У Чернігові відбулася прощальна церемонія з видатним українським актором Миколою Мироненком, який залишив по собі яскравий слід у культурному житті країни. Друзі, колеги та шанувальники зібралися, щоб вшанувати пам'ять людини, яка була не лише талановитим артистом, але й світлою особистістю. Микола Мироненко запам’ятався глядачам своїми незабутніми ролями на сцені театру і в кіно. Його творчість охоплювала широкий спектр жанрів
14 травня у Храмі всіх Святих попрощалися з актором Чернігівського обласного музично-драматичного театру Миколою Мироненком. Колеги, рідні та друзі згадують його як світлу, добру та щиру людину, яка понад усе любила театр.
«Він такий простий, але одночасно такий глибокий був. Це велика втрата. Тому що таких акторів зараз дедалі менше», —Олександр Монастирський, актор Чернігівського обласного академічного українського музично-драматичного театру ім. Т. Г Шевченка.
«Він завжди привітний, він був теплою людиною, яка обійме, запитає, поговорить із тобою. Було приємно отримати знання від таких майстрів, як вони, побачити, як вони працюють, яка в них школа була, як вони тобі допомагають на сцені завжди», —Катерина Ткачук, акторка Чернігівського обласного академічного українського музично-драматичного театру ім. Т. Г Шевченка.
«Людина, яка любила пожартувати, шалено полюбляла футбол, колег. І сьогодні, на жаль, ми побачимось із ним тут востаннє», —Андрій Бакіров, режисер Чернігівського обласного академічного українського музично-драматичного театру ім. Т. Г Шевченка.
Микола Мироненко народився 31 серпня 1950 року в Чернігові. З 1971-го до 1992 року працював у Чернігівському драмтеатрі, пізніше грав у Ніжинському драмтеатрі імені Коцюбинського, а у 2007 році повернувся до Чернігівського драмтеатру. За роки творчої діяльності Микола Мироненко зіграв у сотнях вистав та був неодноразово відзначений почесними грамотами й подяками.
«Миколай Семенович був дуже порядною людиною. Я доньці його розповідав, як він прийшов до мене і сказав, що він усе, я його вмовляв лишитися, але йому було вже важко зі здоров’ям, він сказав, що актор має або грати, або відпочивати», —Андрій Бакіров, режисер Чернігівського обласного академічного українського музично-драматичного театру ім. Т. Г Шевченка.
«Останні два роки він уже не працював, він пішов за станом здоров’я. Остання його робота – це «Гріх» Винниченка, він там грав батька одного з персонажів. Багато ролей, одразу всі не пригадаєш. «Ніч перед Різдвом» – дуже яскравий Голова був. З останніх ролей – це «Кайдашева сім’я», —Олександр Монастирський, актор Чернігівського обласного академічного українського музично-драматичного театру ім. Т. Г Шевченка.
«Я була на одній з останніх вистав. Його роль була городничого – пройтися сценою на початку і в кінці. Було видно, як йому важко, але він спину рівно тримав. Я його так запам’ятала в цій останній ролі. Але він грав дуже багато різних», —Тетяна Глюк, племінниця актора Миколи Мироненка.
Окрім театру, Микола Мироненко обожнював читати книги.
«Для нього книжка – це було найголовніше. Але останнім часом, коли потрапив до лікарні, він уже книжку не просив. А ось кілька місяців тому він також потрапив до лікарні, в нього було слабке серце, перше, що він сказав, привезти йому окуляри і книжку. Тобто він був дуже обізнаною людиною. Він мав власну бібліотеку, яку перечитував багато разів», —Тетяна Глюк, племінниця актора Миколи Мироненка.
Помер Микола Мироненко 11 травня 2026 року на 76-му році життя.
«Він до останнього мав сили з усіма спілкуватися, коли приходила, завжди питав, як я, до останнього. Я бачила його буквально за кілька тижнів до смерті. Він турбувався про кожного з нас до останнього. Це дуже добра людина. Ще колись моя мама казала: «За що я люблю Колю, то за те, що в нього є душа і серце». Ці слова якраз про нього», —Тетяна Глюк, племінниця актора Миколи Мироненка.
Журналіст: Оксана Замятіна
Оператор: Ангеліна Лабута