Право на працю після служби: досвід ветеранів Черкащини

Як черкаські ветерани шукають роботу

Де знайти роботу з гідною зарплатою, якщо часто роботодавці мовчать або пропонують лише мінімалку? Як влаштуватися в колектив, де бракує розуміння досвіду війни? Черкаські ветерани шукають відповіді на ці запитання: одні пробують через центр зайнятості, а інші наважуються розпочати власну справу з нуля.

«18000» розповідає про реальні труднощі, невдалі спроби знайти роботу та маленькі перемоги, які дають надію ветеранам адаптуватися до цивільного життя. Читайте історії тих, хто шукає або вже знайшов своє місце, повернувшись із війни.

Ветеран Сергій Т. (повне прізвище не вказуємо на прохання героя – ред.) з травня 2025 року працює в черкаській компанії, що виготовляє вироби з пластику. Чоловік родом із Черкас. Пішов служити у січні 2022 року, через два роки звільнився за станом здоров’я, а після звернувся до центру зайнятості. Нині працює начальником господарської частини й відповідає за стан будівлі та території. До початку служби Сергій був заступником директора автомобільного підприємства і комерційним директором компанії, яка обслуговувала автомобілі й продавала запчастини.

Попри багатий управлінський досвід, Сергій свідомо обрав іншу роботу заради стабільності й офіційного працевлаштування.

– Хотілось більш спокійної роботи. Тут я приходжу на роботу, знаю, щодня що робитиму. Тобто все стабільно й зрозуміло. На попередніх місцях роботи так не було, на жаль. Постійні якісь питання, проблеми. Також тут, де я зараз працюю, офіційно і все відповідно до КЗпП(Кодексу законів про працю України, – ред.), – зазначає Сергій Т.

Поки ветеран був на обліку в центрі зайнятості, йому пропонували кілька вакансій. Як додає Сергій, він відмовився від них, бо вони були низькооплачувані (з мінімальною зарплатою – ред.). На нинішньому місці роботи Сергій не стикнувся зі стереотипами щодо ветеранів. Каже, що роботодавець одразу надав додаткову оплачувану відпустку – 14 днів, на яку мають право учасники бойових дій, – хоча він не пропрацював там і пів року.

Схожий шлях пройшла і черкаська ветеранка Марія Данченко – вона також знайшла роботу через центр зайнятості. Переселенка з Бахмута до Черкас переїхала у 2022 році, перебуваючи в декреті. Служити почала ще у 2015 році й звільнилася у 2025‐му. Нині працює головною спеціалісткою у Пенсійному фонді України у Черкаській області.

Центр зайнятості супроводжував її три місяці – стандартний термін пошуку роботи.

– Пропонували кілька варіантів, але вони були низькооплачувані(з мінімальною зарплатою – ред.). Тому ті пропозиції не дуже цікавили. Загалом робота, яку виконую, мені близька, зокрема спілкування з військовими, надання консультацій. Для мене така праця з людьми була знайома, – додає Марія Данченко.

У Пенсійному фонді ветеранка консультує військових, зокрема, щодо виплат. Зазначає, що вона не потерпає від упередженого ставлення, як до колишньої військової, тож із перепонами у своїй роботі не стикається.

До Черкаської обласноїслужби зайнятостіу 2025 році звернулися 1184 учасники бойових дій та осіб з інвалідністю внаслідок війни. Працевлаштувати вдалося 257 ветеранів, з них 122 – у Черкаській громаді. Тобто роботу знайшов приблизно кожен п’ятий з  тих, хто звернувся. Найчастіше ветерани обирали роботу у правоохоронних органах, логістиці та технічних спеціальностях. Також влаштовувалися в державні та комунальні установи на адміністративні та управлінські посади, зокрема підтримку ветеранів у громадах.

Читайте також.Працевлаштування ветеранів: як Черкаси й Кропивницький допомагають знайти роботу тим, хто повернувся з війни.

