Великодобронський дитячий будинок, який за три десятиліття свого існування став домом для багатьох дітей, нещодавно відсвяткував своє 30-річчя. Цей заклад був заснований у 1993 році з метою надання підтримки дітям-сиротам та дітям, позбавленим батьківського піклування. Протягом трьох десятиліть тут формувалися міцні традиції виховання, які базуються на любові, турботі та увазі до кожної дитини. На святковому заході були присутні колишні
Дитячий будинок милосердя «Добрий самаритянин» святкує своє 30-річчя. Його заснували у 1995 році як унікальний на Закарпатті церковний соціальний заклад, що мав на меті допомагати дівчаткам з інвалідністю.
За останні три десятиліття діяльність закладу значно розширилася. Сьогодні тут, згідно з початковим задумом засновників, опікуються не лише дівчатами-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, а й дорослими особами з інвалідністю віком від 18 років. Крім того, з вересня 2024 року, через поступову ліквідацію державних інтернатів на Закарпатті, заклад почав приймати і хлопчиків.
З моменту заснування і до 2020 року будинком керував Ласло Катко-старший. Коли через важку хворобу він відійшов від справ, керівництво перебрали Ласло Катко-молодший та реформатська пасторка Вікторія Катона. З 2022 року закладом, кількість підопічних у якому за останні роки суттєво зросла, керує Андрея Катко.
– Коли дитячий будинок лише розпочинав роботу, ніхто й не думав, що ми настільки масштабуємося. Те, що ми стали найбільшим дитячим будинком на Закарпатті, – це лише наслідок. Ми продовжуємо свою місію: змінюється попит – змінюємося й ми, але діти завжди залишаються найважливішою частиною цього процесу.
За даними архівів, через заклад пройшло 419 вихованців. Багато з них досі живуть у нас, адже їм просто нікуди йти, – і це диво! Водночас чимало молодих людей знайшли люблячі родини, здобули дипломи і зараз живуть повноцінним життям, незалежно від свого походження, бо дитина ні в чому не винна. Наразі ми маємо 170 підопічних і заповнені вщент. Прийняти когось нового можемо лише тоді, коли хтось залишає заклад, — розповіла Андрея Катко, яка працює тут уже близько 20 років.
З нагоди ювілею відбулася подячна служба, на якій першою до присутніх звернулася одна з вихованок закладу Даша Хаджибекова:
– Тридцять років тому в цей день відчинилися ворота й великі двері нашого дому, і відтоді тут завжди лунають веселі пісні та добрі слова. Тут оселилася любов, а нас оберігають дбайливі руки. Святкуймо ж ці 30 років і мир, якого ми так просили у Бога!
Директорка Андрея Катко привітала запрошених гостей. На урочистості завітали ексголова Спілки пресвітерів Угорської реформатської церкви та засновник дитячого будинку Даніель Сабов, представники благодійного фонду «Stichting Hulp Oost-Europa» з Нідерландів, консул Угорщини в Ужгороді Ференц Пап, проректор Закарпатського угорського університету ім. Ференца Ракоці ІІ Імре Сакал, а також директор Відділу діаконії Закарпатської реформатської церкви Бейло Надь. Серед присутніх були й голова Великодобронської громади Ференц Надь, директор БФ «Доркас» Ференц Катко, колишня головна лікарка Закарпатської обласної дитячої лікарні Єлизавета Біров, голова Ужгородського районного осередку ТУКЗ-КМКС і депутатка облради Лівія Балог, вдова засновника закладу Єлизавета Катко, а також нинішні й колишні працівники та вихованці будинку.
– «Хто напоїть одного з цих малих хоча б кухлем холодної води, тому що той є учнем, нізащо не втратить своєї нагороди» – ці слова записані в Євангелії від Матвія. Це одна з найпрекрасніших обітниць у вченні Ісуса, яка підкреслює цінність навіть найменших вчинків. Наш дитячий будинок росте й розвивається, і за це – слава Богу. Є люди, які дійсно ділилися, і не просто склянкою води, а роками виховували, любили, годували дітей та давали їм прихисток. Сьогодні, у 2026 році, ми відчуваємо, що попри все, що відбувається навколо, маємо бути безмежно вдячними за це, – наголосила директорка.
Хор дитячого будинку виконав пісні «Благословення» та «Шукай Царства Божого». Після цього єпископ Закарпатської реформатської церкви Шандор Зан Фабіан нагадав присутнім притчу про доброго самарянина та зачитав Слово Боже з 10-го розділу Євангелія від Луки.
– Наш дитячий будинок має назву «Добрий самарянин». Він уже 30 років забезпечує захист, безпеку та майбутнє тим, для кого Бог приготував тут місце, де можна відчути турботу, любов і знайти справжній дім, – наголосив єпископ.
У тихій молитві присутні подякували за велику благодать, яку Бог виливає через цей заклад на Закарпаття та весь світ. Вони висловили вдячність кожному, хто долучився до цієї місії за останні три десятиліття, від керівництва до рядових працівників, а також попросили вибачення за будь-які помилки чи упущення минулих років.
