Від сірого кардинала – до лави підсудних. Хто такий Андрій Єрмак

Суд обрав запобіжний захід звинуваченому у відмиванні коштів колишньому голові Офісу Президента Андрію Єрмаку. Як і очікувалося, це — арешт з можливістюзастави.

Формально звинувачення стосувалосябудівництва кількох великих заміських будинків(так званий комплекс «Династія»), кінцевим замовником яких був Єрмак.

Підписуйтесь на нашViber-канал.

Слідство вважає, що будівництво вели фігуранти інших корупційних схем (Тимур Міндіч та Олексій Чернишов) – люди з близького  оточення Володимира Зеленського, втім сам президент, за словами НАБУ і САП, у справі ніяк не фігурує.

Зараз журналісти весело ставлять Єрмаку запитання в залі суду, а ще пів року тому його ім’я багато людей у владних коридорах промовляли пошепки, його вплив був грандіозним в усіх сферах, а завдяки постійним чуткам і версіям політичних опонентів він був піднесений ледь не до рівня другого керівника держави.

Показово, що сам президент Зеленський частково підтримував цей міф –на фотографіях аж до осені 2025року з президентом поряд був Єрмак. Усюди. В Офісі, на меморіальних заходах, міжнародних самітах, зустрічах тет-а-тет тощо.

Багато хто називав Єрмака віце-президентом. Або, як сказав один співробітник Офісу, «Андрій Єрмак не перша особа в державі, але й не друга».

Як так сталося і яким був шлях Єрмака?

Андрій Єрмак народився в Києві в 1971 році. Батько Єрмака був інженером на Київському авіаційному заводі, а з 1980-х років працював в Афганістані, де після радянського вторгнення був встановлений дружній до СРСР режим. Там батько Єрмака зробив кар’єру –  став начальником відділу кадрів торгового представництва СРСР в Афганістані.

Можливо, це вплинуло на самого Андрія Єрмака, який вирішив отримувати освіту юриста-міжнародника, і в 1995 році він закінчив Київський інститут міжнародних відносин. Це було дуже вузьке «пляшкове горличко» в радянській та пост-радянській системі освіти, куди простим смертним – дітям селян, робітників чи працівників бюджетної сфери – потрапити було дуже важко. Там навчалися здебільшого діти з більш статусних сімей.

Ще в період навчання Єрмак дуже старанно працював помічником адвоката та адвокатом, набираючи юридичної практики.

У 1997 році він заснував Міжнародну юридичну компанію, брав участь у розробці законодавчих актів у сфері  господарського права та інтелектуальної власності.

Це було неоране, відкрите поле для молодих і амбітних, тому що в СРСР ця сфера практично не регулювалася, а в Україні самостійний шоу-бізнес тільки-но починав з’являтися.

Єрмак зміг реалізувати себе в цій сфері – працював з тими, хто перебував на найвищих на той час щаблях українського шоубізу.

Серед його клієнтів – популярний гурт Green Gray, продюсери, власники найбільш відомих радіостанцій, таких, як Gala Radio.

Згодом Єрмак перейшов і на міжнародний рівень. Його компанія була юридичним партнером фестивалю дизайнерів моди «Арт-мода», Inter Media Group, Universal, Pixar, Disney.

Під час роботи з різними компаніями Єрмак познайомився з Володимиром Зеленським. Сталося це,за словами самого Єрмака, у 2011 році.

Тоді його компанія надавала послуги з захисту прав інтелектуальної власності телеканалу «Інтер» – одному з найбільших на той час в Україні. А Зеленський тоді був генеральним продюсером каналу.

До речі, надовго Зеленський на «Інтері» не затримався – за кілька місяців він звільнився звідти, бо його власний проєкт – «Студія Квартал-95» – набирав обертів і популярності, і він хотів зосередитись на його розвитку. Втім, ходили чутки про те, що Зеленському не імпонував формат каналу «Інтер», який був підкреслено новинним та інформаційним.

Вже за рік після цього «Квартал-95» почав співпрацювати з конкурентом «Інтера» – найбільшим каналом України та більш універсальним «1+1».

Втім, за той короткий час Зеленський і Єрмак встигли подружитися.

