У Херсонській області спостерігається активізація дій представників неканонічної Української Православної Церкви Київського Патріархату (УПЦ КП), які прагнуть легалізувати свою діяльність у регіоні. В умовах триваючої війни та змін в релігійному ландшафті країни, ця ситуація викликає чимало запитань і занепокоєння серед місцевих жителів. Представники УПЦ КП вже розпочали переговори з органами влади щодо отримання офіційного статусу, що дозволить їм проводити бог
У Херсоні зафіксовано спробу осіб, пов’язаних з залишками неіснуючої Української православної церкви Київського патріархату (УПЦ КП), отримати легальний статус в українському правовому полі. Йдеться про реєстрацію Громадської спілки «Херсонський єпархіальний координаційний центр православних громад», яку 6 квітня 2026 року здійснило Сумське міжрегіональне управління Міністерства юстиції України.
Формально мова йде не про релігійну організацію, а про громадське об’єднання, що діє на підставі Закону України «Про об’єднання громадян». Однак аналіз засновників, керівництва та статутних цілей свідчить: нова структура фактично виконує функції єпархіального управління неіснуючої в юридичному та канонічному сенсі Херсонської єпархії УПЦ КП.
Сама Спілка була створена 24 березня 2026 року. Її засновниками стали структури та особи, безпосередньо пов’язані з групою прихильників покійного Почесного Патріарха Філарета, які після створення Православної Церкви України не погодилися з ліквідацією УПЦ КП як окремої церковної структури.
Очолив новостворену спілку Іван Ковалюк, чия посада, згідно статуту, зазначена як «Правлячий Архієрей». Саме ця деталь фактично демонструє, що громадська організація використовується як аналог церковного адміністративного органу.
Після отримання Томосу та створення Православна Церква України 15 грудня 2018 року УПЦ КП припинила окреме існування, увійшовши до складу нової Помісної церкви. Спроби Патріарха Філарета відновити УПЦ КП блокувалися Мін’юстом та не знайшли підтримки в українських судах.
Саме тому прихильники відродження УПЦ КП намагаються обійти Закон України «Про свободу совісті та релігійні організації» та легалізувати свою діяльність, використовуючи альтернативні форми, без офіційної реєстрації релігійної організації.
Від конфлікту з ПЦУ – до паралельної ієрархії
Ключовою фігурою херсонського представництва УПЦ КП єігумен Михаїл(у миру – Микола Ковалюк). Він є випускником Московської духовної семінарії та академії, тривалий час служив у Курській і Воронезькій єпархіях Російської православної церкви, а у 1997 році був переведений до Херсонської єпархії УПЦ МП. Вже за два роки, у 1999 році, перейшов до УПЦ КП та очолив Покровський храм у Херсоні.
14 грудня 2020 року неканонічний Архієрейський собор УПЦ КПпроголосив61-річного ігумена Михаїла «єпископом Херсонським і Таврійським». У відповідь на це керуючий Херсонською єпархією Православної Церкви Україниєпископ Никодимвиключив його з кліру ПЦУ «за участь у розкольницьких антицерковних діях».
Фактично саме з цього моменту на Херсонщині почалися спроби формування паралельної церковної структури на чолі з Почесним Патріархом Філаретом, що претендувала на спадкоємність УПЦ КП, але не визнавалася ані державою, ані світовим православ’ям.
2 лютого 2022 року проти ігумена Михаїла (Ковалюка) та інших ієрархів УПЦ КП, «які безпідставно привласнили собі архієрейські титули та вчинили інші численні публічно засвідчені злочини проти канонічного порядку та церковної єдності», Священний Синод ПЦУ розпочав церковний суд.
Боротьба за спадщину Філарета
Попри втрату реального впливу ще за життя, Патріарх Філарет залишався символічним центром тяжіння для духовенства та мирян, невдоволених створенням ПЦУ під зверхністю Константинопольського патріарха.
