Верховний Суд України ухвалив важливе рішення, яке стосується антиконкурентних дій на тендерах. Суд зазначив, що самі по собі такі дії не можуть бути підставою для визнання договору недійсним. Це рішення стало результатом розгляду справи, де йшлося про оскарження умов проведення тендерної процедури і укладеного за її результатами контракту. Судді акцентували увагу на тому, що для визнання угоди недійсною необхідно довести не лише факти порушень антимонопольного законодавства, але й їхній вплив
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду підтвердив: самого лише факту антиконкурентних узгоджених дій під час публічної закупівлі недостатньо для визнання договору таким, що суперечить інтересам держави та суспільства у розумінні частини 3 статті 228 ЦК України. Для застосування цієї норми прокурор має довести не лише порушення конкурентного законодавства, а й реальну шкоду державі, незаконне збагачення та винятковий характер порушення.Тільки актуальне: читайте SUD.UA у Telegram
Тільки актуальне: читайте SUD.UA у Telegram
Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду залишив без змін постанову апеляційного суду, який відмовив прокуратурі у визнанні недійсним договору на постачання медичних товарів для Ковельського МТМО та у стягненні понад 1,4 млн грн у дохід держави.
Обставини справи №903/997/25
Ковельське міськрайонне територіальне медичне об’єднання у січні 2024 року провело закупівлю медичного обладнання та виробів медичного призначення через систему Prozorro.
У торгах брали участь чотири учасники. Найбільш економічно вигідною була визначена пропозиція одного з учасників, однак той відмовився від укладення договору. Після цього замовник уклав договір із другим учасником процедури закупівлі. Первісна сума договору становила 1,59 млн грн, а фактична оплата після внесення змін — 1,439 млн грн.
Згодом Західне міжобласне територіальне відділення АМКУ встановило, що двоє учасників закупівлі вчинили антиконкурентні узгоджені дії, які спотворили результати торгів. На них наклали штрафи, а рішення АМКУ не оскаржувалося.
Після цього прокуратура звернулася до суду в інтересах держави. Вона просила визнати договір недійсним, стягнути з постачальника 1,439 млн грн на користь медзакладу, а потім ці кошти — у дохід держави.
Прокуратура посилалася на частину 3 статті 228 ЦК України та вважала, що договір був укладений із метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.
Господарський суд Волинської області погодився з доводами прокуратури. Суд першої інстанції визнав договір недійсним та застосував спеціальні наслідки, передбачені частиною 3 статті 228 ЦК України.
Однак Північно-західний апеляційний господарський суд це рішення скасував і відмовив у позові. Апеляційний суд виходив із того, що сам лише факт антиконкурентних узгоджених дій під час закупівлі не свідчить автоматично про те, що договір укладено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.
Позиція Верховного Суду
Касаційний господарський суд погодився саме з висновками апеляційної інстанції.
Верховний Суд детально послався на правову позицію об’єднаної палати КГС ВС у справі №922/3456/23 від 19 грудня 2025 року, яка стала ключовою для спорів цієї категорії.
Суд наголосив, що санкції, передбачені частиною 3 статті 228 ЦК України, мають конфіскаційний та каральний характер, а тому можуть застосовуватися лише у виняткових випадках.
Чому ВС відмовив у позові
Верховний Суд зазначив, що антиконкурентні узгоджені дії спрямовані на спотворення конкуренції між учасниками торгів, однак така поведінка сама по собі не трансформує правочин у такий, що суперечить інтересам держави та суспільства у розумінні частини 3 статті 228 ЦК України.
Суд підкреслив: прокуратура не довела, що внаслідок укладення договору державі було завдано майнової шкоди, що за договором була допущена переплата або поставлено товар неналежної якості.
Також не було доведено причинно-наслідкового зв’язку між порушенням конкуренції та погіршенням майнового становища держави.
Верховний Суд фактично розмежував відповідальність за порушення конкурентного законодавства та наслідки недійсності правочину за частиною 3 статті 228 ЦК України.
Винятковий характер статті 228 ЦК
Суд окремо підкреслив, що частина 3 статті 228 ЦК України може застосовуватися лише у виняткових ситуаціях.
Зокрема, йдеться про випадки, пов’язані з кримінальними правопорушеннями або ситуаціями, коли державі чи суспільству завдано значних збитків, а винна особа незаконно та безпідставно збагатилася.
Натомість саме по собі порушення законодавства про захист економічної конкуренції не є достатньою підставою для застосування конфіскаційних наслідків.
Верховний Суд також звернув увагу на практику ЄСПЛ та принцип пропорційності втручання у право власності.
Суд відмовив у передачі справи до Великої Палати
Прокуратура просила передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, стверджуючи, що практика щодо застосування частини 3 статті 228 ЦК України потребує перегляду.
Однак Касаційний господарський суд відмовив у такій передачі. Суд зазначив, що правова позиція вже сформована постановою об’єднаної палати КГС ВС від 19 грудня 2025 року, а Велика Палата у квітні 2026 року вже підтвердила відсутність правової невизначеності у подібних спорах.
Це рішення ще раз закріплює підхід Верховного Суду у спорах щодо тендерних змов.
Після постанови об’єднаної палати КГС ВС від 19 грудня 2025 року судова практика дедалі чіткіше розмежовує порушення конкурентного законодавства та виняткові підстави для застосування частини 3 статті 228 ЦК України.
Фактично Верховний Суд підтвердив: навіть встановлені АМКУ антиконкурентні узгоджені дії під час закупівлі не означають автоматичного скасування договору та стягнення всіх коштів у дохід держави.
Постанова Верховного Суду є остаточною та оскарженню не підлягає.
Підписуйтесь на наш Telegram-каналt.me/suduaта наGoogle Новини SUD.UA, а також на нашVIBERтаWhatsApp, сторінку уFacebookта вInstagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.