ДНК-експертиза підтвердила загибель Руслана Сапіги, 38-річного військовослужбовця з Прикарпаття, який загинув у боях на сході України. Родина та близькі чоловіка отримали сумну звістку про його смерть після тривалих пошуків інформації про долю бійця. Руслан був мобілізований до Збройних сил України в перші місяці повномасштабної війни і відзначався мужністю та відданістю своїй країні. Смерть Руслана стала важкою втратою для його родини, ад
Днями від дружини загиблого побратима прийшло останнє відео: Руслан їде на позицію. Живий, у русі. Останній раз — у кадрі, який тепер неможливо дивитися без тремтіння в руках. Цей момент не мав би ставати прощанням, але став. Невдовзі у Долиняни прийшло також підтвердження: "Руслан Сапіга загинув". Це засвідчила ДНК-експертиза. І лише після цього тиша перестала бути для родини воїна невідомістю — й стала фактом: Руслан загинув у бою,повідомляєРогатинська міська рада.
Руслан Богданович Сапіганародився 18 жовтня 1989 року в Семенівці Каховського району Херсонської області. Дитинство його почалося там, де земля ще пам’ятає інші часи. У 1996-му сім’я повернулася у Долиняни на Рогатинщину. Руслан зростав у великій родині — троє братів і сестра. Наймолодший і, як згадує сестра, "найдобріший із нас".
Навчався у Долинянській школі, згодом працював за кордоном, також на сезонних роботах у Вербиці. Життя його не було легким, але було чесним — таким, де все заробляється працею.
У 2012 році створив сім’ю. У 2015-му родина пережила важку втрату, яка залишає тріщину на все життя — відійшла у вічність мама, а п’ять років тому — брат.
15 лютого 2023 року воїн став у стрій. Спочатку — протиповітряна оборона на Київщині у складі 115-ї окремої механізованої бригади Сухопутних військ Збройних Сил України. Згодом був Покровський напрямок.
12 квітня 2024 року старший солдат Руслан Сапіга востаннє вийшов на завдання в районі Очеретиного Покровського району. Відтоді для рідних почалося життя без відповіді. Спочатку десять днів. Потім — "зник безвісти". Далі — два роки очікування, де кожен ранок прокидався надією, а кожен вечір завершувався болем.
На браслеті, знайденому на воїні, був напис: "Я рятую життя". Захисник справді рятував його — як повітряний щит над містами, що жили під тінню ворожих ракет та дронів. І в той останній день на позиції, де вже не було гарантій повернення.
"Я так довго його шукала, а тепер не знаю, як маю пройти це все,— каже сестра. —Але знайшла. Тяжко, проте Руслан повертається додому".
У цій фразі — вся правда війни: довгий шлях пошуку, що не закінчується навіть після відповіді, і повернення, яке ніколи не є тим, на яке чекали.
"Висловлюємо щирі співчуття рідним, близьким і побратимам Героя. Немає слів, які можуть вмістити такий біль. Є лише схилені голови і мовчання. Нехай Господь дасть силу родині пережити найтяжчі дні.Руслан Сапіга. Назавжди в строю", — йдеться у співчутті від Рогатинської громади.
Про дату та час прощання зі захисником обіцяють повідомити згодом.
"Вікна"висловлюють співчуття рідним і побратимам загиблого захисника України.