Дмитро, відомий у військових колах під позивним «Моджахед», став символом незламності та відваги для багатьох українців. Раніше він працював юристом у Сумах, де здобув репутацію професіонала своєї справи. Однак, з початком повномасштабної війни в Україні його життя кардинально змінилося. Відчуваючи обов'язок захищати батьківщину, Дмитро залишив свою юридичну практику і вступив до лав Збройних сил України. Його шлях не був легким: спочатку він
Будував цивільну кар’єру та виховував донечку. Але у 2022 році його життя змінила війна.- У військкоматі тоді були величезні черги. Людей записували в розграфлені зошити й просили чекати. Я записався, але вирішив не чекати та пішов у Добровольчий батальйон, про що не жалкую, - згадує офіцер.
Свій бойовий шлях розпочав у складі однієї з артилерійських бригад, що знаходилася на Бахмутському напрямку. Там, будучи молодшим лейтенантом, отримав перше важке поранення.- Було порушення мовлення, важка контузія. Тривалий час провів у госпіталях. Але наші неймовірні лікарі поставили на ноги і я повернувся на позиції.
Після кількох поранень Дмитро не міг собі дозволити так легко звільнитися. Прийняв пропозицію та вирішив продовжити службу у новоствореній 152 окремій єгерській бригаді у 2023 році. Спочатку він став командиром мінометної батареї, а згодом начальником артилерії батальйону.
Саме за бойову роботу на одному з найважчих напрямків «Моджахед» отримав орден Богдана Хмельницького III ступеня.- Коли бригада зайшла на свою смугу відповідальності, ворог постійно штурмував і технікою, і піхотою. Тоді саме мінометні батареї фактично зупинили ці штурми ще на підступах до переднього краю. Було складно, але завдяки злагодженій роботі нам вдалося завзято нищити ворога, - каже Дмитро.
За словами артилериста, у той період мінометники працювали безперервно: без ротацій, під постійними обстрілами та з колосальним навантаженням.- Наші хлопці вручну носили міни десятки кілометрів, понад півроку сиділи на позиціях і виконували безліч вогневих завдань. Саме тоді ворог зрозумів: у лоб з нашою бригадою воювати важко.
Сьогодні війна змінилася, значно більшу роль відіграють дрони. Але артилерія й надалі залишається одним із ключових елементів стримування ворога за поганої погоди.- Передусім погіршується робота ворожої аеророзвідки. Дрони, які у ясну погоду буквально «висять» над кожною дорогою, посадкою чи позицією, у дощ, сильний вітер або густий туман втрачають ефективність. FPV-дронам складніше стабільно летіти через пориви вітру, а розвідувальні безпілотники мають обмежену видимість і гірше передають картинку. Для артилеристів це означає дорогоцінний час: можна довше працювати на позиції, спокійніше здійснювати підготовку до стрільби, підносити боєкомплект чи навіть змінювати вогневі точки.
Попри втому та роки війни, Дмитро зізнається: планує залишитися у війську, адже переконаний: навіть після перемоги Україна ще довго житиме в умовах постійної воєнної загрози.На його думку, Україна зараз отримує унікальний бойовий досвід, якого немає у більшості армій світу. І цей досвід не можна втратити разом із закінченням війни.
- Майбутнє українського війська - за поєднанням класичної артилерії, високоточної зброї, безпілотних систем, цифрової розвідки та швидкого ухвалення рішень. І саме люди, які пройшли реальні бої, повинні формувати нову армію.
Він багато говорить про необхідність змінювати підходи до підготовки артилеристів, впроваджувати сучасні технології, автоматизацію, нові методи маскування та взаємодії з аеророзвідкою. Каже, що війна показала: перемагає не лише той, у кого більше зброї, а той, хто швидше адаптується до нових умов, повідомляє 152 окрема єгерська бригада імені Симона Петлюри.
Не забудьтепідписатисьна наш телеграм-канал. Там ще більше оперативної інформації!