Не всі роботодавці готові запропонуватигнучкий графікабо помірне навантаження. Однак ветерану з пораненням часто необхідна реабілітація і тривале відновлення – і без таких умов прийняти пропозицію важко. Ще одна перешкода – зарплата: запропонований рівень оплати не завжди відповідає досвіду та кваліфікації ветерана. Також роботодавцям часто складно оцінити військовий досвід у цивільних професіях.

За інформацією Черкаської обласної служби зайнятості, коли роботодавці готові до індивідуального підходу – ветерани набагато охочіше приймають пропозиції.

Дехто з ветеранів вирішує не чекати – і шукає вихід самостійно. Ветеран Олександр Рафальський із Золотоноші змінив дві роботи перед тим, як розпочати власну справу з виготовлення паперових стаканів.

Олександр Рафальський із Золотоноші розпочав власну справу. Фото: фейсбук Ігоря Табурця

– Насамперед важко з людьми спілкуватися, які працюють у колективі й не служили. У розмовах — лише про те, як уникнути мобілізації. Мені це гидко. Хтось із ветеранів, які відчувають подібне, замикаються в собі, сидять вдома або влаштовуються в охоронці, аби чергувати добу і все – не хочуть більше спілкуватися з людьми. Тому знаєте, я працюю, підбираю людей, які спільні по духу, і  мислять так само як ветеран. Дуже важко спілкуватися з людьми, які не розуміють ветеранів, не розуміють, що таке війна і що вона не закінчилася. Багато людей думають, що вже для них нема війни, – говорить Олександр.

Ідея розпочати власну справу у ветерана з’явилася під час служби в 118 окремій бригаді Територіальної оборони Збройних сил України. Раніше працював у міліції дільничним інспектором, у 2010 році вийшов на пенсію. Однак з початку повномасштабного вторгнення долучився до Збройних сил. Брав участь у боях під Вугледаром на Донеччині.

Коли Олександр дізнався про гранти для ветеранів на відкриття власної справи, то вирішив робити одноразові паперові стаканчики. Спершу грант у 500 тисяч гривень виграла дружина Олександра Олена. Завдяки цьому купили перший верстат. Згодом ветеран отримав власний грант – також півмільйона гривень. Олександр зізнається, що важко починати все з нуля, особливо коли нема фінансового запасу. Тож звернувся до центру зайнятості, де йому допомогли скласти частину, пов’язану з податками, оскільки про те, який верстат потрібен, він вже знав.

– Паперовий стакан – екологічніший і потроху витісняє ці пластикові, тому й вирішив виробляти їх. Також усі магазини, кафе, бари, ресторани ними користуються. Працюємо вже два роки. Спершу було багато нюансів, поки вивчив верстат, бо спеціалісти з ремонту у Києві, а через мобілізацію бояться їхати. Тож довелося вчитися на власних помилках та експериментах, – розповідає Олександр Рафальський.

Пізніше придбали другий верстат. Нині виробляють одноразові стакани двох розмірів – 175 та 240 мілілітрів. Перший тип зазвичай використовують для американо.

На підприємстві Олександра Рафальського виготовляють одноразові стаканчики. Фото: фейсбук Ігоря Табурця

Спеціальний ламінований папір для стаканів Олександр замовляє у Києві. Рулон, який важить пів тонни, привозять на типографію. Там Олександр дає розмір молдів(форма, яку використовують для виготовлення об’ємних фігурних виробів – ред.). Папір нарізають під потрібний розмір, наносять візерунок та фірмовий логотип. Форма і дно стаканчика на виробництво Олександра приходять окремо. Завдяки високій температурі ламінований папір верстат склеює у стаканчик. Загалом за хвилину можуть виготовляти 42, а за день до 20 тисяч. Замовляють паперові стаканчики в Олександра кафе, одна з мереж крамниць, підприємства.

Нині мають трьох найманих працівників, серед них є переселенці. Також стажується ветеран, який одночасно проходить реабілітацію. У майбутньому він може працювати менеджером зі збуту. Олександр каже, що свідомо підбирає людей, яких торкнулася війна, – тих, хто розуміє, що вона ще не закінчилася. Ветерану вдалося: грант дав фінансовий старт, центр зайнятості допоміг із документами, а решту зробила власна мотивація. Його приклад показує – вихід є, якщо знати, куди звертатися.

