Режисер фільму «Кіллхаус» розповів про процес створення стрічки, яка ставить акцент на важливі події сучасної історії України. Однією з ключових постатей у проекті є Кирило Буданов, начальник Головного управління розвідки Міністерства оборони України, чия участь підкреслює військову тематику та реалії воєнного часу. Фільм має на меті показати не лише бойові дії, а й людські долі в умовах війни. Режисер зазначив, що для реалізації цього амбітного задуму було залуч
Голлівудські дистриб’ютори були вражені унікальними сценами українського екшну фільму «Кіллхаус».Сюжет фільму базується на реальній історії порятунку родини із сірої зони та демонструє унікальні кадри використання дронів та сучасної техніки. У створенні блокбастера з кошторисом у понад мільйон доларів брали участь бійці ГУР, СБУ та Третього армійського корпусу, а західні партнери вже відзначили небачений раніше рівень реалізму бойових сцен. Про це в ефірі Армія FM заявив режисер фільму Любомир Левицький.
— Любомире, від дня прем'єри «Кіллхауса» минуло вже три тижні. Ти задоволений результатами у прокаті?
— Я не те що задоволений, я шокований реакціями людей. Ми отримуємо тисячі коментарів, лайків в соцмережах. Люди побачили ті сенси, які ми закладали, і це дуже приємно. Коли я писав сценарій, я думав, хтось це побачить, а хтось ні. Насправді побачили все, і результат прекрасний. З прокату фільм не йде, нам ще треба сходити з побратимами-посестрами. Кінотеатри тримають, тому хто не бачив — рекомендуємо.
— В чому зав’язка сюжету, якщо без спойлерів?
— Я взяв за основу реальну історію 2022 року про цивільну пару, яка їхала за своїми батьками в сіру зону. В нашій історії вони їдуть за донькою, яку їм пропонують викупити як заручницю. Вони мають координати, пробираються туди і потрапляють під обстріл біля контрольованої росіянами ферми. Цю історію спостерігають два наших командири, які намагаються влаштувати рятувальну операцію за допомогою дронів. У фільмі чотири сюжетні лінії, які розгортаються так, що весь в них стає задіяний весь світ.
— Хто ще задіяний у сюжеті, окрім військових?
— В операції беруть участь три підрозділи: Третій армійський корпус, ГУР і СБУ. Підключаються Білий Дім та ЦРУ, тому що в одній з паралельних ліній є американська журналістка, яка грає саму себе. Її дуже сильно хочуть обміняти на цю заручницю. Якщо ви дивилися трейлер, то в такому ж активному темпі йдуть дві з половиною години фільму.
— Як ставишся до порівнянь «Кіллхауса» з голлівудськими екшнами?
— Тепер можу сказати відверто, тому що його нещодавно подивилися американські кінодистриб'ютори в Голлівуді. Вони сказали, що деякі сцени екшну не бачили в житті. Саме таких сцен. Тому що в фільмі є нова війна, нові технології — те, чого немає в американському військовому кіно. Це не просто машини розбивати. Ми маємо дуже круто показану технологічну війну, якої на Заході в кіно ще не бачили.
— Як ставишся до критики, що найкраще зіграли Буданов та Малюк, а решта — награно?
— У фільмі взяли участь пацани, які між бойовими розпорядженнями приїжджали на завдання. Ви можете побачити це по їхніх рухах, по тому, як хто тримає зброю в кадрі. Це одразу видно. Щодо реалістичності — ми витримали максимально тактичну реалістичність. Є художній домисл, бо я знімав художній фільм для всіх: і для цивільних, і для військових. Це блокбастер, де основна місія — точка єднання. Всі ситуації, які є у фільмі, насправді відбулися.
— Наскільки сильно військових залучали як консультантів?
— У нас цивільних майже не було. Зйомки трималися в великому секреті, скупчення військовослужбовців не можна показувати.
— Яким був бюджет кінострічки і чиї це гроші?
