Кіно завжди було потужним інструментом для передачі ідей та концепцій, а в останні роки воно також стало важливим засобом популяризації науки. Фільми, які поєднують розваги з науковими темами, здатні не лише розважити глядача, але й спонукати його задуматися над складними питаннями. Від класичних картин до сучасних блокбастерів — кінематограф відкриває двері у світ наукових досягнень і теоретичних концепцій. Наприклад, фільм "Післязавтра" демонструє наслідки
Такий підхід може зробити складні теми - як-от зміну клімату, екстремальну погоду, підвищення рівня моря або міграцію - більш зрозумілими для широкої аудиторії.
Формат Science & Cinema розробили Хільдрун Вальтер, Фріц Трайбер та їхні колеги. Ідея проста: кіно вже вміє привертати увагу, викликати емоції та розповідати історії. Якщо використовувати цей інтерес правильно, фільми можуть стати приводом для розмови про науку.
Під час заходів глядачам показували короткі сцени з відомих фільмів, а потім експерт пояснював, де в них наукова основа, де умовність, а де помилка. Після цього аудиторія могла ставити запитання та обговорювати побачене.
Один із таких циклів був присвячений зміні клімату. Організатори вибудували програму як послідовну розповідь: від льоду і льодовиків до води, посухи, екстремальної погоди та міграції.
В обговорення включали сцени з фільмів "Післязавтра", "Крізь сніг", "Льодовиковий період", "Штучний розум", "Водний світ", "Смерч", "Геошторм", "Шалений Макс", "Зелений сойлент" і "Марш".
Науковий коментар давав професор метеорології та геофізики Ульріх Фельше з Університету Граца. Він допомагав відокремлювати реальну кліматологію від кіношної драматизації та пояснював, які процеси дійсно вивчають науковці.
Наука часто здається складною і далекою від повсякденного життя. Кіно, навпаки, працює через емоції, образи та знайомі сюжети. Тому сцена з фільму може стати зручною точкою входу в розмову про реальні наукові проблеми.
Автори зазначають, що формат допоміг залучити не лише людей з університетського середовища. На заході в кінотеатрі аудиторія була більш змішаною: частина глядачів прийшла через фестиваль чи кінопрограму, а не через інтерес до кліматичної теми. Проте учасники включалися в обговорення і відчували, що дізналися щось нове.
Це особливо важливо для наукової комунікації. Часто лекції та дискусії відвідують ті, хто вже цікавиться наукою. Формат із кіно може розширити аудиторію та залучити людей, які інакше не прийшли б на науковий захід.
Кіно давно впливає на те, як суспільство уявляє собі науку. Іноді фільми надихають інтерес до космосу, біології, клімату або технологій. Але іноді вони закріплюють помилки: перебільшують швидкість катастроф, спрощують роботу вчених або показують неможливі сценарії як майже реальні.
Science & Cinema пропонує використовувати цю саму силу кіно в просвітницьких цілях. Замість того щоб просто критикувати фільми за неточності, вчені можуть пояснювати, чому сценарій працює драматично, але не завжди працює науково.
При цьому автори дослідження визнають обмеження: вибірка була невеликою, а формат потрібно перевіряти далі. Тому не можна говорити, що кіносеанси різко підвищують наукову грамотність. Але як спосіб залучити глядачів і запустити розмову про складні теми підхід виглядає перспективним.
Дослідження Гільдрун Вальтер, Фріца Трайбера та співавторів The communication format, Science & Cinema: reflecting on representations of science in movies for joint meaning-makingопублікованов Journal of Science Communication 2026 року. Автори описали формат Science & Cinema та оцінили його на публічних заходах, присвячених науковим темам та їхньому відображенню в кіно.