– Церква повинна знову і знову переосмислювати свою місію. Цю місію розуміли в Нідерландах, розуміли її й на Закарпатті. Сьогодні, у світі розбійників та байдужих людей, церква має примножувати кількість милосердних сердець. Завжди будуть ті, кого пограбували, хто залишився напівживим, і завжди мають бути ті, хто проявить милосердя. Обкраденими є й діти, яких покинули батьки, чиї життя зруйновані алкоголем, наркоторгівлею чи рабською працею. Вони опинилися на узбіччі, і ми не маємо права бути сторонніми спостерігачами, ми повинні стати активними помічниками на їхньому шляху, – закликав Шандор Зан Фабіан.
Колишній єпископ і засновник дитячого будинку Ласло Горкаї привітав усіх присутніх із вдячністю Богові в серці:
– Нам справді є за що дякувати. Радію, коли бачу таку велику кількість дітей, і знаю, що наша праця не була марною. Виконуймо ж і надалі свій християнський обов’язок, який вчить нас любити ближнього, як самого себе.
Після цього він помолився за кожного працівника та мешканця дитячого будинку, а також за те, щоб вихованці закладу стали чесними й гідними членами суспільства.
Потім вихованка будинку Аннамарія Аді під акомпанемент гітари виконала пісню «Вічна довіра».
До слова запросили Стоффеля де Ронде, який разом з іншими представниками благодійного фонду «Stichting Hulp Oost-Europa» приїхав розділити радість свята:
– Понад 30 років тому представники нашого фонду відвідали цей край і побачили жахливі умови в державних дитячих будинках. Спільно з місцевою церквою вони вирішили, що тут необхідно створити сучасний і гідний заклад. Разом із Ласло Катко вони заклали фундамент дитячого будинку у Великій Доброні. Тодішні партнерські відносини виявилися надзвичайно міцними, зв’язок між фондом і закладом триває досі. Наша підтримка – це не лише фінанси, ми щиро вболіваємо за кожну ідею. З часом до нас долучилися й інші благодійники, готові допомагати у вирішенні будь-яких проблем будинку.
Благодійники нагадали, що п’ять років тому спільно відремонтували їдальню закладу. Цього разу вони приїхали з новим подарунком: Ган Таллеґен вручив директорці сертифікат на мікроавтобус, який прибуде вже незабаром. Оскільки дітей часто потрібно кудись возити, такий транспорт є вкрай важливим для закладу. Меценати висловили сподівання на якнайшвидше завершення війни, привітали громаду та попросили Божого благословення для подальшої роботи будинку.
Ласло Катко-старший очолював дитячий будинок майже три десятиліття. Хоча він не міг бути присутнім на святі, його дух і справа залишаться тут назавжди. На згадку про першого керівника присутні виконали одну з його улюблених пісень «На небесах Господь дарує всім переможцям».
Усі, хто прямо чи опосередковано допомагає дитячому будинку, – церковні лідери, засновники, волонтери, старша медсестра, головний бухгалтер, вихователі, кухарі, технічні працівники, які забезпечують опалення, а також ті, хто колись будував цей дім та облаштовував його подвір’я, – отримали пам’ятні грамоти й білі троянди. Не шкодуючи часу, фінансів, сил та власної праці, ці люди присвятили себе служінню. Саме так вихованці та колектив закладу висловили їм свою щиру вдячність.
На свято завітала і Міке ден Бур із Нідерландів, яку тут тепло називають «бабусею для кожного». Вона вперше відвідала Велику Добронь у 1993 році і відтоді приїжджає сюди двічі на рік, допомагаючи будинку з Божого натхнення. До присутніх гостя звернулася угорською мовою, яку наполегливо вивчала протягом багатьох років заради спілкування з дітьми, а допомагала їй у цьому угорка, яка мешкає в Нідерландах.
Директорка Служби допомоги Угорської реформатської церкви та колишня духовна наставниця закладу Вікторія Катона поділилася спогадами про те, як свого часу прийшла працювати в цей дім. Вона згадала колишніх вихованців по іменах і розповіла про майже 15 років, проведених разом із ними:
– У цих стінах живуть наші надії. Це діти, які формують майбутнє та роблять наше сьогодення красивішим і повнішим. Наші долі назавжди переплелися з їхніми життями, – зазначила вона, побажавши закладу процвітання.
Дитячий будинок відчинив свої двері у грудні 1995 року. Тоді тут знайшли прихисток перші 12 дівчаток, а дбали про них 20 співробітників. Одна з перших вихованок, Юдіта Баркасі, живе в закладі й донині. Її, як найстаршу мешканку дому, привітали особливим букетом квітів.
Урочистий захід завершився яскравим виступом танцювального ансамблю дитячого будинку. Після цього вихованці вирушили на святковий обід, а дорослі гості залишилися у затишному колі, щоб поспілкуватися про минуле, сьогодення та майбутнє «Доброго самарянина».
(RV/Kárpátalja hetilap)