Попри намагання розхитувати ПЦУ зсередини, митрополит Єпіфаній та українська влада воліли не звертати уваги на активність престарілого Почесного Патріарха Філарета, який, перебуваючи на повному утриманні ПЦУ, одночасно висвячував новий єпископат УПЦ КП та закликав до об’єднання навколо себе незадоволених ПЦУ.
Відразу після смерті 98-річного Філарета, 21 березня 2026 року, самопроголошеним «Патріархом Київським і всієї Руси-України» став заборонений у служінні клірик ПЦУ архімандрит Никодим (Кобзар) з Сум.
27 березня 2026 року «патріарх» Никодимвисвятивсекретаря неканонічної Херсонської єпархії УПЦ КП ігумена Іоана (Ковалюка) – сина ігумена Михаїла – на «єпископа Херсонського та Миколаївського». Сам же ігумен Михаїл раніше був наречений «митрополитом Івано-Франківським та Чернівецьким».
Одночасно «єпископ» Іоан став очільником новоствореного «Херсонського єпархіального координаційного центру православних громад».
11 травня 2026 року Священний Синод ПЦУ визнав «патріарха» Никодима та ігумена Михаїла (Ковалюка) винними у канонічних порушеннях церковного права (схизмі) та позбавив сану.
Скільки парафій у херсонській УПЦ КП?
Будь-яка церква — це, передусім, віруючі та священники. Достеменно невідомо скільки кліриків та реально діючих громад перебувають в управлінні неканонічної Херсонської єпархії УПЦ КП. За даними системи YouControl, у Херсонській області продовжують існувати 14 юридичних осіб, зареєстрованих як структури УПЦ КП, які після створення ПЦУ не були ліквідовані або перереєстровані.
Однак юридичне існування ще не означає фактичної активності. Однозначно, громади, що розташовані на тимчасово окупованому лівобережжі Херсонщини,припинили існування під тиском російських окупантів, а ті ж, що розташовані у Херсоні, як, наприклад, парафія Покрови Пресвятої Богородиці, що знаходиться у Херсоні по вул. Миру, 43, і парохом якої є ігумен Михаїл (Ковалюк), не функціонує через складну безпекову ситуацію.
Історія з реєстрацією «координаційних центрів православних громад» демонструє нову тенденцію у релігійному середовищі України: спробу використання громадських організацій як інструменту для обходу законодавства про релігійні організації.
Для держави це створює складну правову ситуацію. Формально йдеться про громадські об’єднання, діяльність яких гарантується Конституцією. Але фактично вони можуть виконувати функції паралельних церковних адміністрацій, що не мають ані канонічного визнання, ані офіційного статусу релігійних центрів.
Для Православної Церкви України це також виклик, оскільки йдеться про продовження внутрішнього розколу, який тягнеться ще з моменту створення ПЦУ у 2018 році.
На окрему увагу заслуговує російський слід в активності «патріарха» Никодима, на якому наголошує речник ПЦУ, митрополит Євстратій (Зоря) у своїх публічних виступах та авторських колонках. Він прямо називає самонаречення Никодима патріархом операцією російських спецслужб. Зокрема, у статті на Главнокомі він характеризує структуру Никодима як «легендований центр», створений ФСБ для імітації патріотичного середовища з метою розколу українського православ’я та дискредитації ПЦУ. Примітно, що новину про обрання Никодима «патріархом» ретранслювали російські пабліки.
Опосередкованим підтвердженням цієї думки є участь в «обранні» нового патріарха кліриків УПЦ КП, які досі безперешкодно служать на території РФ: митрополита Білгородського і Обоянського Іоасафа (Шибаєва) та архієпископа Валуйського, вікарія Білгородської єпархії Петра (Москальова).
Особливо чутливо це виглядає на Херсонщині – регіоні, який переживає російську окупацію, масштабні руйнування та складні процеси переосмислення релігійної й суспільної ідентичності.