В Україні спостерігається значний дефіцит овочесховищ, що викликаний низкою факторів, включаючи зростання потреби в зберіганні сільськогосподарської продукції та недостатню інфраструктуру для їх забезпечення. В умовах глобальних змін клімату та економічної нестабільності важливість наявності належних сховищ стає ще більш актуальною. Експерти зауважують, що без достатньої кількості овочесховищ аграрії стикаються з великими втратами врожаю через неможливість його тривалого
Українським овочівникам не вистачає професійних овочесховищ. Через це проблеми виникають і в покупців, які змушені платити дорожче, або ж купувати відверто неякісні овочі у супермаркетах. Виробники втрачають чимало врожаю, який зберігається у неналежних умовах.
Чи допоможе вирішити проблему державна програма грантової підтримки для будівництва овочесховищ та фруктосховищ? Відповіді на це запитання кореспондентиSEEDSшукали уАндрія Марущака, комерційного директора компанії«Ван Дайк».Вже не один десяток років ця компанія спеціалізується на професійних рішеннях для зберігання овочів та доробки ягід, фруктів та овочів.
– Чи зможуть грантові програми для будівництва овочесховищ та фруктосховищ допомогти українським овочівникам?
– На сьогоднішній день в цих грантових програмах, я вбачаю не тільки позитив, але й негатив. Негатив я бачу в тому, що немає чіткої ясності як та що має бути, і чому має бути саме так. Ніби наміри дійсно правильні, але є деталі.
Зокрема сховище на 500 тонн буде настільки дорогим, що його немає сенсу будувати. Для ягід і навіть для яблук це прекрасно. А для овочів «борщового» набору – це не так.
А ще в мене викликає негатив змішування овочівництва і фруктів. Це неправильно. Це не радянський союз, немає ніякого плодово-овочівництва. Є фруктосховища, а є овочесховища. Це дві різні речі, які не перетинаються, які відрізняються навіть технологічно.
По ціні відрізняються між собою разів у чотири, якщо це професійні рішення по фруктам з регульованим газовим середовищем.
Написано, що гаранти надаються на будівництво сховищ не більше 20 мільйонів гривень. Якщо ми говоримо про будівництво, сховища для зберігання овочів, скажімо, на 5 тисяч тонн, вартість – це 4 мільйони євро. Тобто тих 20 мільйонів гривень, – тільки це біля 10 відсотків вартості, якщо без ПДВ – 15%.
– Це багато, чи мало?
– Якщо брати невеликі фермерські підприємства, то в них просто не буде 3-8 мільйонів євро, щоб побудувати таке сховище. Якщо великі, – то для них ці 10% несуттєві гроші і це +/- відхилення при розрахунку кошторисної вартості. Вони можуть дозволити собі нові сховища і без цієї грантової допомоги, а малі не можуть навіть з допомогою.
Читайте також:Наявність професійних овочесховищ дозволить українським фермерам заробити і цього року
Але ж наш Уряд, наче, прагне розвитку малих та середніх фермерських господарств. Я не перестану повторювати, що овочівництво – це бізнес середніх і малих фермерів. Це не той бізнес, коли в тебе є, скажімо, 30 тисяч гектарів, і ти тисячу гектарів на овочі виділив. Ні, на ту тисячу гектарів овочів треба стільки ж людей, як і на 20 тисяч гектарів зернових. Овочівництво – це дуже трудомістка галузь.
А ще вона не завжди рентабельна. В цьому році, наприклад, ціна на цибулю нижча рівня рентабельності. Тому багато хто розчарований. Багато хто “встрибнув у цей потяг” три роки тому, коли цибуля мала гарну ціну. Вони дуже непогано заробили і всі думали, що так буде ще певний час.
