Після завершення останнього чемпіонату світу з футболу, який відбувся в Катарі, українські вболівальники особливо уважно стежать за долею своїх улюбленців. Серед учасників цього турніру є як справжні герої, так і ті, хто викликав неоднозначну реакцію серед фанатської спільноти. Троє українських гравців продовжують активно виступати на міжнародній арені. Вони не лише демонструють високий рівень майстерності на полі, але й залишаються важливими фігурами для своєї команди та країни. �
Минулого тижня сталася унікальна подія – збірна України з хокею посіла друге місце в дивізіоні 1А чемпіонату світу і в наступному році зіграє в Німеччині в елітному ешелоні. Зіграє після 20 років відсутності там. Навесні 2007-го, коли українці за підсумками ЧС в Москві покидали еліту після дев’яти років перебування там, один із творців нинішнього тріумфу, 18-річний оборонець Микола Косарєв ще навіть не народився. Зрозуміло, що й осіб, дотичних до тої команди і нинішньої, залишилося обмаль, а точніше, лише двоє – тодішні голкіпер Ігор Карпенко і нападник Олег Шафаренко зараз входять у тренерський штаб Дмитра Христича.
Тоді ж, 19 років назад, саме травма Карпенка в першому матчі з фінами (0:5) мала фатальні наслідки. Номінальні бекапи Олександр Федоров і Вадим Селіверстов замінити багаторічного стража воріт не змогли, а Костянтин Сімчук, який багато років ділив пост номер один з Карпенком, не приїхав на чемпіонат світу через побоювання втратити працевлаштування в рф. Москалі саме надумали зробити жорсткішим ліміт на легіонерів і щоб не потрапити під нього, частина українських хокеїстів отримали російські паспорти.
Крім Сімчука, від участі в чемпіонаті світу з тієї ж причини тоді відмовилися ще три ключових хокеїсти – нападники Вадим Шахрайчук і Костянтин Касянчук, а також оборонець Артем Остроушко. Сімчук в інтерв’ю Sport.ua через роки розповідав, що причина відсутності була не в паспортах, а в небажанні йти на зустріч хокеїстам Федерації хокею України. Також гравців начебто зачепило за живе, що на перемовини з ними відправили одіозного функціонера Сергія Коваля. Подейкують також, що російські клуби були готові відпустити своїх представників для участі на чемпіонаті світу, але вимагали компенсації – по 50 тисяч доларів за польового гравця і $80 тисяч за воротаря. Новий президент ФХУ Анатолій Брезвін витрачатися не забажав.
Так чи інакше, історія з паспортами через роки заграла новими барвами. Не у випадку з Остроушком і Касянчуком, звісно, які давно відреклися від України і живуть собі в рф. Шахрайчуку і Сімчуку про наявність паспортів країни-агресора згадали в 2023-му, коли вони не без успіху працювали з національною збірною України. І хоч доконано існування цих документів ніхто не довів, як і не вдалося відбілити себе повністю тренерам, роботу вони три роки тому втратили.
Без відказників і травмованого після першого матчу Карпенка Україна на ЧС-2007 програла п’ять матчів з шести: 0:5 – Фінляндії, 1:8 – росії, 3:4 – Данії, 0:5 – Латвії, 4:8 – Австрії. Єдиної перемоги над норвежцями (3:2) виявилося недостатньо.
У цьому матеріалі Sport.ua загадує, як склалися долі всіх дійових осіб того чемпіонату.
48 років. Нині – тренер воротарів київського «Сокола», молодіжної і юнацької збірних України.
49 років. Нині – тренер воротарів національної збірної України.
45 років. З лютого 2022 року і понині – військовослужбовець ЗСУ. До повномасштабної війни – тренер у дитячо-юнацькій школі ХК «Кременчук».
54 роки. Нині – безробітний. До весни минулого року – асистент головного тренера клубу «Київ Кепіталз».
51 рік. Після початку повномасштабної війни виїхав за кордон (не в рф і не в білорусь). До 24.02.2022 займався бізнесом у Києві.
44 роки. До повномасштабної війни сумлінно трудився в орбіті хокейних інтересів Бориса Колеснікова: з 2019-го став спортивним директором створеної Борисом Вікторовичем Української хокейної ліги, а в 2021-му, коли в українському хокеї відбувся розкол і Колесніков організував кишенькову «суперлігу», Побєдоносцев був спортдиром вже у ній. Після початку повномасштабної війни Олександр виїхав за кордон і в сезоні-2023/24 навіть виступав за клуб австрійської регіональної ліги «Вельс».
50 років. Головний тренер ХК «Кременчук» і молодіжної збірної України. Під його керівництвом наша молодіжка після тривалої перерви повернулася в дивізіон 1А.
46 років. Тренер у ДЮСШ «Сокіл» і жіночої команди «Сокіл», яка нещодавно в триденному турнірі виборола титул чемпіона України. До «Сокола» працював тренером у київському «Тризубі».
46 років. Асистент головного тренера ХК «Кременчук».
46 років. З 2018-го працює тренером у російському хокеї. Цьогоріч у лютому був призначений головним тренером клубу ЦСК ВВС з Самари.