Олександр Рафальський – один із тих, хто вже скористався цією можливістю. Нинігрантова програмавідкрита для всіх ветеранів та членів їхніх родин. Завдяки їй можуть отримати до мільйона гривень ті, хто збирається розпочати власну справу, та чинні підприємці. Гроші можна витратити на:

Подати заявуможна на порталі «Дія». Для ветеранів Черкащини грант – не просто фінансова підтримка, а шанс розпочати власний бізнес після повернення зі служби.

Однак не лише гранти й центри зайнятості допомагають ветеранам. Облаштовують під потреби ветеранів робочі місця й самі роботодавці. Сергій Бережецький родом із Золотоніщини. На роботу до Миронівської птахофабрики на Канівщині його підвозить службовий автобус, адже добиратися понад 100 кілометрів. За освітою Сергій ветеринарний фельдшер. На птахофабрику влаштувався у 2008 році, спочатку працював вантажником, потім – підсобним робітником у цеху пакування переробного комплексу. У листопаді 2022 року чоловіка мобілізували. Сергій служив санінструктором, допомагав пораненим у Донецькій, Луганській та Харківській областях. За станом здоров’я його демобілізували у вересні 2025 року.

– У мене три черепно‐мозкові травми, понад 30 контузій і руку праву відбирає. За станом здоров’я на МСЕК дали третю групу інвалідності і я звільнився з війська. Після того як став на облік в ТЦК, то на наступний день повернувся на роботу на Миронівську птахофабрику, – каже Сергій Бережецький.

Ветеран Сергій Бережецький після демобілізації повернувся на Миронівську птахофабрику. Фото: МХП

Нині ветеран працює у медичному пункті. Раніше у цеху робота була позмінна, нині працює п’ять днів на тиждень з двома вихідними. Місце для ветерана створили, поки він відновлювався у лікарні. Сергій додає, що йому пропонували декілька варіантів замість його колишньої роботи у цеху. Ветеринарна освіта Сергія стала у пригоді – саме вона дозволила йому працювати в медпункті.

– Посада медбрата була підлаштована та адаптована за станом здоров’я Сергія, бо у цеху шум впливав на роботу. А у медпункті більш спокійне та тихе місце, – зазначає координаторка із взаємодії з військовими та ветеранами Анастасія Перебийніс.

Якщо ветеран не може повернутися на колишнє місце через стан здоров’я, його переводять в інший підрозділ або створюють нове робоче місце. Для цього на Миронівській птахофабриці, діє програма «МХП Поруч», у межах якої демобілізовані працівники, які повертаються, можуть отримати підтримку від роботодавця.

–  Окрім адаптації робочого місця до потреб ветерана, є багато інших напрямків програми. Наприклад, реабілітація, юридична та психологічна підтримка. Ті ветерани, які у нас не працювали до їхньої мобілізації, також можуть скористатися лікуванням та реабілітацією, – додає Анастасія Перебийніс.

Ветерани повертаються з унікальним досвідом: вміння ухвалювати рішення під тиском, відповідальність, дисципліна, здатність працювати в команді. Робота для ветерана, окрім зарплати, – це стабільність, соціальна адаптація і психологічна рівновага. Зайнятість допомагає повернутися до звичного ритму життя і менше думати про пережите на війні.

Роботодавці, які готові адаптувати умови праці – запропонувати гнучкий графік або помірне навантаження – отримують мотивованих працівників. Для ветеранів це шанс повернутися до цивільного життя, а для роботодавців – можливість отримати вмотивованих і дисциплінованих працівників.

Ірина Мартинова

Матеріал створений у співпраці з Волинським пресклубом

Читайте також.Військовий очолив Ветеранський корпус у Черкасах: як допомагають ветеранам і що вже змінюють.

Читайтеновини Черкас та області– актуальна інформація щодня. Цікаві та інформативні новини знаходьте увайбері«18000»