Однак ринок перебудувався, змінився і відповідно до цього почав диктувати свої умови. І виявилося, що у нас перевиробництво. І так не тільки в Україні – сьогодні це проблема по всій Європі. Нещодавно я був в Казахстані. Навіть там така сама проблема. Проблема перевиробництва. Не через те, що вродило в тебе – дуже гарно вродило у всіх. У тому ж Казахстані наразі десятки тисяч тонн цибулі опинилися на смітнику саме через цю проблему.
Якщо брати голландських і нідерландських фермерів, у них картопля вирощується 90 відсотків під переробку. Вони заздалегідь, на весні, підписують контракт з заводом. За контрактом ти маєш виростити 38 тонн/га картоплі, а що як виросло 48 тонн/га? Куди їх діти?
Це не наш ринок, коли фермери намагаються реалізувати цю картоплю будь-де. Там все заплановано, все відрегульовано. Якщо завод переробляє в день тисячу тонн картоплі, він не може переробляти 1200 тонн. Ти маєш привезти саме такий об’єм, який домовлено.
– Гроші на будівництво овочесховищ передбачені, та чи скористуються цим фермери України?
– Малим і середнім фермерам-овочівникам, особливо цього року, тяжко навіть посадити і посіяти ті овочі. Але я не виключаю, що дехто все ж збере всі гроші, які має, і почне будувати сховище. Однак я не думаю, що це приведе до масового будівництва овочесховищ. Перш ніж залучати гроші на розвиток, потрібно відповісти на одне просте запитання: «Куди і кому я буду це продавати?» Тільки тоді це працює.
Щодо овочесховищ, є ще чимало дрібниць, які мало хто враховує – крім самого будівництва і купівлі професійного обладнання в сховищах мусить бути тара, а вона теж недешева. Є інші, не менш важливі деталі.
Ще один нюанс, який мені не подобається, це те, що за правилами надання грантів, в сховищах повинні працювати 16 людей, – але ж там достатньо тільки п’яти-десяти працівників. Сховище не повинно створювати додаткових робочих місць. Але це умова надання грантів і сьогодні всі женуться за цим популізмом.
На моє переконання фермеру потрібно дати мінімально компенсацію 30% всіх затрат, тоді б це було дуже і дуже корисно. В самому ж овочесховищі все має бути автоматизованим, із мінімумом людей, тоді не виникатиме жодних проблеми з кадрами і буде давати ефект. Якщо ми зобов’язуємо фермера, щоб у сховищі працювали 16 людей, – це шлях «в нікуди». Особливо тепер, коли людей бракує скрізь.
– Ви згадували про контрактний підхід до вирощування овочів за кордоном, можливо саме він вирішить проблему фермерів України?
– Так, звичайно, це у всьому світі вигідно. Я думаю, що саме до цієї схеми ми прийдемо, але це не робиться за один рік. Маю сподівання, що самі мережі змиряться з тим, що є ось така ситуація. І вони не диктуватимуть вартість, а будуть встановлювати обсяги, а вже потім узгоджувати ціну з виробниками.
З овочами все дуже просто. Укладається договір: потрібна картопля ось такого калібру і ось такої якості. Якщо ви привозите невідповідний товар, його теж можуть купити, але вже за меншу ціну. Так працює схема за кордоном. В Україні, на жаль, вона поки що не працює.
Щодо картоплі є дуже цікавий і показовий момент. В Україні багато картоплі. Але чому в супермаркетах продається мита польська картопля? Тому, що в Україні немає такої картоплі, яку можна було б помити, розфасувати і після цього вона виглядатиме гарно. А в Польщі така картопля є, і вона недорога.
Кожна українська мережа може підписати договір з будь-яким агровиробником України, але якщо ці овочі не відповідають вимогам, вони краще придбають їх у поляків. Всі покупці обирають очима – немиту і пошкоджену українську картоплю в супермаркеті мало хто купить.
З’явилися додаткові питання щодо зберігання продукції та облаштування сховищ?
Телефонуйте: +38 098 271 70 70
Пишіть:[email protected]