Зліва направо: Андрій Єрмак, Олена Зеленська, Володимир Зеленський. Франція, 2016 (Фото з Facebook-сторінки Наталії Яковлевої)Advertisement

Зліва направо: Андрій Єрмак, Олена Зеленська, Володимир Зеленський. Франція, 2016 (Фото з Facebook-сторінки Наталії Яковлевої)

Окрім того, в період становлення українського кіно у 2010-х Єрмак пробував себе як продюсер кількох фільмів. Не всі стали відомими й успішними, але були серед них і яскраві кейси.

Зокрема, у 2017 році він виступив співавтором популярного україно-словацького драматичного фільму «Межа» про міжнародну групу контрабандистів на кордоні України та ЄС, який був сприйнятий доволі позитивно по обидва боки кордону, і, як історик, автор цієї статті не міг не зауважити доволі реалістичного, хоча й дещо романтизованого зображення прикордонних реалій. Фільм отримав приз за найкращу режисерську роботу на 52-му Міжнародному кінофестивалі у Карлових Варах.

Англомовний постер фільму "Межа" (Фото www.ciara.sl)

Англомовний постер фільму "Межа" (Фото www.ciara.sl)

Kyiv Post розпитав кількох людей, які працювали в той період з Єрмаком. Їхні відгуки суперечливі. Одні відзначають його готовність братися за будь-яке питання навіть у найдрібніших деталях, а інші описують його як не завжди відповідального партнера. Втім, це не є визначальною рисою портрету – подібне можна було почути про будь-яку  людину з грошима у 2010-х – у ті дуже буремні часи Януковича, Євромайдану та початку російсько-української війни.

У Єрмака в той час теж не все було стабільно. Його спроби йти в політику були не дуже вдалими. Кілька років він працював помічником одного з народних депутатів від провладної тоді партії проросійського президента Віктора Януковича, але не більше й не далі того.

Поява Єрмака на політичному небосхилі відбулася навесні 2019 року – після того, як у передноворічну ніч 2018 року Володимир Зеленський оголосив, що йде в президенти в (втім, серед політтехнологів та вищого ешелону політиків цього очікували ще з 2016 року). Саме навесні 2019 року Єрмак потрапляє в передвиборчий штаб Зеленського.

Це не було чимось дивним, бо тоді місця в його штабі займали багато колег і знайомих Зеленського по медіа-сфері, і, ймовірно, Єрмака туди залучили як юриста-міжнародника, який мав багато контактів, у тому числі й на міжнародному рівні.

Після перемоги Зеленського на виборах Єрмак став його помічником і  займався міжнародною політикою – відносинами зі США, РФ та переговорами «Нормандської четвірки».

Втім, у 2019 році його вплив був незначним. І навіть на фото він був далеко позаду першої команди Зеленського – Руслана Рябошапки, Олександра Данилюка, Андрія Богдана, Дмитра Разумкова, Олексія Гончарука та Івана Баканова.

"Дрімтім" Зеленського без Єрмака. 2019 рік. (Фото з Facebook-сторінки Володимира Зеленського)

"Дрімтім" Зеленського без Єрмака. 2019 рік. (Фото з Facebook-сторінки Володимира Зеленського)

Мабуть, ви не впізнали тут жодного прізвища й обличчя? Це не дивно, адже більшість із цих людей були зняті зі своїх посад уже в перший рік правління Зеленського. Часто вони приймали імпульсивні рішення, були занадто самостійні, або ж недостатньо ефективні, і Зеленський став приглядатися до більш спокійних і виважених людей.

Його протистояння з тодішнім головою Офісу Президента Андрієм Богданом виявлялося в різних підходах до роботи. Богдан, як кажуть джерела, був більш імпульсивним, різким, часто діяв неузгоджено з президентом,.

«Це як картинг. Один занадто круто входив в повороти, поспішав, і врешті вилетів з траси. Інший – Єрмак – їхав повільніше, спокійніше, але більш передбачувано. І просто доїхав до фінішу», – зазначив один із журналістів, знайомий із внутрішньою «кухнею» Офісу в ті часи.

Потрапивши на посаду керівника Офісу Президента, Єрмак не одразу став мати велику владу. Але поступово особливості посади, яка вимагала підготовки Президента до різних дій, рішень, ініціатив (у тому числі законодавчих) і воєнний час зробили Офіс де-факто другим урядом.

