицями міста, легко уявити, як колись молодий Марко Кропивницький, ще не знаючи своєї долі, зайшов до театру — і назавжди змінив хід української театральної історії.
Створено за матеріалами:odessa-life.od.ua