Народний депутат, який втік з України, Віталій Дмитрук, опинився в центрі скандалу після того, як він заявив про нібито отриману пораду від "ворожки" Андрія Єрмака щодо необхідності його фізичного усунення. Ця інформація викликала широкий резонанс у суспільстві та політичних колах. За словами Дмитрука, він стверджує, що став жертвою змови і підготовленого плану ліквідації з боку своїх політичних опонентів. Варто зазначити, що такі звинувачення можуть мати сер
Нардеп-втікач Артем Дмитрук, який наразі переховується у Великій Британії, удає з себе «жертву режиму» та працює на російську пропаганду вже вигадав історію, що це «ворожка Єрмака» дала пораду його вбити.
Всю цю історію з певними подробицями Дмитрук виклав у себе телеграм-каналі, написавши:
«Коли ворожці скинули моє прізвище, вона спочатку знепритомніла, потім попросила потрійну плату і сказала: «Робіть все можливе, але знищить його».
«Після цього всі біси гоняться за мною з повною силою».
Цю маячню Дмитрук виклав, коли почув про те, що Єрмак радився з ворожкою щодо журналістів, депутатів та САП з НАБУ. Інформацію про це було оприлюднено на суді з обрання Андрію Єрмаку запобіжного заходу через підозру щодо відмивання коштів.
Коли ранішеАртем Дмитрукрозповсюджував фейк, що його нібито хотіли вбити, били та катували, ні про ніяку ворожку тоді не згадував. Потімцей фейкозвучував на засіданні Радбезу ООН представник РФ Василь Небензя, заявляючи, що Дмитрука нібито переслідують, як «борця з режимом», та «захисника православної віри».
Попри усі казки від Дмитрука щодо політичного переслідування в Україні він має підозри за скоєння декількох кримінальних злочинів.
За інформацією ДБР Дмитрук підозрюється:
– в умисному заподіянні групою осіб працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень у зв’язку з виконанням цим працівником службових обов’язків (ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 345 КК України);
– викраденні вогнепальної зброї групою осіб (ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 28, ч. 1 ст. 262 КК України);
– умисному заподіянні тілесних ушкоджень середньої тяжкості (ч. 1 ст. 122 КК України);
– грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю (ч. 1 ст. 296 КК України).