Російські військові продовжують інформувати про нібито захоплення населених пунктів на території Сумської області, хоча ці дані не відповідають дійсності. Така практика має кілька стратегічних цілей, які варто розглянути в контексті інформаційної війни та психологічного впливу. По-перше, поширення фальшивої інформації про успіхи на фронті покликане підвищити моральний дух російських військ і населення. У ситуації, коли реальні бойові дії часто закінчуються невдачами для армії РФ
На початку травня 2026 року Росія розповсюдила інформацію про нібито захоплення прикордонних сіл Сумської області: Миропілля та Корчаківка. Журналісти сайту «Трибуна. Суми» поспілкувалися з речником 8 корпусу Десантно-штурмових військ ЗС України Вадимом Карп’яком та виконавчою директоркою «Кордон. Медіа» Альоною Яциною про те, що відбувається у цих населених пунктах насправді, навіщо росіяни розповсюджують подібні фейки та як мешканцям Сумщини уберегтися від дезінформації.
За словами речника 8 корпусу Десантно-штурмових військ ЗС України Вадима Карп’яка, заяви російського Міноборони про захоплення чи «зачистку» Миропілля неправдиві і не мають нічого спільного з реальним станом справ на полі бою. Ситуація в районі цього населеного пункту залишається під повним контролем Сил оборони.
— Уже кілька місяців ворог, намагаючись вирівняти лінію фронту по руслу річки Псел, звітує про міфічні просування, хоча насправді тільки несе регулярні втрати в живій силі і техніці. Попри щільне вогневе ураження, зокрема з застосуванням важких вогнеметних систем, та постійні спроби штурмів малими групами на квадроциклах і мотоциклах, противник не має успіху. Усі його зусилля завершуються лише накопиченням російських тіл на підступах до наших позицій, – коментує Вадим Карп’як.
Щодо села Корчаківка Юнаківської громади – ситуація ідентична й інформація російських пропагандистів про його захоплення є черговим вимислом. За словами Вадима Карп’яка, противник ще з минулого місяця звітує про взяття населеного пункту, хоча насправді не може просунутися далі його околиць. На цій ділянці, що є напрямком головного удару противника з боку російської Гордіївки, тривають бої різної інтенсивності.
Речник наголошує, що росіяни намагаються виснажити українські підрозділи і прорватися вглиб оборони, постійно кидаючи в атаки піхоту на квадроциклах. Попри серйозний тиск і регулярні спроби штурмів зведеними групами з різних військових частин, підрозділи Угруповання військ «Курськ» міцно тримають позиції, а всі «успіхи» ворога обмежуються лише його віртуальними картами.
Як зазначає Вадим Карп’як, останнім часом росіяни посилено вкидають в інфопростір фейки про захоплення українських населених пунктів. Він пов’язує цей сплеск із «синдромом червоної дати», який досі панує в російській армії.
— 1 та 9 травня для агресора залишаються сакральними днями. Офіцери низових ланок намагаються вислужитися перед керівництвом, щоб отримати ордени чи медалі, тому напередодні цих свят звітують нагору про «успіхи», яких немає. Це постійна інформаційна аномалія, з якою ми маємо справу кожного року. З цього приводу ми навіть іронізуємо, що такими темпами вони б мали до 10 травня «захопити» у своїх звітах усю Сумську область. Насправді ж це лише паперові перемоги для внутрішнього споживача та нагородних листів, — говорить Вадим Карп’як.
Він вбачає дві основні мети таких інформаційних вкидів. Перша — це спроба пояснити і виправдати безглузде знищення своїх ресурсів перед російською аудиторією. Оскільки реальних стратегічних перемог у противника немає, його командування змушене вигадувати ці «успіхи» у взятті маловідомих населених пунктів, щоб обґрунтувати постійну потребу в нових хвилях мобілізації та фінансуванні.
Друга мета — через анонімні телеграм-канали і емоційні блоги спровокувати хвилю «зради» всередині України, змушуючи цивільних і військових сумніватися в реальному стані фронту.
