Жозе Моурінью, відомий португальський тренер, знову опинився в центрі уваги після чуток про можливе повернення до мадридського Реала. Однак багато експертів і фанатів ставлять під сумнів доречність такого кроку, вважаючи його не найкращим вибором для клубу. Після невдалих спроб відродити команду за допомогою нових тактичних схем та підбору гравців, ситуація навколо Реала виглядає досить тривожно. Моурінью вже мав два успішні періоди роботи у великих клубах
У будь-якому клубі успіхи та невдачі залежать від тренерів, гравців, спортивного директора та президента. В «Реалі» останні дві посади обіймає Флорентіно Перес. Точніше, спортивного директора як такого в Мадриді немає зовсім. Як немає і ради директорів, де б рішення ухвалювалися виважено, консолідовано та шляхом консенсусу. В «Галактікос» на все це є лише воля президента, який іноді сам не знає, чого хоче.
Здавалося, Пересу до вподоби організований хаос, в який команда грала під орудою Зінедіна Зідана та Карло Анчелотті. Обидва пішли, й Флорентіно, начебто, зажадав вибудувати систему на роки, запросивши Хабі Алонсо. Проте навіть коли «вершкові» боролися за всі трофеї, демонстрували непоганий футбол, а сам Алонсо поступово будував власний стиль і систему, його було звільнено.
Звичайно, всім зрозуміло, що Перес – це людина, яка не хоче чекати роки, але навіщо тоді було призначати того, хто дасть результат точно не першого сезону? Згадаймо дебютні кампанії Гвардіоли в «Манчестер Сіті» та Клоппа в «Ліверпулі». Під прихід Пепа «містяни» витратили близько 200 млн євро на трансфери, й це був перший і поки що останній сезон команди без трофеїв під орудою іспанця. Тоді «Сіті» став 3-м в АПЛ і вилетів у 1/8 фіналу Ліги Чемпіонів. «Ліверпуль» узагалі дебютний сезон Клоппа завершив 8-м, програвши фінали Ліги Європи та Кубка Ліги.
Добре, якщо системність не підходить, то, вочевидь, запрошувати Клоппа до Мадриду не варто. Щодо Альваро Арбелоа, здається, майже всім було зрозуміло, що він лише до кінця сезону. Нині вільні Раньєрі та Пеллегріні – точно не варіант, враховуючи напружену атмосферу в роздягальні. Клаудіо та Мануель занадто м’які. Можливо, Дідьє Дешам? Проте зараз його думки точно не про клубний футбол. Ліонель Скалоні? Напевно, ледь на найкращий варіант на папері, тим паче, що зумів знайти підхід до таких зірок, як Мессі, Ді Марія та Отаменді. Однак він також концентрується лише на майбутньому чемпіонаті світу. А Перес хоче того, хто думатиме про «Реал» уже зараз. Ми всі чудово пам’ятаємо історію про Хулена Лопетегі, який таємно підписав контракт із Королівським клубом перед ЧС-2018, через що був достроково звільнений. Можливо, Енцо Мареска, Томас Франк, Гарет Саутгейт, Дженнаро Гаттузо чи навіть Рубен Аморім були б не гіршими варіантами, але... Флорентіно обрав «The Special One».
А чи справді він «Особливий»? Здається, що вже давно ні. За останні 8 років у Жозе лише один трофей – перемога в Лізі Конференцій із «Ромою». Так собі послужний список. Моурінью досі непоганий тренер, але, напевно, вже не більше. Під його орудою «Тоттенгем» дійшов до фіналу Кубка Ліги, а «Рома» виграла перший трофей за 14 років, однак на цьому все. Ані лондонці, ані римляни не потрапили до Ліги Чемпіонів. Далі ще гірше. «Фенербахче» не обіграв жодного суперника з чільної 6-ки Суперліги Туреччини. Крім того, стамбульці двічі не пробилися до основної сітки ЛЧ. Повернення до «Бенфіки» також виявилося невдалим. За тур до завершення чемпіонату «орли» йдуть 3-ми. Так, жодної поразки, однак 11 нічиїх. За цим показником ліссабонці передують у лізі разом ще із 6-ма клубами, три з яких посідають місця з 15-го по 18-те (всього в чемпіонаті 18 команд). У Кубку Ліги «Бенфіка» в півфіналі вилетіла, поступившись «Бразі», в Кубку Португалії – у чвертьфіналі, програвши «Порту».
Можливо, Флорентіно Перес розраховує на авторитет Жозе, що саме португалець зможе заспокоїти атмосферу, помирити Орельєна Тчуамені та Федеріко Вальверде, скасувати петицію з продажу Кіліана Мбаппе, а також запобігти можливим майбутнім конфліктам. Однак перше заходження Моурінью до «Реала» завершилося скандалом із легендами клубу: Ікером Касільясом і Серхіо Рамосом.
Атмосфера в роздягальні, звичайно, має величезне значення, але гра на полі – не менше. «Особливий» уже не видається тим, хто може поставити команді яскравий футбол, який принесе результат і трофеї. Жозе зараз – це, радше, про видовищність у моменті, як гол Анатолія Трубіна на останніх секундах, але не про стабільність упродовж сезону. «Реал» під орудою Моурінью може навіть не програти жодного матчу в Ла Лізі, може виграти обидва Ель-Класіко, але не стане чемпіоном, адже зробить приблизно 10 нічиїх і втрачатиме очки в зустрічах з умовними «Ельче», «Алавесом» і «Хетафе».
Немає впевненості, що «The Special One» зможе розібрати пазл із поєднанням на полі Мбаппе та Вінісіуса та знайде для команди саме тих гравців, які якісно закриють проблемні позиції у захисті. Й так, знову повертаючись до першого приїзду португальця до Мадрида, згадується не лише титул у сезоні-2011/2012, а й поразка в Ель-Класіко 0:5. А ще фраза на пресконференції після 1:4 в півфіналі ЛЧ із «Боруссією» (Дортмунд): «Мене люблять деякі клуби, надто один. В Іспанії все по-іншому, деякі люди мене ненавидять, і багато хто з них перебуває в цій кімнаті для преси».
Що ж, напевно, не найкраща ідея повертатися туди, де тебе ненавидять, чи не так?