— Один мільйон сто тисяч доларів. Це приватні кошти. Модель, з якою я працюю в кінематографі: 30 відсотків — це спонсорські кошти. Далі — приватні інвестиції та частково наші гроші. В Україні я хочу повернути 30 відсотків бюджету, решту — за кордоном.
— Як ти наважився на такий проєкт і як вдалося залучити військових?
— Це особисті зв'язки, але на все була воля Божа. З самого початку прийшов сигнал, що ця історія має бути. Коли додивитесь фільм до кінця і побачите, кому він присвячений, ви все зрозумієте. Я хочу подякувати Кирилу Буданову, Андрію Білецькому, Василю Малюку. У мене не виникало проблем з підтримкою. Все, що я просив, мені допомагало в рамках можливостей. Наприклад, я попросив вертоліт Black hawk — мене запитали коли і куди. Всі розуміли, навіщо таке кіно потрібне. Голлівуд давним-давно вже це робить.
— Хто з підрозділів долучився більше в контексті взаємодії?
— Всі були на рівні, кожен допомагав абсолютно різними можливостями. Техніка була величезним викликом. З фронту техніку мені ніхто не дав би, а я хотів знімати саме ту, яку нам дав Захід, щоб показати американцям, як це працює. Нам дали лайфхак: можна було використовувати техніку, яка підбита або їде на сервіс в Київ. Ми випрошували її на один день після ремонту. В фільмі здається, що це одна техніка, а насправді ми її виловлювали по частинах.
— Чи помічаєш ти недоліки у фільмі, коли передивляєшся його?
— Звичайно, це постійно. Тільки я знаю, скільки там різних ляпів. Як у будь-якому голлівудському кіно — неможливо зняти фільм за рік в екстремальних умовах війни з військовою логістикою без ляпів. Те, що ми зробили — це практично фантастика і максимум наших сил. Пацани-спецпризначенці стояли в черзі, щоб знятися в «Кіллхаусі». У них є дефіцит уваги до ризиків, які вони роблять, бо цивільні цього не бачать. Вони побачили у фільмі можливість, де це можна показати людям.
— Які сцени були найважчими або найнебезпечнішими?
— Ми дотримувалися правил безпеки, але були сцени, які не вдалося завершити на запланованій локації. Це стрілянина на Поштовій площі в Києві. Ми знімали перестрілку, де хлопці з ССО женуться за терористами по набережній. Люди перелякалися, дівчата-блогери налякались, і нам заблокували зйомку. Довелося продовжувати цю дорогу зйомку в Житомирській області на закритій магістралі. Це був дуже крутий кризовий менеджмент.
— Чи почерпнув ти щось нове з військової справи після спілкування з бійцями?
— Так. З 2022 року 90% моїх друзів — це військові спецпризначенці та працівники спецслужб. Але досвід, який я почерпнув на зйомках, вражає. Я приходив з розкадровками на 3000 кадрів і ні разу ними не скористався. Тому що 15 хвилин брифінгу кожен день змінювали все на 180 градусів. Я просто на досвіді вибудовував все по-новому.
— Який вплив «Кіллхаус» матиме на молодь?
— Це 100% мотивація та віра в Україну, в українських воїнів. Віра в те, що ми можемо самі вирішувати свої проблеми і не треба нікого чекати. Це точка єднання. У фільмі звучить фраза: «Нема тебе, мене — є ми». Бо ворог боїться, коли українці разом.
— Чи будеш ти далі знімати подібні історії?
— Результат фільму покаже. Україна — основний ринок з точки зору сенсів, але ми плануємо світовий прокат, зокрема в США. Коли фільм відпрацює свій трек до кінця осені, я зрозумію, як будувати історію далі. Мені б хотілося продовжити робити кіно, яке прославляє наші війська та спецслужби.
— Твої побажання нашим захисникам?
— Хочу подякувати кожному хлопцю і кожній дівчині, які сьогодні боронять країну. Це найважча і найнебезпечніша робота в світі. Я би хотів, щоб кожен цивільний українець це цінував і розумів, що ми маємо право робити свій бізнес тільки завдяки цим людям. Низький уклін кожному військовому.