Частково це сталося природним шляхом.Ми вже писали у великому аналітичному матеріалі, що посада керівника Офісу Президента ще з 1990х мала тенденції до концентрації влади, а контроль над спецслужбами давав можливість голові ОП під прикриттям забезпечення роботи президента робити багато чого на свій розсуд. Свого часу велику владу зосереджували в своїх руках такі керівники президентського апарату, як Олексій Горбулін, Дмитро Табачник,  Володимир Литвин, Віктор Балога.

Андрій Єрмак – ще один у цьому списку.

Поступово він вибудував команду з відданих і дуже сильних менеджерів, яких кілька разів тасував, але які поступово нарощували вплив Офісу на силовий блок та уряд. Тим паче це посилювалося тим, що технократичний прем’єр-міністр Денис Шмигаль робив свою роботу мовчки і не мав великих публічних політичних амбіцій.

І, звісно, це посилювалося воєнним станом, під час якого влада президента автоматично ставала ще більшою.

За Єрмака Офіс Президента перетворився де-факто на другий Уряд. Не дивно, що з нього вийшли кілька видних членів уряду, зокрема віце-прем’єр Олексій Кулеба та нинішня прем’єр-міністерка Юлія Свириденко.

Перші проблеми у Єрмака з’явилися ще до повномасштабного вторгнення.

В січні 2020 року Зеленський разом із Єрмаком вирушили до Оману.

Звідти довелось повертатися терміново – 8 січня іранська ППО умисно збила пасажирський літак Boeing 737 Міжнародних авіаліній України.

Вони повернулися в Україну 9 січня. На офіційних зустрічах, які тоді  відбулися, Єрмака видно поряд із Зеленським.

Все б нічого, алелітак, яким Зеленський і Єрмак повернулися в Українуз Оману, був не державним, а чартерним. І ним же за день до того в Оман прибув секретар Ради Безпеки Росії Ніколай Патрушев, який тоді стояв на другій сходинці в російській ієрархії після Владіміра Путіна.

Аналіз показав, що 8 січня Патрушева не мав жодних публічних зустрічей.

Виникла підозра, що  Зеленський і Єрмак бачилися в Омані саме з делегацією Патрушева.

Звісно, в Офісі Президента відкинули всі звинувачення. Більшість людей повірили Зеленському і Єрмаку, адже чартерними рейсами літають офіційні особи різних країн, і цей факт сам по собі нічого не означав.

Вже під час великої війни  Єрмака звинувачували в тому, що віннамагався взяти під контрольдержавну інформаційну агенцію «Укрінформ».

Окрім того, за свідченням кількох джерел, Єрмаком як лідером української переговорної групи були незадоволені американці, а за словами ексголови правління «Нафтогазу» Андрія Коболєва, саме Єрмакстояв на заваді налагодженню контактівз проукраїнським лобістами в США, і потім це зіграло не останню роль у проблемах у налагодженні стосунків Зеленського з Трампом.

А влітку 2025 року сталася подія, яка завдала Єрмаку найбільшого удару. Саме його вважаютьархітектором і диригентоматаки державних органів на антикорупційній структури – Національне Антикорупційне Бюро та Спеціалізовану антикорупційну прокуратуру.

Причому зроблено це було настільки незграбно і нахабно, що нагадало часи Януковича, коли силові структури просто тероризували незгодних, а проросійська більшість у Верховній Раді, ігноруючи опозицію та вимоги комітетів і порушуючи регламент, голосувала підняттям рук.

Наслідком сталимасштабні протести молоді в центрі Києва, які боляче вдарили по іміджу Зеленського всередині воюючої країни.

Вже тоді цю атаку на антикорупційні органи пов’язували з розслідуваннями  схем Тимура Міндіча, в яких фігурував і сам Єрмак.

Як результат, його вплив став падати, а восени 2025 року, після обшуків НАБУ у Єрмака, він був відправлений у відставку. Офіс Президента одразу «перетрусили» і швидко знайшли нового голову, не пов’язаного з Єрмаком,  як і заступників.

Втім, багато людей епохи Єрмака досі залишаються на своїх посадах. Статус цих людей, як і самого Єрмака – невизначений.