— Кожен такий фейк — це не тільки звіт окупантів перед Кремлем, щоб випросити грошей і нових солдатів-одноразок, як їх між собою називають російські офіцери. Це ще і спроба підірвати нашу стійкість зсередини. У цьому випадку ворожа дезінформація виглядає як дешева альтернатива відсутнім досягненням на фронті, — впевнений Вадим Карп’як.
За словами воєнкорки та виконавчої директорки «Кордон. Медіа» Альони Яцини, росіяни майстерно використовують інформацію і поширюють її за допомогою державної пропагандистської машини.
— Вони навчаються, роблять висновки. Наш ворог — не тупий, — говорить Альона.
На її думку, на п’ятий рік повномасштабного вторгнення українці значно розділилися у сприйнятті інформації за своїм рівнем критичного мислення. Альона вважає, що хоча цей рівень і виріс, але відсоток людей, які досі не аналізують інформацію, залишається доволі високим. Тому на цю категорію людей працює будь-яка інформація, поширена з будь-яких ресурсів.
У редакції «Кордон. Медіа» розуміють, що найкраща протидія дезінформації — системна. І тут мова йде не про планомірне спростування російських фейків, за якими може бути неможливо встигнути. Акцент роблять на поширенні актуальної і перевіреної інформації.
— За три роки роботи ми неодноразово доводили, що нашій інформації можна довіряти. Вона достовірна, навіть, якщо неприємна, — говорить Альона.
Так було взимку 2025 року, коли її редакція поширила інформацію про те, що російська армія зайшла на територію Сумщини. Журналістка впевнена, що вони зробили все правильно, адже попередили людей про потенційну небезпеку.
— Коли люди знають, де лінія фронту, знають, що відбувається у них вдома, вони розуміють, що Миропілля неможливо захопити за один день, — вважає Альона.
Вона впевнена, що інформаційний простір не буває порожнім. Важливо, хто саме його заповнить: якісні медіа та телеграм-канали, відповідальні блогери чи анонімні неперевірені джерела. За словами Альони Яцини, на Сумщині достатньо незалежних медіа, а також працює система їхньої саморегуляції. В ідеалі їй би хотілося, аби в кожній громаді було місцеве незалежне медіа.
Основним каналом, яким росіяни поширюють дезінформацію є телеграм. Там розповсюджують меседжі розраховані на українців, а також тих росіян, які виїхали з країни. Серед таких телеграм-каналів є й такі, що спеціалізуються саме на Сумщині. Їм на руку можуть грати деякі українські медіа, які заради переглядів поширюють фейки із гучними заголовками. Також у деяких громадах росіяни скидають друковані листівки з дезінформацією, та на думку Альони, такий метод не працює на аудиторію.
Журналістка вважає, що реагувати варто лише на таку дезінформацію, яка широко поширюється соціальними мережами та іншими каналами зв’язку. На незначні повідомлення рекомендує не звертати увагу, вважає, що це марна трата ресурсів українських редакцій.
— Коли дезінформацію буквально вишукують, а потім витягають в інформаційний простір України, для мене це — шкідництво. У нас є багато інших тем, на які варто звертати увагу, — говорить Альона.
Щодо Сумщини росіяни найчастіше розповсюджують дезінформацію про захоплення певних населених пунктів, як це сталося із Миропіллям та Корчаківкою. Альона помічає, що такі вкиди часто збігаються з посиленням обстрілів. У таких випадках росіяни користуються увагою до певних територій і починають діяти й інформаційно. Також один із популярних видів дезінформації — це поширення даних про скупчення російських військ на певних ділянках. Окрім паніки російська дезінформація має на меті підривати довіру до місцевої влади та локальних медіа.
— Все залежить від джерел, звідки люди споживають інформацію. Якщо пити воду з калюжі, вона буде брудна. Так само з інформацією, — говорить Альона.
Вона впевнена, що саме системне і вчасне висвітлення правдивої інформації дає людям підстави довіряти певним медіа. Далі — вже вибір людини, чи обирати емоційні гойдалки й реагувати на неправдивий або ШІ-згенерований контент, чи мислити критично.