54 роки. Асистент головного тренере київського «Сокола», тренер ДЮСШ «Сокіл».
46 років. Живе у Москві. Наразі не займається хокейною діяльністю. Розмістив резюме на одному з руских сервісів, де пропонує послуги з підготовки хокеїстів всіх рівнів. До того тренував аматорські команди, зокрема колектив з красномовною назвою «Патриот» з не менш красномовної Офіцерської хокейної ліги.
51 рік. Абсолютно аморальний тип, який після завершення кар’єри був генменеджером національної команди України і досі звинувачується причетними людьми в нераціональному, якщо говорити дипломатично, використанні коштів. Потім так само приклався до розпаду клубу «Сокіл» в 2014-му, був одним із ініціаторів його відродження в 2020-му, ледь не розколов клуб навпіл у 2021-му і врешті втік за кордон після початку повномасштабки. Спершу жив у Словаччині, а з 2024-го увійшов до тренерського штабу клуб Молодіжної хокейної ліги рф «Чайка» з Нижнього Новгорода.Має паспорт громадянина рф.
54 роки. В ході російсько-української війни був і військовослужбовцем ЗСУ, і волонтером. У попередньому сезоні був тренером «Крижинки Кепіталз» у чемпіонаті України. Також тренує дітей у ДЮСШ «Крижинка».
50 років. Живе у Києві. Хокейною діяльністю не займається.
46 років. Тренер дитячої школи ХК «Кременчук». Очолював студентську збірну України, яка торік виборола бронзу Всесвітньої універсіади.
54 роки. Живе у Києві, хокейною діяльністю не займається. В ході повномасштабної війни від російських знарядь убивств постраждав його будинок.
44 роки. У 2017-му прийняв білоруське громадянство, грав за команду з колгоспу імені лукашенки на чемпіонаті світу, а з 2021-го – в тренерському штабі ХК «Могильов». 19-річний син Олександра Матвій – теж хокеїст, грав за «Могилів» у батькка, а попередній сезон провів за «Белсталь» зі Жлобина.
50 років. Асистент головного тренера клубу «Київ Кепіталз», який виступає в Балтійській хокейній лізі.
51 рік. З 2022 року захищав Україну зі зброєю в руках, виконував найнебезпечніші бойові завдання «на нулі» і за «нулем», на території, контрольованій ворогом. Торік у червні, невдовзі після того, як відзначив 50-річний ювілей, Олександротримав важке поранення, після якого дивом залишився живим. Розвідгрупа, в яку входив Матвійчук, потрапила в засідку. Ворог вистрелив екс-хокеїстові в обличчя. До повномасштабної війни Олександр працював дитячим тренером у «Богуславських Шершнях» і київському «Соколі».
44 роки. У 2020-му був граючим тренером румунської команди «Дьєрґьої», яка виступала в спільній угорсько-румунській Ерсте-Лізі. Після того пофесійною хокейною діяльністю не займався. Живе в рф, де також працює тренером його батько, екс-хокеїст «Сокола», 65-річний Анатолій Доніка.
51 рік. Завершивши кар’єру після ЧС-2008, Віталій до 2016-го займався тренерською діяльністю, а потім відійшов від хокею і зараз працює в приватній компанії, яка, за його словами, «годує людей».
47 років. Живе в рф і підтримує війну, яку розв’язав путін.
44 роки. Асистент головного тренера національної збірної України, головний тренер чинних чемпіонів України «Сокола».
43 роки. Наставник юнацької збірної України, асистент головного тренера молодіжгної збірної. З Бобкіним на чолі збірна U18 у 2022-му виграла дивізіон 1В чемпіонату світу і ось вже чотири роки виступає в дивізіоні 1А. Не просто не є там статистом, а бореться за потрапляння в еліту. Також у сезоні-2025/26 Олександр Васильович очолював клуб «Гладіаторс» з Трнави, яка виступає в словацькій Екстралізі U18.
75 років. Тренерською діяльністю займався до осені 2021-го, очолюючи «Маріуполь». Після початку повномасштабної війни виїздив до доньки в США. Зараз повернувся до Києва.
62 роки. До 2021-го тренував клуб першого дивізіону Швейцарії «Люцерн». Зараз живе у Швейцарії.
Помер 27 липня 1956-го, 62-річним, у заміському будинку в селі Бобриця Бучанського району на Київщині. Професійну діяльність припинив за рік до того. Впродовж трьох сезонів Юрій був тренером воротарів російського клубу «Сочі».
65 років. Професійну діяльність призупинив у 2021-му, покинувши посаду головного тренера білоруського «Металурга» зі Жлобина. Після того повернувся до Києва. В ході повномасштабної війни виїхав за кордон.
Генеральний менеджер командиВасиль Фадєєвпомер 63-річним у жовтні 2013-го. МасажистІван Пузиревич, якому нині 78, ще донедавна час від часу повертався до хокейної діяльності в національній збірній та клубі «Київ Кепіталз». Досі працює у збірній сервісменАнатолій Шкура. Керівник делегаціїСергій Ковальпрацював у Федерації хокею України на громадських засадах до 2023-го, нині в своїх 66 на пенсії.